Некурортне життя Ялти Азовської
«День» дослідив три основні проблеми селища — екологічну, господарську та економічну — і кілька оптимістичних сценаріїв їх вирішення«Є ймовірність, що в разі рясних дощів або снігу Ялту затопить», — говорить Ялтинський селищний голова Дмитро ЧЕРНИЦЯ. Але небезпека підтоплення для Ялти Азовської — не єдина проблема. На відміну від Кримської Ялти, тут, на Азов’ї, ні про яких масових туристів поки мови бути не може. Селище ділиться на дві частини — стара й нова Ялта, і якщо в новій місцеві підприємці намагаються наводити лад, то стара — це «зона відчуження»: пансіонати розгромлені, шибки вікон вибиті, територія покинута, подекуди залишилися ще меблі, добротні човни й рибальські неводи. А саме море тут абсолютно не морського кольору — берег вкритий мулом, у деяких місцях до 50 метрів углиб моря. Дійти до води неможливо — ноги грузнуть у мулі, ніби в болоті. А трохи далі видно різницю: праворуч уже очищене море, а ліворуч — мул. Картина, що цілком могла б стати декорацією до фантастичного фільму, аж ніяк не сприяє залученню туристів. Звідси переїхала навіть частина місцевих жителів, залишилися найстійкіші.
ПРОБЛЕМА № 1:
НЕЛЕГАЛЬНА РИБОЛОВЛЯ
Місцеві говорять, що ситуація почала псуватися років вісім тому. До цього Ялта процвітала й тішила туристів. Це був основний дохід місцевих жителів. Зараз усі здебільшого прагнуть або перебратися до нової Ялти, де є чистий берег, або зовсім виїхати із селища.
«За останні два роки берег усе одно став чистішим, це видно. Раніше ситуація була ще гіршою», — говорять нам ялтівчани. Головна причина проблеми, на їхній погляд, — це рибалки, які встановлювали ставники. Спочатку вони ловили камбалу й пеленгаса, а тепер бичків — риби майже не залишилося. «Ставники — це стіна, що стояла в морі й утворювала сміття довкола себе», — пояснюють нам. Ставники з’явилися майже одразу після розпаду СРСР — рибалити почали всі, й зокрема нелегальним способом. Два роки тому ландшафтний парк «Меотіда», що в Приазов’ї, перевели з розряду заповідників у національний заповідник, після чого одразу заборонили ставити неводи. За твердженням ялтинського селищного голови, це хоч трохи допомогло узбережжю: море за цей час трохи очистилося, але в цілому ситуація не міняється. «На жаль, близько п’яти кілометрів узбережжя в глибокому мулі», — коментує він.
Моряк і підприємець Павло ТАКАДЖІ вже десять років займається риболовлею. Говорить, що якщо робити все законно, отримувати дозволи й мати засоби пересування, то ніхто не заборонятиме ловити рибу. «У морі немає кордонів для лову риби. Головне — не виходити на берег іншої держави», — говорить він. «Випадок з українськими моряками цього літа — не поодинокий. Прикордонники неодноразово поводилися так по-хамському. Просто цього разу справа закінчилася інакше», — продовжує він. За словами Такаджі, якби в Азовському морі була риба, то ніхто не ходив би рибалити так далеко, але через мул і заводі, що на побережжі, а також Маріупольський порт, уся риба пливе в інший бік. Інших можливостей заробітку в Ялті немає — лише туризм і риболовля.
ПРОБЛЕМА № 2:
ЗМІНА ЛАНДШАФТУ, ОБВАЛИ І ЗАМУЛЮВАННЯ РІЧОК
У Маріупольському порту свою причетність до ситуації, що склалася, заперечують. За даними головного інженера порту Ю.Страхова, «участь грунтів, що розробляються під час експлуатаційних днопоглиблювальних робіт при об’єктах Маріупольського порту й відвалюються на підводний відвал, не є визначальною в замулюванні пляжів селища Ялта». Основною причиною, на їхню думку, є материковий стік. Друга причина — зміна ландшафту Білосарайської коси, що за останні 28 років висунулася на 400 метрів.
