Олександрійська Афіна
У всі часи й у всіх народів народжувалися жінки, які успішно і з охотою займалися наукою. Траплялося і так, що в цих заняттях значною перешкодою була їхня краса. Наприклад, викладач філософії Болонського університету Новела Д’Андреа (ХV ст.) була настільки привабливою, що їй доводилося читати лекції у вуалі — щоб не бентежити і не відволікати студентів. Чимало талановитих і вчених жінок були безвинно покарані за їхню пристрасть до науки і навіть наклали за це життям.
Сьогодні ми пригадаємо гречанку Гіпатію Олександрійську (370—415 рр.), яка жила в знаменитому тоді місті Олександрії i з дитячих років була прихильна до наук. Жила вона «у часи великих змін» — античний греко- римський світ рушився, а його місце займав світ християнський, який тоді ще надто слабко поважав блискучу культуру «язичників» — руйнувалися храми і статуї, спалювалися книги. На руїнах античних шедеврів вітер грав сторінками неоціненних рукописів. Мали минути сторіччя, перш ніж культура християнська оцінила культуру античну. Точніше, те, що від неї залишилося.
Місто Олександрія, де народилася і жила Гіпатія, здавна вирізнялося високою культурою, старовинними, які сягали Евкліда, науковими традиціями, а також знаменитою по всій ойкумені Бібліотекою. Там формувалося (після занепаду Афінської школи) міжнародне середовище інтелектуалів з усіх куточків світу — філософів, математиків, риторів, теологів. Жінок серед них майже ніколи не було. Гіпатія — випадок винятковий.
Гіпатія була донькою Теона Олександрійського, відомого астронома і механіка, від якого вона отримала перші знання з геометрії й астрономії. Жили вони з батьком в Олександрійському «Мусейоні» («Храм і святилище муз») — одному з культурних центрів античного світу. Поряд була багата Олександрійська бібліотека, заснована і зібрана спадкоємцями Олександра Македонського; тут колись працювали Евклід, Аполлоній Пергамський, Клавдій Птолемей.
Гіпатія дуже рано зацікавилася науками, книгами, астрономічними спостереженнями та інструментами. Із захопленням займалася геометрією, спостерігала зоряними ночами небо. Дівчинка вирізнялася дивовижною кмітливістю і здібністю до точних наук — вона сама майструвала нескладні інструменти для астрономічних спостережень. Гіпатія не тільки вивчала праці відомого астронома і математика Клавдія Птолемея — багаторічні спостереження дозволили їй внести в його працю низку поправок і скласти більш точні астрономічні таблиці. Припускають також, що Гіпатія брала участь у створенні одного з інструментів астролябії. Але своїм головним завданням вона завжди вважала розкриття «таємниці буття».
І незабаром донька перевершила батька в астрономії — слава Гіпатії затьмарила славу Теона, бо, як вважали сучасники, вона була від природи «талановитішою і витонченішою за батька». Гіпатія дивувала сучасників і своєю різнобічністю: займаючись математикою і філософією, вона не менш майстерно розповідала учням про Гомера, про грецьких скульпторів, про драматургів і трагіків. Широке коло інтересів, дивовижна працездатність, гострота розуму, глибоке розуміння Платона і Аристотеля здобули Гіпатії повагу мудреців Мусейона. Слава про її незвичайні знання розповсюдилася і в інші краї — вона стала гордістю Олександрії.
Талант і знання Гіпатії приваблювали до неї безліч людей, які вважали її своїм вчителем. Деякі з її учнів прибували з вельми віддалених країн. Серед них були також християнські духовні особи. Так, один із улюблених учнів Гіпатії — Синезій, єпископ Птолемаїди, не зважувався видати у світ свій богословський (християнський) труд без схвалення Гіпатії, хоча вона не була християнкою. Філософські лекції вона читала всім бажаючим, незалежно від віри або країни. Уже в 390 році (їй було тоді 20 років) навколо Гіпатії утворилася постійна філософська «академія». Особливо любила вона викладати і тлумачити твори Платона — «божественного», привчаючи своїх слухачів ставитися до філософії як до «найбільш непохитної з усіх непохитних речей». Але навчала вона також математиці, що включала арифметику, геометрію, а також астрономію — «вершину знань». Не була забута також музика. Загалом, це було ніби передсмертним пишним духмяним цвітінням античної епохи, що минала.
Гіпатія була не лише видатним ученим і філософом: її сучасники свідчили, що «в суперечці вона була швидкою і винахідливою, а в будь-якій справі — відома своєю розсудливістю і громадянською доброчесністю». А також скромністю — всі, хто писав про неї, зазначають, що вона завжди — все своє життя — носила, як того вимагає звання філософа, поношений плащ і, всупереч звичаю, з’являлася на вулицях Олександрії без супроводу. Багато вчених вважали Гіпатію символом еллінської культури, яка гинула, останнім утіленням «духу Платона і тіла Афродіти».
Візити до будинку Гіпатії увійшли в Олександрії в моду, стали емблемою освіченості й витонченості; навколо неї збирався весь цвіт ученої Олександрії, сам префект-християнин нерідко бував її гостем. І це тоді, коли християнські імператори Гонорій і Феодосій II видали спеціальний закон, яким заборонялося займатися математикою і астрономією.
У ті часи Олександрією фактично правив славетний християнський діяч — єпископ Кирило Олександрійський (зазначимо, що замолоду він слухав лекції Гіпатії.). Тривалий час, хоча Гіпатія не прийняла християнство і залишилася вірною старим богам, її не чіпали — адже це була «слава міста». Але одного разу вона дозволила собі зауважити в публічній лекції, яка зібрала дуже багато слухачів, що Кирило помилково тлумачить Платона. Дізнавшись про це, єпископ нібито сказав євангельськими словами: «Смоковницю, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь».
Відплата не забарилася. Фанатики-християни — прості неосвічені люди, озброєні каменями, палицями, гострими мушлями, підстерегли Гіпатію на вулиці (вона поверталася на ношах додому), затягли в церкву і там убили (415 р.). Oстанки спалили на площі — то була «перемога» святителя Кирила. (Це дуже відома й шановaна особистість в історії християнства. Пізніше він став патріархом Олександрійської церкви, відігравав провідну роль на III Вселенському Соборі, а після смерті був канонізований як святий.)
Після трагічної загибелі Гіпатії все написане нею було знищене. У тому числі коментарі до робіт філософів Діофанта і Аполонія Пергамського, якими вона прославилася. З усіх робіт до нашого часу дійшли лише два її афоризми: «Зберігай своє право на думку — мислити неправильно краще, ніж не думати зовсім» та «Учити людей вірити в забобони — найбільш жахлива і злочинна справа».
У новітні часи вчені-християни назвали ім’ям Гіпатії кратер на Місяці.
