Недоступні парки

Випадковий допис у Facebook від бійця АТО Олександра Кікіна прочитало, певно, чимало людей, та чомусь мало хто залишив якісь відгуки чи коментарі. Чоловік розповів про прикрий інцидент, який нещодавно трапився з його побратимом: «У парку «Феофанія» є джерельця з водою, під’їзди до них перекриті шлагбаумами. Офіцер, який втратив ногу в АТО, намагався під’їхати і набрати води додому, охорона відмовилася пустити його, самостійно відстань від шлагбаума до джерела подолати на протезі дещо проблематично. На прохання показати документи на законність установлених перепон йому відмовили, він написав заяву на ім’я дирекції парка, а у відповідь — тиша».

Інцидент з військовим — прикрий і повчальний. Висновки має зробити як адміністрація парку, так і кожен із нас. Адже наш світ абсолютно не адаптований для незрячих громадян, людей в інвалідних візках та навіть мам із колясками. Виїхати за межі свого мікрорайону може мало хто з цих категорій, бо таксі — дорого, а громадський транспорт — незручно. Якщо «вилазки» в місто ще вдається організувати зі сторонньою допомогою, то парки чи водойми — це закриті для «особливих» людей території. І часто ці перепони — штучні.

«ЦЕ САМОВІЛЬНІ ДІЇ»

Нещодавно автор з родиною вибралися на сімейний відпочинок до згаданої «Феофанії», парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Відпочивальників було чимало: хтось діставався сюди пішки, хтось залишав автівки перед шлагбаумом, а дехто таки пробирався сюди на приватному транспорті. Хтозна, можливо, то був весільний ескорт, бо, як ідеться на сайті парку, проїзд та стоянка автомобільного транспорту на територію забороняється, за винятком велосипедів та весільних церемоній, для яких діє окремий прейскурант. Якщо ж дуже-дуже треба потрапити до «Феофанії» на своєму авто, треба отримати спеціальний дозвіл, попереджає адміністрація парку. Цікаво, чи мають його кавоавтомати, атракціони, що стоять на галявинах? «День» надіслав адміністрації парку відповідний інформаційний запит. На відповідь ще чекаємо.

На думку еколога та експерта Національного екологічного центру України Олександра СОКОЛЕНКА, часто такі дії керівників парків нічим не обґрунтовуються: «Обмеження доступу до парку пов’язане з його статусом та повноваженнями, — пояснив еколог. — Але це можуть бути самовільні дії. У нас буває таке, що в зеленій зоні встановили шлагбаум, біля нього стоять люди і збирають гроші, але хто це і для чого — невідомо, а потім ці люди зникають. Тобто самовільні дії припустити можна, але все треба перевіряти. От є шлагбаум у Гідропарку на з’їзді на Венеціанський міст, але це не зменшує кількості автомобілів, люди купують собі проїзд, половина показує якісь посвідки і проїздить безкоштовно. Другий випадок — вулиця Труханівська, яку колись помпезно відкрили як велотрасу «Троєщина — Європейська площа». Сьогодні це автомобільний хайвей, я днями їхав на велосипеді, мене мало не збила машина, яка мчала на швидкості 150 км/год. Там так само стоїть шлагбаум, але враховуючи, яка кількість автомобілів рухається цією вулицею, користі від нього немає».

ДЛЯ КОГО ШЛАГБАУМ?

До слова, 2009 року Київрада прийняла рішення про встановлення шлагбаумів при в’їзді у столичні парки, щоб обмежити рух автівок у зонах відпочинку. Ще тоді кияни обурювалися, що, приміром, у величезному парку «Дружби народів», площею 300 гектарів, це рішення не виконується. Шлагбаум дійсно встановили, але машини вільно заїжджали на територію, обминаючи шлагбаум лісовими дорогами.

Торік у парку Партизанської слави КП «Київзеленбуд» теж встановило шлагбаум, щоби перешкоджати заїзду авто і зробити більш комфортним перебування гостей у зеленій зоні. Але кияни нарікали, що через ці перепони у парк не потрапить ні велосипедист, ні мама з дитям у колясці.

«Загалом шлагбауми як перекриття в’їзду у зелені зони не виконують своїх функцій, — додав Олександр Соколенко. — Що стосується лісопарків, територій національних парків, то тут діє інший режим. Відповідно до Лісового кодексу заїзди мають перекриватися стаціонарними шлагбаумами або іншими перешкодами, які заважають в’їзду автомобілів у будь-яку пору року. Можуть пускати автомобілі пожежні чи інші спеціалізовані, але не приватні».

«ОБЛАШТОВАНИХ ПАРКІВ ДУЖЕ МАЛО»

А як щодо пандусів у парках, спеціальних екскурсій для незрячих, екологічних маршрутів для колясочників? Про такі речі практично ніхто нічого не чув, навіть експерти екологічної сфери, котрі по кілька разів на місяць навідуються в об’єкти природно-заповідного фонду. Один з таких мандрівних фахівців, еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Петро ТЄСТОВ розповів, що з-поміж відвіданих ним парків про людей з особливими потребами турбуються одиниці.

«Якщо ідеться про національні парки, то серед них дуже мало туристичних об’єктів, облаштованих для людей з особливими потребами, — пояснив Петро Тєстов. — Якщо це озеро чи інша водойма, то зазвичай до нього веде стежка або дорога. Якщо йдеться про облаштовані екологічні стежки, то я не чув про пристосовані для людей з особливими потребами. Знаю, що Міжгірський регіональний ландшафтний парк проводить екскурсію для незрячих. Були ще подібні проекти створення екологічних стежок для людей з вадами зору, але вони не були реалізовані. Тобто це залежить від бажання керівництва, а також від фінансування. Бо інфраструктура, яка є в національних парках, зазвичай створюється за кошти грантів чи власними силами установи».

Олександр Соколенко доповнив колегу, що ініціатива про адаптацію парків має йти не тільки від керівництва, а й від міських комунальних служб, якщо ідеться саме про міські зони відпочинку. За словами експерта, жоден із центральних парків Києва не переймається цим питанням: «Я взагалі не пригадую, щоб хтось порушував це питання. Проблема адаптації зелених зон для людей з особливими потребами ніяк не вирішується і навіть не виноситься на порядок денний. Наприклад, КП «Київзеленбуд» має цим опікуватися у Києві, та якщо комунальники не поливають дерева, то навряд чи будуть встановлювати пандуси для людей з інвалідністю».