Не йде наука без обіду...

Днями, врешті, відбулося розкриття тендерних пропозицій і у школах запрацюють їдальні. Спочатку – у Маневицькому районі, згодом – у Любешівському та Камінь-Каширському. Та чи  не повториться ситуація, коли їдальні – є, а діти – голодні, знову?

ЗАМІСТЬ СУПУ – ГРОШІ?

До території радіоактивного забруднення на  Волині відносяться саме Маневицький, Камінь-Каширський і Любешівський райони. Згідно з законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у школах, які належать до «чорнобильської» зони, держава повинна забезпечувати безплатне харчування.

На Волині ж проблема полягає в тому, що через неякісно проведені тендери або інші законодавчі лазівки, у школах, які розташовані у зоні, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, діти зовсім не харчуються місяцями. Найдовше не харчувалися діти в Маневицькому районі. Батьки і дирекція школи змушені різними методами виходити зі становища, але ці методи не завжди прийнятні і шкодять навчальному процесу, а також здоров’ю дітей. Деякі батьки дають дітям гроші, щоб вони «щось купили в магазині», але, знаючи смаки і уподобання дітей, ця їжа не завжди корисна. Інші  дають у школу «тормозок», який, звичайно, не може замінити повноцінне гаряче харчування. У школах запровадили тривалі перерви –  від  30 до 40 хвилин, і багато  дітей ходять додому, щоб харчуватись повноцінно, але далеко не всі. Декому до хати – кілька кілометрів. Та й такі перерви розривають увагу і концентрацію дітей на навчальний процес. Діти більше виснажуються, а вдома їм залишається менше часу на виконання домашнього завдання і відпочинок. Коли харчування нема, батькам відшкодовують частину коштів на нього. Дехто на це погоджується (і не факт, що отримані гроші підуть на дітей), а більшість батьків проти, бо розуміють, що ці гроші не замінять нормального здорового харчування дітей. Як вважають, обов’язок адміністрації не виплатити гроші, а забезпечити виконання Закону.

Днями делегація батьків із Камінь-Каширського, Любешівського і Маневицького районів побувала на зустрічі з міністром соціальної політики Андрієм Ревою. Такої зустрічі батьки домоглися за сприяння народного депутата України від цього округу Ірини Констанкевич. Адже жоден її прийом не обходився без численних скарг на відсутність гарячого харчування у школах. Метою зустрічі було прагнення донести позицію батьків, що монетизація не вирішить питання. Серед учасників зустрічі була Валентина Петрик, яка мешкає у селі Зарудче біля Любешова і має двох дітей школярів. «У нашій школі в Любешові хоч їдальня працює, і діти, якщо батьки дадуть гроші, можуть пообідати – каже вона. – Але от я працюю у Дольську, а тут діти не мають можливості отримати гаряче харчування навіть за гроші. А перебувають у школі ж  з 8-ї до 16-ї години. Та й у Любешові ж не всі  ідуть в їдальню. Комусь  мама гроші не дала, в когось «двохсотка», а в іншого 10  гривень, хтось бере котлету, а хтось лише супчик. Така ситуація – коли харчування відбувається не організовано, мені  дуже болить».

ЩО НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ БАТЬКАМ У ТЕНДЕРАХ?

Вони проводяться двічі на рік (це якщо все добре): один раз на початку року – це тендер на харчування до кінця навчального року, тобто до травня. Другий раз –  на початку навчального року – десь перед першим вересня. З цим пов’язані певні проблеми, а саме те, що ніколи не вдається провести тендери так, щоб почати вчасно харчувати дітей. До прийняття бюджету взагалі не можна проводити державні закупівлі, а ми знаємо, як наша ВРУ ухвалює бюджет (його взимку на початку року інколи ще немає).  А оскільки між оголошенням тендеру і його проведенням проходить близько двох місяців, і ще до 20 днів законом надається час на підписання договору, то увесь процес займає близько трьох місяців. І якщо влітку часу достатньо, то з Нового року, коли діти розпочинають навчатись в січні, харчування немає аж до березня. І це якщо все добре, якщо тендер не відмінений, або не має суперечок у суді, а в Маневицькому районі  це не рідкість. Батьки пропонують  проводити тендери на увесь навчальний рік. І якщо для цього потрібно змінювати якісь положення, закони, то і чекають цього від   депутатів  та чиновників.

ЛАСКАВО ПРОСИМО В ЇДАЛЬНЮ!

Наразі  тендер, врешті, відбувся по  Маневицькому району, і з 12 березня у школах відновиться безкоштовне гаряче харчування. Трохи пізніше така ж радість очікує на школярів Любешівського та Камінь-Каширського району. Проте ситуація з «тормозками» цілком може повторитися. То хто ж винен і що робити?

Андрій ЛИНДЮК, голова Маневицької райдержадміністрації:

– На 2018 рік Державний бюджет України прийнято вчасно. Це дало можливість нам вчасно, ще 22 грудня 2017 року, розпочати тендерну процедуру для організації харчування дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Все відбувалось згідно ЗУ «Про публічні закупівлі». В січні одна з фірм написала скаргу на Антимонопольний комітет України, що спричинило відтермінування процедури. І все ж 26 лютого відбувся аукціон, було визначено переможця. Приблизно 6 березня, якщо не буде якихось скарг чи судових позовів, буде підписано договір і вже з 12 березня розпочнеться харчування дітей. Отже, якби ЗУ "Про державний бюджет" був прийнятий ще раніше, то і проблем цьогоріч взагалі не було б.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України:

– Хто винний? Щоб бути об’єктивною, звернуся до Звіту Рахункової палати за 2017 рік і процитую: це «незадовільна організація органами соціального захисту населення районного рівня конкурсних торгів призводила до незабезпечення безперервного харчування дітей протягом навчального року», але не лише. Ще й те, що Мінсоцполітики не забезпечили ефективного використання коштів на ці потреби і те, що «децентралізація не дала очікуваного позитивного результату», і те, що в тендерах закладені великі корупційні ризики. Що робити? За рік моєї роботи над цією проблемою скажу, що ми зареєстрували 2 законопроекти. Перспективи має законопроект 6230 про монетизацію, але за умови, що Постановою Кабміну буде виписано механізм цільового використання коштів саме на харчування і збільшення розміру цих коштів, і тоді ми знайдемо голоси на його підтримку.