«Наїзди» на пішохідну зону

Уявіть картину: ранок, Софійська площа, і раптом — могилу Святійшого Патріарха Володимира «підпирає» масивна біла Toyota. Відбулось це 12 серпня. Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська розмістила у Facebook фотодокази порушення з коментарем: «У хазяїна машини зовсім кришу зірвало!»

Поліція вперше приїхала тільки після третього виклику. Машину не евакуювали, бо, як пояснили правоохоронці, авто не заважало руху. Неля Куковальська розповідає: «Власник автівки прийшов о пів на дев’яту вечора. Наш головний інженер чекав його з нарядом поліції. Водію виписали штраф у розмірі 255 гривень і відпустили. Для мене це надзвичайно дивно — поліція мала евакуювати автомобіль. 7.30 — 20.30 — такий час простою на площі. О пів на восьму, коли машину запаркували, площа була абсолютно вільна, поставити авто можна було де завгодно. Але поставили саме на це місце. Я розцінюю це так: або людина абсолютно не розуміє, що робить, або це провокація».

«Перцю» ситуації додало те, що незабаром журналістка Аліна Стрижак повідомила у Facebook, що знає, хто є власником авто, припаркованого біля могили Патріарха. Ним виявився начальник Управління боротьби з транскордонною злочинністю та виконання завдань кримінального провадження Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби Петро Криса. «Так бореться зі злочинністю, що 30 штук баксів на тойоту заробив. На офіційну-то зарплату в прикордонній... Купив одразу після Революції Гідності. Ну і машину, в кращих традиціях, на жінку записано», — прокоментувала Аліна Стрижак.

Вседозволеність українських посадовців — окрема велика тема. Втім, паркуються де заманеться різні за статусом і статками люди   — таке в Україні безкультурне явище. Ми спробували розібратися, що може вплинути на таких порушників.

ТРОТУАР ЗРУЧНІШИЙ ЗА СТОЯНКУ

«Ситуація на Софійській площі, як і на Михайлівський, — прояв безгосподарного ставлення до публічних просторів, — вважає Григорій Мельничук, співкоординатор Ради з урбаністики Києва.   — Пішохідна зона має бути справді пішохідною, треба обмежувати доступ автотранспорту до неї».

Неля Куковальська кілька разів зверталася до Київської міської державної адміністрації з проханням впорядкувати ситуацію по Софійській площі, але поки це не дало результатів. «Паркуються на площі повселюдно, але на такому місці, як біля могили Патріарха, — вперше бачу, — продовжує генеральний директор «Софії Київської». — Взагалі стільки говорили про цю площу, яка має велике історичне значення для України, й це нехтується, зокрема, такими стоянками, презентаціями, які не мали б тут відбуватися, різними шумними концертами. Добре, хоч у певній мірі узгоджують проведення деяких заходів. Але вплинути на якесь рішення, ухвалене міською адміністрацією, ми сьогодні не можемо. Площу доведено до такого ганебного вигляду, що по ній соромно ходити».

Говорячи про загальну ситуацію, Григорій Мельничук визнає, що в Києві дуже невпорядкований паркувальний простір, і називає дві основні причини проблеми: неврегульованість законодавства та питання організації міського простору. До речі, в липні цього року депутати Верховної Ради провалили голосування за законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері паркування транспортних засобів», який підтримували експерти та громадськість. «Через це продовжуємо мати проблеми з обрахунками за паркування, евакуаторами. Проблема залишається на державному рівні», — резюмує Григорій Мельничук.

Утім, зробити хоч щось для впорядкування парковок під силу і столичній владі. На думку Григорія Мельничука, місто може чітко організувати міський простір, щоб у Києві не було можливості паркуватися аби де, ще й безплатно. «Йдеться про фізичні обмежувачі доступу автомобілів та чітку організацію вулиць. І якщо робимо платну парковку в центрі міста, вона має бути на всіх вулицях, а не так, що десь є, десь — ні, а десь можна заїхати на тротуар», — пояснює урбаніст.