«Абсолютно природний процес з геологічного погляду. Море дедалі мілішає. Як людина, яка кілька років займається морською геологією, можу сказати: в Азовському морі є течія, закручена проти годинникової стрілки. Її створюють Дон і Кубань, що впадають у море й закручують воду в ньому. За останні років п’ятдесят, мабуть, сумарні витрати води в цих річках дуже зменшилися за рахунок розбирання води на зрошування в їхніх долинах. Грубо кажучи, якщо в ХІХ столітті в осад випадав здебільшого пісок і трохи мулу, то зараз відсоток мулистих часток у загальному обсязі осадонакопичення зріс у кілька разів. Є, звісно, й інші чинники, але цей — значний. До речі, у Фінській затоці проблеми дуже схожі. З поправкою на різницю в широті», — прокоментував ситуацію доцент кафедри технології й техніки геологорозвідувальних робіт горно-геологічного факультету ДонНТУ Владислав РУСАНОВ.
«У нас немає промисловості, лише сільське господарство й курортна зона. І на сьогоднішній день туристичні місця втрачають свою привабливість — берег розмитий, і поруч ми бачимо замулювання», — говорить заступник голови Новоазовської райдержадміністрації Світлана КАЛІНІЧЕНКО.
Однією з причин замулювання моря є замулювання річок, які впадають у Азовське море. Річки швидко заростають очеретом і вкриваються мулом, вода застоюється й течія уповільнюється. Для Новоазовська це головна проблема. Тут її вирішують іще з 2004 року, але через відсутність плановості в економіці, брак коштів і «людський чинник» («тут крадуть, там крадуть») за цей час очистили лише частину річки Грузький Єланчик. Роботи припинилися, й річка почала знову вкриватися очеретом.
Ще одна проблема — обвали, які можуть призвести до руйнування будинків у довколишніх селищах. Порушувалася ця проблема також давно, ще в 70-х роках минулого століття, але, по суті, питання до кінця не було вирішене. 2011 року почали серйозно займатися укріплюванням берегової лінії.
ПРОБЛЕМА № 3:
ВІДСУТНІСТЬ ПРОТИЕРОЗІЙНОЇ СИСТЕМИ ТА ЗАЛІСНЕННЯ
Аби вирішити свої проблеми, і Ялта, і Новоазовськ привернули увагу науковців, які розробили концепції щодо порятунку моря. Але головний чинник, який є перепоною, — фінансування. «Торік фінансування було — нуль, цього року — нуль. Сьогодні скарбниця стоїть, грошей немає. Людей ми своїх розпустили — зарплату платити немає звідки. Тому цього року ми працювати не зможемо», — говорить директор донецької регіональної філії проектно-вишукувального інституту «Дніпрогіпроводхоз» Володимир П’ЯВКА.
У Новоазовську на сьогоднішній день розроблено два проекти з розчищення від мулових відкладень, які пройшли експертизу і згідно з якими вже можуть проводитись роботи. Автором обох виступило ТОВ «Інститут «Укррічтранспроект». Проект з розчищення моря вже пройшов тендерні процедури і зараз перебуває на завершальному етапі. Щодо очищення русла річки, то на цей проект буде виділено 900 тисяч гривень, які підуть на здійснення частини робіт. За словами Калініченко, цих грошей не вистачить, аби розчистити всю потрібну територію (з 800 метрів може бути очищено лише 300), але це те, що на сьогоднішній день є в бюджеті району. Це кошти від екологічного збору і частина коштів з обласного бюджету.
Ще одна причина, на думку експертів, — агропромислового характеру. «Перше — відсутність агротехнічних заходів уздовж русла річки Єланчик, відсутня протиерозійна система. Друге — відсутність заліснення. За останніх 22 роки не було посаджено жодного дерева. Сьогодні відсоток заліснення становить 2% замість мінімальних 10%», — коментує П’явка. «Аби запобігти подальшому замулюванню, потрібно в кожному районі розробити захисну систему. Такі заходи коштують значно дешевше, ніж наслідки, які ми маємо зараз», — продовжує він.
Крім того, експерт підкреслює, що всі поля-кургани — розорані. Якби в кожному населеному пункті знайшовся господар, і якби за це застосовувались санкції, то ситуація склалася б інакше, вважає експерт. А зараз через відсутність контролю і жорстких заходів люди не жаліють землю і заподіюють шкоду собі та іншим.
