Неевклідова арифметика книжкового ринку
Всеукраїнська рейтингова акція «Книжка року», що вже втретє поспіль намагається збаламутити книжковий простір, визначаючи своїх переможців, оприлюднила результати читацько-покупецького соціологічного дослідження. Останнє полягало в опитуванні, яке проводилося серед відвідувачів двох найбільших київських книжкових ринків («Петрівка» і «Квадрат») та в Інтернеті на сайті організаторів (www.elitprofi.com.ua). Потенційним покупцям запропонували список з двадцяти книжок у семи номінаціях і поставили два запитання: «Яка з книжок є найцікавішою для Вас у кожній з номінацій?» та «Яку зі всіх 140 книжок Ви купили чи плануєте купувати?». Результати були оприлюднені на невеличкій тусовці у книжковій кав’ярні «Бабуїн».
Першим етапом III Всеукраїнської акції рейтинґового опитування «Книжка року» 2001 було визначення «довгого» номінаційного списку, який був укладений на підставі пропозицій видавців (541 пропозиція). Над його «обробкою» у кожній із 7 номінацій незалежно працювало по 5 експертів-номінаторів. Сума їхніх оцінок і визначила кожну фінальну «двадцятку», яка пропонувалася до розгляду.
На розсуд «базарно-електронних» читачів (загальним числом понад 300 осіб) у номінації «Вершини» (українська та зарубіжна класична література та філософія) перші сходинки посідають: «Зарубіжна література. Дослідження та критичні статті» С. Павличко, «Голос доби. Листи з «Парнасу» І. Світличного та «Листи до сина» В. Стуса. Номінація «Красне письменство» (сучасна вітчизняна перекладна література, популярна література та есеїстика): «Імітація» Є. Кононенко, «Келія чайної троянди. 1989-1999. Щоденник» К. Москальця та «п’ятикнижжя» В. Кожелянка («Дефіляда», «Конотоп», «Людинець», «Котигорошко», «ЛжеNostradamus»). «Голос душі» (сучасна українська та перекладна поезія): «Балади про війну відбудову» С. Жадана, «Золото інків» Т. Федюка та кальварійський «Ковчег-2» (М. Фішбейн, П. Мідянка, В. Сагайдак, Н. Федорак). Номінація «Обрії» (широкий спектр гуманітаристики, наукова есеїстика): «Російські історичні міфи» Едварда Кіна, «Економічна теорія в ретроспективі» Марка Блауґа та «Вік екстремізму. Коротка історія ХХ ст. 1914- 1991» Еріка Гобсбаума. Номінація «Енциклопедія» (енциклопедичні видання, довідкова література): чотиритомник «Українська Громадська Група сприянню виконання Гельсінських угод. Особистості. Документи і матеріали» (укладачі Є. Захаров, В. Овсієнко), «Організаційна поведінка» (Д. Гелріґел, Д. В. Сколум-мол., Р. В. Вуд-Мен, Н. С. Бренінґ) та «Латинсько-український словник» за редакцією М. та О. Трофимуків. Чолівка «Дитячого свята» виглядає наступним чином: «Вінні-Пух» А. Мілна, «Аліса в країні чудес» Л. Керрола і «Літаючий капелюх» М. та С. Дяченків та А. Бондарчука. Нарешті, «Світ мистецтва» (художні альбоми, мистецтвознавство тощо): «Філософія театру» Л. Курбаса, «ХХ художників України» (галерея «Карась») та «Кнайпи Львова» Ю. Винничука. Нагадаємо, що це читацькі симпатії. Чи співпадуть вони з оцінками фахового журі — а це команда з 72 експертів, які окрім того визначать Гран-прі, власне, книжку року 2001 — побачимо на фіналіакції 2 березня, який організатори погрожують бучно провести в Українському Домі.
Презентація проміжних- допоміжних результатів дослідження відбулася у формі вільної дискусії, до якої були запрошені деякі члени журі, представники видань, де хоч трохи висвітлюється книжкова тематика, фахівці книжкового ринку. Більшість часу розмова точилася у формі суперактивного діалогу Капранови — Родик. Суть його полягала в тому, що шановні книготорговці- «зеленопесівці» та не менш шановні «елітпрофівці» мають абсолютно відмінні один від одного результати подібних опитувань та перебувають у різних площинах і координатах обчислення. Воно й справді, якщо «Зелений пес» торгує книжками поштою, більш- менш охоплюючи всю країну, то опитування «Еліт-Профі» проводилося лише на столичних ринках. Результативність дискусії, що сягала успіхів наших спортсменів на теперішній Олімпіаді, викликала мимовільний сором — принаймні, П. Загребельний мені нагадував кита, якого запросили поборсатись у невеличкій скаламученій калюжці. В аналогічну ситуацію потрапив і книголюб — Макаров. Напевне, єдиним вартим уваги моментом було заторкування проблеми «Книжки і ЗМІ» — анонси, висвітлення, рецензії. Більшість вітчизняних ЗМІ або ігнорують книжкову тематику, або друкують лише «погані» рецензії — оприлюднення позитивного відгуку чомусь неодмінно воліють назвати рекламою, за яку хтось обов’язково отримав гроші. Політичні схеми накладаються на культуру в максимально широкому розумінні цього слова. Нікому й не приходить у голову, що можуть бути хороші книжки, які, природно, вимагають хороших рецензій. «День» у свою чергу буде й надалі наполегливо ламати усталені стереотипи.