Парадокс у тому, що в центрі Києва є наземні та підземні парковки, які стоять напівпорожні, бо водіям простіше залишити машину десь на тротуарі, — гроші платити не треба, а можливість покарання мінімальна. Квола реакція влади на ситуацію стримує інвесторів, які могли б будувати паркінги, — за кордоном, як стверджує Григорій Мельничук, це повноцінний бізнес, що окупається за п’ять-сім років.

«НАЙЕФЕКТИВНІШЕ — ОБМЕЖЕННЯ ФІЗИЧНОГО ДОСТУПУ»

Найпростішим і найефективнішим механізмом обмеження доступу машин до тротуарів, на думку Григорія Мельничука, є напівсфери, які недавно почала встановлювати київська влада. «Ці напівсфери є на Хрещатику, і там тепер не паркуються на тротуарах. Так має бути в центрі міста,  — зазначає урбаніст. — Такі заходи реалізують і в європейських містах, де є хороше законодавство з чітко прописаними нормами. Все одно найефективніше  — обмеження фізичного доступу».

Ігор Скляревський, засновник ініціативи «Агенти змін», що спеціалізується на перетвореннях міського середовища, вважає напівсфери одним із найгірших засобів захистити тротуари, єдиною перевагою якого є низька вартість. «Недоліки напівсфер — передусім жахливий зовнішній вигляд, агресивний до міського простору, особливо коли їх фарбують у жовтий колір; погане закріплення, бо їх відносно легко зняти і перенести, і неефективність проти позашляховиків, — каже Ігор Скляревський. — Ефективний засіб натомість — металеві стовпчики, які набагато менше візуально забруднюють місто».

Проте у головному думка Ігоря Скляревського збігається з тим, про що каже Григорій Мельничук. За словами засновника «Агентів змін», в українських умовах єдиним ефективним способом боротьби з неправильною парковкою є фізичне відокремлення пішохідних просторів від автомобільних. «Власне, в країні, де погано діють правила і закони, ефективними є рішення, які виключають людський фактор», в наголошує Скляревський.

Інша велика проблема, на яку звертає увагу засновник «Агентів змін», — паркування впритул до зупинок громадського транспорту, що знижує безпеку та створює затори. Активіст одразу пропонує вирішення цієї проблеми: замість того, щоб робити зупинкові «кишені», навпаки, розташовувати зупинкові платформи на першій смузі дороги. Ігор Скляревський пояснює: «За таких обставин автобус чи тролейбус не заїжджає на зупинку, а просто зупиняється, не змінюючи траєкторії. Довжина цієї платформи може зробити парковку фізично неможливою ближче десяти метрів від зупинки. Це унеможливить порушення правил дорожнього руху та підвищить безпеку».

НАМАГАННЯ НАВЕСТИ ЛАД Є, АЛЕ НЕ ДУЖЕ АКТИВНІ

Час від часу київські активісти обмотують автівки, припарковані в заборонених місцях, яскравими стрічками із написом «Я паркуюсь, як олень» або клеять до таких машин відповідні наліпки. «Добре, що такі ініціативи є, але вони можуть лише привернути увагу до проблеми з паркуванням. Причому насамперед експертів, медіа, влади», — зазначає Григорій Мельничук.

У підсумку урбаніст зауважує: київська влада робить намагання впорядкувати паркування, але це відбувається не дуже активно. І якщо все робити такими темпами, ситуація змінюватиметься дуже довго.

«Лише фізичні обмеження, які унеможливлюють неправильну парковку, дозволять суттєво покращити ситуацію в дуже стислі терміни, — акцентує Ігор Скляревський. — А вже потім можна переходити до складніших і системніших речей: поступово зменшувати кількість парковок у центрі, зробити невідворотним покарання за неправильне паркування, підвищувати плату за парковку, розвивати громадський транспорт, перетворювати деякі вулиці на пішохідні тощо».

«День» у свою чергу надіслав запит до комунального підприємства «Київтранспарксервіс», яке займається організацією паркувальних майданчиків, проектуванням та будівництвом паркінгів, щоб з’ясувати, які зміни в столичній системі паркування планується впроваджувати. Також ми звернулися до Управління патрульної поліції в місті Києві, щоб дізнатися про повноваження правоохоронців у ситуаціях із паркуванням у недозволених місцях. Чекаємо відповідей.