«Людський чинник» зіграв свою роль і на Білосарайській косі, де мешканці забудували будинками місце, на якому вчені могли б створити канал і тим самим врятувати море. Тепер цього зробити не вдасться, оскільки відселення людей потребуватиме значно більше часу і коштів.
ОПТИМІСТИЧНІ СЦЕНАРІЇ
Місцеві чиновники сподіваються, що ситуація все-таки буде вирішена, і туристи знову відвідуватимуть береги Азовського моря. Втім, виникає скепсис: у зв’язку з розвитком лоукост-компаній і сервісу в країнах Азії та Європи, мешканці швидше оберуть зарубіжжя, ніж рідне Приазов’я. Але Ялтинського селищного голову це не зупиняє. У селищі він відремонтував лікарню, другий поверх якої повністю віддав для грязелікувальних процедур. Ялтинські грязі були визнані лікувальними. «Якщо на море можуть приїжджати лише влітку, то на лікування — цілий рік», — коментує сільський голова. Зовсім нещодавно селище відвідали японці, аби випробувати місцеві грязі та, можливо, знайти їм застосування у себе, але поки що результатів ця поїздка не дала. Місцеві жителі кажуть, що був ще француз, який планував засадити Ялту виноградниками і створити свій Прованс. На місцевому рівні його підтримали, а ось що сталося пізніше, невідомо. Є думка, що люди «нагорі» запропонували йому заплатити хабар, а той злякався і відмовився від своїх планів.
Ще один спосіб розвивати економіку місцевого населення — альтернативна енергетика. Побудувати вітряки на березі моря тут не вдасться, а ось мул, який нині створює проблему, міг б стати і джерелом енергії та нових робочих місць. Про це свідчать спільні розробки українських і російських учених.
Так, 2011 року Азовська науково-дослідна станція (АНІС — спільний проект МДУ імені Ломоносова і Приазовського державного технічного університету, розташованого в м. Маріуполі) і «Геофізпроект» (м. Запоріжжя) провели георадарні дослідження на березі та на воді. 2012 року АНІС спільно з кафедрою геофізики МДУ провели там же електророзвідувальні роботи. Геофизичні дослідження показали наявність множинних аномальних зон. А це свідчить про можливе скупчення газових утворень на дні Білосарайської затоки, що підтверджується постійними спостереженнями виходу газів з дна. Кількість біогазу і його чистота дозволяють збір та утилізацію метану зробити рентабельними. На думку вчених, які досліджували ділянку, спалюючи біогаз, ми виробляємо електричну енергію на спеціально створеній для цього установці. Окрім простого збору морського біогазу можна організувати замкнений цикл перетворення сонячної енергії на електричну, яку можна назвати геліобіоелектростанцією.
«На відміну від біогазу, що отримується традиційним шляхом у ході переробки побутових і сільськогосподарських відходів на суші, метан морського походження набагато чистіший. Біогаз морського походження містить понад 90% чистого метану, що дозволяє компримування (стискування. — Авт.), використовувати його і як транспортне паливо», — вважають учені.
До останнього сценарію в Ялті ставляться скептично і натякають, що все одно питання про таке рішення вирішуватиметься «зверху».
P.S. Подається так, що справа українських рибаків, загиблих 17 липня в Азовському морі, — це наслідок відсутності бачення розвитку регіону і країни, його ідеології та фінансування. Про загиблих моряків і ситуацію загалом «День» вже писав неодноразово. Але, як бачимо, досі не було запропоновано альтернативи для інших рибаків, тих, хто ще займається ловом на баркасах і човнах. Для них не було створено ані робочих місць, ані можливості законно вести свою діяльність (так, є човнові кооперативи, але чи можуть вони дійсно створити необхідні умови?). Мабуть, ця тема підніматиметься ще не раз, як, власне, і тема екологічної відповідальності. В разі підписання Угоди про Асоціацію ми просто вимушені будемо затягнути паски і вирішувати нарешті свої внутрішні проблеми. І чим раніше ми почнемо, тим простіше нам буде.