Не такі страшні змії...
У Карпатському регіоні зросла кількість плазунів
Карпати завжди приваблювали туристів. От тільки цього літа регіон привертає до себе увагу не мальовничими місцинами, а повідомленнями про небувале збільшення там кількості небезпечних плазунів. Отже, від’їжджаючи до мальовничих гір, відпочивальник починає задумуватись: а чи дійсно є причини чогось (чи когось) боятися?
17 серпня в лісі неподалік с. Либохора Сколівського району під час косіння трави змія вкусила мешканця с. Тухля. Трохи раніше, у середині липня, знайшли кубло гадюк в центрі Івано-Франківська. Цього року в місті змій помітили вперше. У головному управлінні МНС у Івано-Франківській області таке явище пояснюють тим, що липнева минулорічна повінь «змила» плазунів із гір в низини міста, а там деякі з них і прижилися. Загалом у західних регіонах України на 30 липня зареєстровано 43 випадки укусів людей зміями, з них дев’ять сталися у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Багато це чи мало? Якщо взяти до уваги, що населення цього району — 113 тисяч осіб, то не такий вже страшний чорт, як його малюють.
— Власне повені на збільшення популяції плазунів не впливають. Тільки тепло. Вони ховаються, тікають від води. В норах живуть, де сухо. Взагалі змії водяться, коли сухе тепле літо. Вони ж холоднокровні, на пеньках, каменях люблять грітися, — розповідає Олександр Рик, досвідчений турист, лікар, який вже багато років живе в Карпатах. — Немалий вплив мають і теплі зими, в які плазунам виживати тепер стає набагато простіше.
Як розповідають фахівці, Карпатський регіон населяють п’ять видів змій, серед яких чотири належать до родини вужів, а отже неотруйні. Зокрема, це вуж звичайний, який має оливково-чорне забарвлення і вирізняється жовтими чи білими плямками на потилиці, вуж водяний або вуж-рибалка (оливково-зеленуватого кольору), полоз асклепієвий, якого гуцули часто називають чорною гадюкою, вважають смертельно небезпечним, а тому нерідко навмисно вбивають. Помилково до отруйних змій зараховують і мідянку, яка також належить до родини вужевих і занесена до Червоної книги. Вона має сірувато-бурувате забарвлення та невелику (до 70 см) довжину тіла. Єдина отруйна змія в Україні — гадюка, хоча навіть її укус не є смертоносним: кількість отрути, яку вона впорскує в жертву, досить мала.
Експерти кажуть, що організм людини у змозі здолати наслідки укусів змій, які живуть в Україні. Таке видужування триватиме кілька днів і супроводжуватиметься гарячкою і пропасницею. Немає сенсу висмоктувати отруту, припікати рану та накладати джгути вище місця укусу, як радять у багатьох інструкціях. Отрута впорскується на глибину 1,2—1,5 см в тканини тіла і розповсюджується лімфатичною системою, а не кровоносними судинами, тому намагатись дістати її марно, а джгут може тільки перетискати вени під поверхнею шкіри та спричинити падіння артеріального тиску, запаморочення та непритомність. Якщо вже з вами трапилася ця неприємна пригода, то слід знерухомити кінцівку, наклавши шину, щоб сповільнити поширення отрути, та пити більше рідини для якнайшвидшого виведення її з організму.
Та все ж значно ефективнішою за народні методи є сироватка. Її виробляють із крові коней, яким вводили зміїну отруту. Сільські мешканці кажуть, що ще кілька років тому протиотруту до місцевих лікарень майже не завозили. У Яремчі розповідають, що коли протиотрути не було, звертались до місцевих ворожбитів — мольфарів, які здатні виліковувати людей. А туристам, які вирушають у похід чи на прогулянку в гори, боятися майже нічого, якщо вони ходять протоптаними стежках та людними маршрутами. Хіба що тому, хто ступає першим у групі, краще вдягати міцні штани (джинси не підійдуть!) та взуття. А коли вже відомо, що доведеться ходити по густій траві чи дертися в хащі, де можуть водитися змії, можна покласти у взуття кілька листочків любистку або натерти його часником — цих рослин змії не люблять. А ще, як кажуть мешканці Карпат, краще ставитися до змій із повагою — тоді й вони не стануть вас зачіпати.
