Небезпечне сусідство
Спорудження двох хмарочосів у центрі столиці може зруйнувати навколишні будинки.
П’ятий рік поспіль мешканці будинків, що на вулицях Горького, 38, 32, 34, 28, та Саксаганського, 37, 41в, борються із забудовниками, котрі майже впритул із їхніми оселями збираються спорудити висотний житловий комплекс із двох веж-хмарочосів (25 поверхів кожна), автостоянкою та підземним паркінгом. Передбачається, що на нижніх поверхах традиційно розмістяться офіси, а вище — елітні квартири. І хоча цю «висотку» корпорація «Познякижитлобуд» збирається здати в експлуатацію 2010 року, майбутні квартири в ній вже виставлені на продаж, середня ціна одного квадратного метра житла становить 20 тисяч гривень.
Однак мешканці будинків, біля яких має вирости будинок, не на жарт стурбовані цим будівництвом. І причина цьому не колективний егоїзм (як вважають комерсанти від будівельного бізнесу), а реальна загроза безпеці їхніх домівок: житлові двадцятип’ятиповерхові вежі з підземними паркінгами всередині кварталу люди не без підстав розглядають як міну сповільненої дії.
— Під будівництва риють велетенський котлован, що зменшує стійкість ґрунтів. А над будинками, які хоч і після капітального ремонту (але збудовані наприкінці позаминулого — на початку минулого століть і розташовані у п’яти метрах від розритого котловану) нависає реальна загроза руйнування. Їх будували не на монолітних фундаментах, а на розширеній цегельній кладці, яка тріскається за найнезначніших коливань ґрунту. Тому ми остерігаємося, аби не повторилася сумна історія з руйнуванням будинку на Жилянській, 120б, — розповідає мешканка будинку на вулиці Горького, 38б, Вікторія Корінченко, сама за професією будівельник.
Рішення про виділення земельної ділянки під забудову було прийняте Київрадою в 2003 році. Дізнавшися про це, мешканці прилеглих будинків на знак протесту оголосили голодування під Адміністрацією Президента та звернулися з відповідною заявою до міської влади.
— Тодішній мер Олександр Омельченко приїхав сюди сам і привіз із собою всіх голів районів. Врешті-решт все закінчилося тим, що Київрада скасувала своє попереднє рішення і будівництво заборонили. Однак виритого котловану чомусь не засипали, — продовжує розповідь Вікторія Корінченко.
Як виявилося, перемога мешканців була тимчасовою.
— Уночі 3 липня минулого року на будівельну площадку приїхали невідомі, зняли знак, який забороняє в’їзд у двір (до речі, встановлений за наказом мера Олександра Омельченка), та дощечку з надписом «Архітектурна пам’ятка», вивішену на будинку по вул. Горького, 34. Вранці наступного дня завезли техніку, знову розпочалися будівельні роботи. Ми викликали міліцію, депутатів Київради, знову звернулися до прокуратури, столичної влади, Секретаріату Президента. Роботи на деякий час призупинили, але в грудні минулого року все знову пішло по-старому, — каже мешканка будинку на вулиці Саксаганського, 34, Лариса Гуральник.
Пані Лариса та пані Вікторія демонструють журналісту «Дня» товстелезну папку, яка вміщує їхнє листування з різними офіційними організаціями. Зокрема, тут є відповідь заступника прокурора Києва В. Горана від 24 липня 2007 року, де йдеться про незаконність згаданого будівництва, оскільки «термін договору оренди земельної ділянки від 21.05.03 закінчився ще у 2006 році». А також — рішення Господарського суду Києва від 09.12.2004 року про те, що представник забудовника — ТОВ «Стромкомплект» зобов’язано повернути Київраді вилучену ділянку. Є й лист від 25.01.2007 року з Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном Києва, в якому повідомляється, що ордер «на тимчасове порушення благоустрою території» на вулиці Саксаганського, 37д, — вулиці Горького, 34б, відкликано і будівельні роботи там не проводяться. Але разом із тим у папці є і ще одна ухвала Господарського суду від 20.02.2007 року, який визнав недійсним рішення Київради про скасування її ж рішення про відміну надання забудовнику земельної ділянки.
— Незрозуміло, яким чином Господарський суд так кардинально змінив своє рішення. І як суд може вказувати Київраді на те, що вона має віддати земельну ділянку? Інша річ, якби він говорив про незаконність рішення. Та і у забудовника давно минув термін користування орендованою ділянкою, а його подовження без рішення Київради, виходячи з діючого законодавства, можливе лише зі згоди Київського міського голови або секретаря Київради і не більше, ніж на чотири місяці, — стверджує Вікторія Корінченко.
— Куди ми лише не зверталися, скрізь кажуть «Яке свавілля! Який жах! Будувати там не можна!», обіцяють допомогти, але далі обіцянок справа не йде, — в один голос кажуть пані Лариса та пані Вікторія, яких на загальних зборах мешканці обрали членами ініціативної групи із захисту прав мешканців.
Однак нерівну боротьбу за безпеку свого житла мешканці будинків на вулиці Саксаганського та Горького припиняти не збираються. Нещодавно вони звернулися з листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, на черзі — пікетування Секретаріату Президента та столичної мерії.
КОМЕНТАР
Юрій ДМИТРУК , депутат Київради:
— У 2003 році Київрада скасувала рішення про виділення земельної ділянки під забудову на вулиці Горького, 34б, — Саксаганського, 37д, але воно було скасоване через суд. Тому будівництво було поновлено без рішення Київради — на підставі ухвали Господарського суду. Вважаю, що документи, які на сьогодні є у забудовника, відповідають вимогам щодо експлуатації земельної ділянки, однак при цьому не врахована думка мешканців прилеглих будинків. На мій погляд, внутрішньоквартальна забудова в тому вигляді, як заплановано, там не може бути здійснена, оскільки є загроза руйнування будинків, які розташовані поряд. Тому я, як голова депутатської комісії з питань правопорядку, регламенту та депутатської етики вимагатиму, щоб рішення було скасоване Київрадою, і найперше це стосується договору оренди земельної ділянки. Наша комісія підготувала проект рішення, згідно з яким, будівництво там має бути заборонене. Днями це проектне рішення маємо розглянути на спільному засіданні земельної, містобудівної та нашої комісій. Після цього буде винесений вердикт: або заборонити будівництво, або його дозволити. Ми наполягатимемо на забороні. Якщо ж тристороння комісія ухвалить, з урахуванням протесту прокурора, таке рішення, то потім воно буде винесене на розгляд сесії Київради.
