Невідомий ракурс: Альберт Ейнштейн

ДРУЖИНИ Й ДІТИ

Альберт Ейнштейн мав не менше десяти коханок. Йому подобалося грати на скрипці більше, ніж читати нудні лекції в університетах. Він ніколи не носив шкарпеток. А першій дружині великого вченого коштувало великих зусиль привчити його користуватися зубною щіткою... Ці подробиці життя вченого стали відомі після того, як архів Єврейського університету оприлюднив його листування.

Прийомна дочка Ейнштейна Марго передала майже 3500 листів вітчима в подарунок Єврейському університету Єрусалима з однією умовою: оприлюднити кореспонденцію тільки через 20 років після її смерті. Чому Марго вибрала саме Єврейський університет? Ейнштейн був одним із його фундаторів і пожертвував цьому закладу частину своєї бібліотеки й особистих документів. Марго померла 8 липня 1986 року. Університет свого слова дотримався. Автор теорії відносності багато їздив і писав рідним майже щодня. Багато листів адресовано найближчій для вченого людині — Марго.

— Я пишу тобі, тому що ти — найрозумніший член сім’ї, й бідна мати Ельза (друга дружина Ейнштейна й мати Марго) вже геть оскаженіла, — пише вчений своїй прийомній дочці з Оксфорда 8 травня 1931 го. —Це правда, що М. поїхала зі мною до Англії, і її переслідування переходить усі межі. Але, по-перше, я не міг уникнути цього, й, по-друге, коли я побачу її знову, я скажу їй, що вона мусить зникнути негайно...»

«Має минути ще достатньо часу до того, як я знову стану старою тварюкою». Ейнштейн під таємничою «М» мав на увазі свою коханку Етель Міхановські, яка була на 15 років молодшою за нього. Вчений часто скаржився дружині, що всі жінки навколо не дають йому проходу. Але насправді він сам не пропускав жодної спідниці. Через це Ейнштейн і розлучився з першою дружиною, а з другою — Ельзою — з цієї причини виникали постійні конфлікти. Хоча Ельза змирилася з походеньками геніального чоловіка. Коли він приводив жінок додому на ніч, вона як ні в чому не бувало лягала спати одна. А вранці з усмішкою варила Альбертові каву.

«З усіх жінок я фактично наближений тільки до місіс Л., яка абсолютно безпечна й порядна, — пише Ейнштейн Марго. — Мені байдуже, що люди говорять про мене, але для матері й місіс М. краще, щоб ніякі томи, дікі й гаррі не базікали про неї»... В інших листах йдеться про зв’язки Ейнштейна з такими собі Маргаритою, Тоні, Естеллою. «Серед усіх цих жінок, — пояснював вчений, — єдина, до кого я прив’язаний, це Л., вона цілком простодушна і приємна». Хто була ця «Л», залишається тільки здогадуватися.

«Дуже скоро я втомлюся від теорії відносності». В одному з листів 1921 року Альберт зізнався, що і його любов до науки була швидкоплинною: «Дуже скоро я втомлюся від теорії відносності. Навіть така пристрасть зникає, коли їй приділяєш надто багато уваги». Незмінною протягом усього життя Ейнштейна залишалася лише любов до прийомної дочки.

«Нещодавно мені наснилося, що Марго також вийшла заміж, — пише Ейнштейн Ельзі. — Я люблю її так сильно, наче вона — моя рідна дочка, може навіть сильніше». Ось інший його лист, адресований Марго. «Я щасливий, що ти скоро повернешся, — пише Ейнштейн у листі до своєї падчерки наприкінці 1928 року. — Таким чином, молоде життя повернеться в наше лігво. Я почуваюся трохи краще, але має минути ще достатньо часу до того, як я знову стану старою тварюкою».

Своїм листуванням учений підтверджує громадську думку про себе як про людину, далеку від «цивілізованого суспільства».

«Моє перебування тут добігає кінця, — пише Ейнштейн Ельзі з Оксфорда 11 червня 1933 року. — Це був добрий час, і я вже починаю звикати до смокінга, так само, як я звик колись до зубної щітки. Однак навіть у найурочистіших випадках я ходив без шкарпеток і ховав брак цивілізованості у високих черевиках». У цьому листі Ейнштейн повертається до суперечки, яка в нього була з Ельзою з приводу використання зубної щітки: вчений вважав її предметом непотрібним.

У листуванні розповідається як Ейнштейн витратив свою Нобелівську премію. Раніше думали, що гроші були переведені на рахунок у швейцарському банку на ім’я першої дружини Мілеви та їхніх дітей. Але, судячи з листів, Ейнштейн інвестував велику частину премії у Сполучені Штати, втративши майже все через Велику депресію.

ПРО ЩО РОЗПОВІДАЮТЬ АРХІВИ?

— Зі своєю першою дружиною Мілевою Марич-Ейнштейн вчився в університеті, — розповідає хранитель архівів Ейнштейна Барбара Вольф. — Навіть подейкують, що вона була автором теорії відносності. Але це все нісенітниця. Вона не була настільки талановитою, щоб зробити відкриття такого масштабу...

