Обіцяні землі та квартири... загубились

Перші земельні ділянки для учасників АТО в Києві знайшли ще в листопаді, практично одразу як було ухвалено рішення Київради про забезпечення військових землею в першу чергу. У принципі, за законом кожен киянин чи житель іншого міста України має право на отримання землі. Однак у реаліях знаємо, що просто так цього не доб’єшся, треба чимало часу, терпіння й — нерідко — коштів. Тому таке рішення про першочерговість в отриманні земельних ділянок військові сприйняли з оптимізмом. Адже це можливість збудувати там житло для своєї сім’ї або ж використовувати її як сільськогосподарське угіддя, варіантів для застосування безліч, головне, щоб ця земля стала приватною власністю.

Та ця проблема вирішується дуже повільно, запевняють військові. Знайдені ще в листопаді майже 11 гектарів вільної землі в селі Биківня під Києвом ще й досі не отримали своїх власників. У Київраді створено спеціальну робочу групу, яка займається питанням пошуку землі та розподілення її між учасниками АТО, бо передусім ділянки мають отримати родини загиблих, далі — родини, де є поранені бійці. Наразі в мерії є понад чотири тисячі таких заяв від військових. Київрада за всі ці місяці спромоглася скласти список майбутніх власників, до якого увійшли лише 90 родин загиблих (по десять соток кожній сім’ї). І якби не тиск самих бійців, які входять до цієї робочої групи, то станом на сьогодні не було б і цього короткого списку.

Питання землі контролює в Києві ГО «Київська міська спілка ветеранів АТО». Один з її співзасновників, демобілізований боєць Дмитро Примаченко, зазначає, що після березневого засідання робоча група зібралася наступного разу аж у травні. Така повільна робота обурює бійців. Досі ще ніхто нічого не отримав, навіть не розпочато юридичного оформлення ділянок. А обраним 90 родинам треба чекати ще, бо до 1 липня Департамент земельних ресурсів КМДА повинен розробити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. «Також доручено внести на розгляд Київради проект рішення про поділ земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні КП «Спецжитлофонд» для житлового будівництва для учасників АТО (поранених і членів родин, в яких учасники АТО загинули при проведенні АТО) та для соціального будівництва в селі Биківня в Деснянському районі м. Києва», — йдеться на сайті КМДА.

Тобто все ще на етапі доручень, розглядів, вивчення чи пошуків. До речі, землі в Биківні на всіх не вистачить. Тому депутатам треба шукати додатково вільні земельні ресурси, але замість них це роблять бійці-активісти. Дмитро Примаченко розповідає, що вдалося знайти ще три земельні ділянки: десять гектарів у Києво-Святошинському районі, шість гектарів у Феофанії та ще сім гектарів у Биківні. Їхнє призначення та можливість передачі військовим теж тільки розглядатимуть на засіданнях робочої групи.

«КМДА працює у цьому питанні, хоч і неактивно, ми постійно нагадуємо про їхні обіцянки, є багато перепон у вирішенні цього питання. Лише протягом трьох місяців все вирішували щодо Биківні, чи робити там якісь будинки, заводити туди інвестора, а яка економіка», — каже Примаченко.

Його підтримує Андрій Мацейко, керівник БФ «Укроп». За його оцінками, Києву потрібна ще одна Троєщина, щоб забезпечити землею учасників АТО. Проте такі ділянки можна знайти при бажанні влади. Так, активісти переконують, що в розпорядженні Міністерства оборони є землі площею від 10 до 50 гектарів. «Ми зверталися до міністерства з листом, щоб виділити її для атошників, відповіді не отримали ще з січня. Але це ваші солдати, люди, які за вашими наказами воювали, треба розглянути таку можливість. І плюс цих ділянок — це колишні військові частини, склади, де є всі комунікації, дороги, тобто все необхідне», — додає Андрій Мацейко.

Окрім землі, бійцям АТО було обіцяно, що можуть ставати в черги на квартири та розраховувати на першочерговість і в цьому питанні. Активісти розповідають, що до них звернулася дружина загиблого військового, їй ще у вересні пообіцяли від Міноборони квартиру, жінка весь цей час намагалася знайти інформацію, де ця квартира, чекати її чи ні, нічого з’ясувати не вдалося. Серед тих учасників АТО, котрі стали на квартирний облік, житла теж ніхто не отримав. Лишились одні обіцянки влади.

Та ще складніша ситуація з тими бійцями, які одночасно є й переселенцями. За словами Вікторії Кісіленко, координатора інформаційного центру для учасників АТО (працює від «Київської міської спілки ветеранів АТО» безпосередньо у приміщені Київради), така категорія загублена в законодавстві.

«Бійці звертаються до нас, і я не втомлююсь перед ними просити вибачення за всю державу, бо в деякій частині законодавства вони загублені. Наприклад, коли кияни повертаються у відпустки чи демобілізуються, вони можуть написати заяву в Київраду на отримання одноразової допомоги на суму 2500 гривень, на отримання земельної ділянки чи квартири. Ми писали такі заяви від переселенця-атошника, але результати нульові. На жаль, ці бійці державної підтримки абсолютно не відчувають. Але ці люди не зрадили нашу країну, борються за нашу територію, зараз не мають житла, тому держава має звернути на це увагу. Для бійців АТО треба вважати взяття на облік у тому чи іншому місці як реєстрацію, як прописку. Я бачу в цьому вирішення проблеми», — вважає Вікторія Кісіленко, і з нею важко не погодитися, бо не можна допустити розчарування серед бійців.

Наприкінці травня буде чергова хвиля демобілізації, з війни повернуться тисячі військових, що вони побачать вдома? І хоча воювати йшли не за привілеї, зараз їм хочеться бачити вдячність від держави за зроблену роботу та виконаний обов’язок.