Обережно: пастка!
у вигляді штучної «чеченізації»
Незважаючи на заяви влади про проведення реформ, досягнення стабільності, підвищення добробуту людей, справи йдуть не так райдужно. Побудована вертикаль влади, це, звісно, плюс, тепер, принаймні, ми знаємо, хто за що відповідає. Так, унаслідок стабілізації політичного життя з’явилися певні точкові успіхи — будуються інфраструктурні об’єкти, але навряд чи це можна назвати модернізацією економіки. До того ж міжнародні кредити нинішня влада бере не гірше за попередню. Ціни на продукти харчування, комунальні послуги, на відміну від зарплат, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, постійно зростають.
Одним словом, у той час, коли ситуація у світі змінюється дуже швидко, Україна як і раніше залишається з нерозв’язними проблемами. Проте замість їхнього розв’язання влада вважає за краще вкорінювати в умонастрій своїх громадян деякі міфічні сюжети, що, звісно, вимагає менших зусиль. Зараз активно приживається «терористичний» сюжет. «Не хотілося б думати, що ми спостерігаємо процес «чеченізації» деяких ультранаціоналістичних угруповань Західної України. Можливість досягати бажаного демократичними методами для сучасних бойовиків неактуальна, й тепер вони намагаються спровокувати в Україні силове протистояння — висаджують у повітря пам’ятники та будинки, влаштовують схрони, ведуть військову підготовку й «вишколи», — цитує депутата Вадима Колесніченка прес-служба Партії регіонів. При цьому він додав, що «активізація радикальних елементів у націоналістичному середовищі України сталася на тлі відновлення історичної справедливості та скасування Донецьким окружним адміністративним судом указу президента Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України й набуття цим рішенням чинності». (У будь-якій партії є свої екзальтовані «яструбки». Але навіщо прес-службі тиражувати ці провокаційні заяви? До речі, навіть епатажний Володимир Жириновський у Росії сьогодні виступає за національне примирення).
Тобто суспільству спочатку нав’язується однобока гуманітарна політика, близька до радянської (невизнання Голодомору-геноциду, встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі, переформатування Інституту національної пам’яті на чолі з комуністом Солдатенком, скасування звання Героя України Бандері...), тим самим розколюючи його, а потім говориться про те, що націоналісти буцімто готували (що не доведено) масштабний теракт проти перших осіб держави. «У нас на Прикарпатті гостили Віктор Янукович і спікер Володимир Литвин. Так у селі Загвіздя, що стоїть по курсу руху президентського літака, у людей, які тимчасово проживають там, міліція знайшла дві рушниці з оптичними прицілами! Мені повідомили, що ці люди належать до угруповання («Тризуб імені Степана Бандери». — Авт.), в якого був вилучений арсенал зброї», — говорить губернатор Івано-Франківської області Михайло Вишиванюк.
По всій країні після того, як було підірвано пам’ятник Сталіну в Запоріжжі, починають ловити тризубівців, при цьому поводячись із ними, як із терористами. Їх перевозили з відділення до відділення — то до МВС, то до СБУ, де детально допитували про діяльність «Тризуба» та про те (як у випадку з тризубівцем Ростиславом Винаром), чи зустрічалися вони зі Славою Стецько. Хто уповноважував їх ставити подібне запитання? Між іншим, Слава Стецько була народним депутатом України. І хто їм «імплантував» чіп, що вона ворог? Краще б влада розв’язувала інші проблеми, щоб у Макіївці не лунали вибухи заради отримання зарплат. Краще б боролися з соціальним екстремізмом, а не створювали штучно національний екстремізм, а потім боролися з ним. Набридло жити у мирі самим чи підштовхують «кредитори»?
Усе це нагадує ненові й неодноразово використані політичні технології зі створення ворога. До них, зокрема, вдаються й наші сусіди. От тільки якщо в Росії ворогом призначили демократів, то в Україні, схоже, — націоналістів. А зважаючи на завзяття вітчизняних виконавців цієї технології до розряду ворогів скоро може потрапити будь-який свідомий українець. Утім авторам штучних сюжетів слід пам’ятати, що в житті вони можуть розвиватися зовсім не за задуманим сценарієм. Приклад цього — події в Москві на Манежній площі.
Проте в Росії ця ситуація виникла не зараз. ЇЇ коріння сягає далеких 1980-х, коли в середовищі молодіжних об’єднань формувалися майбутні фашистські організації. Про це детальніше читайте в інтерв’ю генерал-майора у відставці, колишнього керівника російського Інтерполу Володимира Овчинського російському бюро «Радіо «Свобода».