Марич народила вченому двох синів — Едуарда й Ганса Альберта. Ейнштейн був для них дуже хорошим батьком, вони в усьому розуміли одне одного. Вчений часто проводив із синами канікули. Едуард був дуже обдарованою дитиною. У нього були здібності до мов, музики. Він написав близько 300 віршів і афоризмів, коли ще був підлітком. Один із афоризмів, вигаданих Едуардом: «Найгірша доля — це не мати долі й ні для кого не бути долею». У 21 рік лікарі поставили йому діагноз шизофренія. Про свої переживання за сина Ейнштейн писав у листах дружині. Крім того, у їхньому листуванні порушувалося й грошове питання: Альберт надсилав гроші невчасно й не стільки, скільки було треба. Синам та дружині ледве вистачало на життя.

«Зараз програма Буенос-Айреса добігає кінця, — пише Ейнштейн Ельзі з Буенос-Айреса 23 квітня 1925 року. — Я ніколи більше не піду на щось подібне. Це надзвичайно важко (мається на увазі подорож Латинською Америкою. — «Неделя»). Проте я залишився цілим і неушкодженим, хоч і трохи набрав вагу. Я щойно повернувся з невеликого прийому, заходу такого гарного, що я навіть розплакався»...

Уперше Ейнштейн одружився 1903 року — у віці 24 років. Його обраницею стала сербський математик Мілева Марич. Вони познайомилися в Цюріху, де разом вчилися в політехнікумі. Дружина не раз допомагала Ейнштейну в його науковій роботі. Мілева стала матір’ю трьох дітей Ейнштейна. Перша дочка, Лізерль, народилася ще до їхнього шлюбу. Достеменно її доля не відома. За однією версією, вона померла в ранньому віці від скарлатини, за іншою — виховувалася якийсь час у батьків Мілеви, а пізніше її удочерили невідомі люди. Старший син Ейнштейнів Ганс Альберт з дитинства був здібним і старанним учнем. Пізніше він став професором гідравлічної інженерії в Каліфорнійському університеті. Едуард, молодший син Альберта та Мілеви, був також обдарованим, але страждав на вроджену шизофренію й помер у психіатричній лікарні, куди потрапив у 21 рік й де провів більшу частину життя.

Проживши з Ейнштейном шістнадцять років, Мілева подала на розлучення, не витримавши постійних зрад чоловіка. Другою дружиною Ейнштейна стала його двоюрідна сестра Ельза Ловенталь. Вона була на три роки старшою від Ейнштейна й до нього вже була в шлюбі, від якого в неї було дві дочки. Старша — Ілза й молодша — Марго. Ельза поїхала з Ейнштейном до Америки, де прожила до самої смерті 1936 року.

НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ

Дуже дивно, але Нобелівську премію Альберт Ейнштейн отримав аж ніяк не за свою теорію відносності, а за пояснення фотоефекту (вибивання електронів з деяких речовин під дією світла). 1905 р. Ейнштейн створив спеціальну теорію відносності й вивів знамените рівняння про зв’язок маси та енергії Е = mc2, що є теоретичним обгрунтуванням атомної бомби.

До 1916 р. він закінчив розробку загальної теорії відносності (ЗТВ), у якій тяжіння пов’язується з геометричними властивостями простору й часу. Своє повне підтвердження теорія отримала в експериментах, проведених у середині минулого століття, а зовсім недавно німецькі вчені почали унікальний експеримент з виявлення «гравітаційних хвиль», передбачуваних ЗТВ.

Ейнштейн не вірив у квантову теорію, що активно використовує поняття ймовірності та випадковості, й казав, що «бог не грає в кості». Однак саме він зробив величезний внесок у квантову теорію світла й створив квантову статистику Бозе-Ейнштейна.

2001 р. Нобелівську премію отримали вчені, які відкрили газ, що описується цією статистикою. Виявлення п’ятого стану речовини є ще одним чудовим доказом її правдивості.

СЕКРЕТНИЙ АГЕНТ

1935 року адміністрація Принстонського університету, де працював Ейнштейн, замовила рельєфний портрет свого співробітника відомому радянському скульптору Сергію Коненкову — він тоді разом з дружиною Маргаритою жив у Нью-Йорку. Так Альберт познайомився зі своєю коханою. Через багато років генерал-лейтенант КДБ Павло Судоплатов напише в мемуарах: «Дружина скульптора Коненкова, наш перевірений агент, зблизилася з фізиками Оппенгеймером і Ейнштейном». Останній нібито погодився допомагати Коненковій. Однак слово «зблизилася» набуло й другого значення 1998 року — коли на американському аукціоні «Сотбіс» були виставлені листи великого вченого до Маргарити. Кореспонденція, фотографії, малюнок Ейнштейна та годинник, який він подарував Коненковій, пішли за 250 тисяч доларів... В одному з цих листів вчений освідчився Маргариті у віршах. Остання зустріч закоханих відбулася в серпні 1945 року.

АФОРИЗМИ ЕЙНШТЕЙНА

— «Слава богу, поки я живий, ніхто не може продати мою шкуру й мати з цього зиск».

— «Усюди бояться конкуренції з «тямущими» євреями. Ми навіть більш обтяжені нашою силою, чим нашою слабкістю».

— «Найбільш докучливою була любов євреїв, яку я відчув на собі».

АФОРИЗМИ ЕЙНШТЕЙНА-МОЛОДШОГО

— «Найгірша доля — це не мати долі й ні для кого не бути долею».

— «Одне забуває поборник нового: поки він атакує, атака — його ідеал. Тільки потім виявиться, як це — жити без ідеалу».

— «Немає нічого гіршого для людини, ніж когось зустріти, коли всі її зусилля й існування вже знецінилися».