О, сюжет фільму жахів! Ти жахливо смішний!

Рафінована людська природа змушує отримувати задоволення чорті від чого. Наприклад, від фільмів, романів і кліпів-жахів.

Аматори бояться, мені важко вас зрозуміти. Як можна, паразитуючи на власному страху, ловити кайф? Це все одно, що, коли тебе оточили кілька похмуро-кримінальних типів, зупинити їх реплікою: «Хлопці, зачекайте — дайте покайфувати... О, о-о, секундочку, ось, адреналінчик уже почав надходити до крові... Добре...». Наймазохістичніше задоволення! А вже коли бити почнуть!

Коли «жахливий» плід був забороненим, він усе одно здавався не таким уже й солодким. З душком.

Документальний фільм, 1986 рік. Засудили групу переглядачів фільмів жахів на квартирі. Історичні кадри. Вдираються доброчесні бійці міліції та — автомати в спини глядачів: пари грузинів, господаря та двох верескливих жінок середньостатистичного віку. Менти їх перелякали набагато сильніше, ніж якийсь дядько на екрані в безглуздому гумовому костюмі підводника, котрий із насолодою доїдав у червоному фотографічному світлі відрізаний шматок жіночого м’яса. Схоже, шматок був теж гумового походження, оскільки жував він його занадто довго й старанно. Сцена, можна сказати, затягнулася. Однак таємні переглядачі не дарма лякалися — їм загрожувало від трьох до п’яти років набагато страшнішої вітчизняної тюряги. Це вам не комфортабельні імпортні місця ув’язнення, де подібні фільми крутять із ранку до вечора.

Мамо, я скелетика люблю

Розберемо ще один «жахливий» напрям. Не пожирально-цвинтарний, а — могильно-еротичний. Шедевр називався «Зомбі». Він, захлинаючись, розповідав про неймовірну пристрасть двох... скелетів. Вони там досить довго один до одного придивлялися, розмірено гуляючи вночі між пам’ятниками, милуючись місяцем і полохаючи місцевих п’яндилиг.

Нарешті вони такою мірою сподобалися один одному (точніше, — один другій, скелетиці, значить), що вирішили зайнятися цим самим. Те, що звичайно трапляється між істотами різної статі на другому тижні знайомства. Вони заходилися активно обійматися, постукуючи кісточками. Кістяк складається (я подивився в енциклопедії) з 223 кісток. Виходячи з оглушливості гуркоту, стукотіли вони в момент найвищого підйому, ймовірно, не менш ніж половиною всього запасу кісток.

Кого вони в результаті зачали — загадка. Може, якогось мікроскелетика, на зразок тих брелоків, які теліпаються на ключах автомобілістів — любителів кошмарів.

Продовження у наступному номері.