ПАРЛАМЕНТСЬКА ГЕОМЕТРIЯ

Після парламентських виборів увага політиків і політологів зосереджується на проблемах структуризації ВР і розподілу портфелів у парламенті та за його межами. Це — слушно. Але лишається актуальним і питання про витоки політичного вибору різних регіонів. Чого (і кого) хотів електорат? Поведінку виборця визначають увесь життєвий досвід і враження останніх перед голосуванням місяців, тижнів і навіть днів. «Досвід» і «враження» є суб’єктивними категоріями, але це не заперечує їх об’єктивного підґрунтя.

ПОШУКИ КВІНТЕСЕНЦІЇ

Все, що є об’єктивним, фіксують числа. Віднайти найцікавіші (найбільш інформативні) з них поміж випадковостей дозволяє математичне моделювання. Сутність моделі, про яку йдеться у цій статті, полягає у тому, щоб за наслідками виборів визначити електоральну топографію партій чи блоків (1) і політичні дистанції між ними (2). Здавалося б, орієнтуватися треба насамперед на виборчі програми, але для електорату багато важать особистості лідерів, їхнi стосунки між собою і владою. Отже, йдеться про СПРИЙНЯТТЯ політичних сил, репрезентованих у ВР, про СПІВВІДНОШЕННЯ кількості голосів, набраних ними у кожному регіоні. При побудові моделі скористаємося класичною схемою «ліві—центр—праві». Оскільки в наших «некласичних» умовах не завжди зрозуміло, «левая, правая где сторона», триматимемось такого визначення: ЛІВІ — виступають за державну власність на землю, офіційну двомовність і приєднання до Росії та Білорусі; ПРАВІ — за приватне землеволодіння, єдину державну мову і вступ до НАТО. Саме ці позиції є знаковими для електорату. Складніше стоїть і справа з визначенням політичного «центру», оскільки ЦЕНТРИСТАМИ часто називають себе ті, хто по кожній зазначеній проблемі декларує підтримку влади. Як побачимо далі, електорат щодо «центру» тримається іншої думки.

ВЕРТИКАЛЬ, ГОРИЗОНТАЛЬ І ПЕРЕХРЕСТЯ

Процедура, за якою проведені обрахунки, базується на стандартних методах математичної статистики. Для зручності читачів «електоральні відстані» перераховані в умовних одиницях (не долари!) від 0 до 100. Як того можна було чекати, найбільшою є дистанція між КПУ (ліві) та НУ (праві). Вона сягає 95 од. і відрізняється від теоретичної (100 од.) лише у межах статистичної похибки. «Електоральне дзеркало» безпомилково фіксує ідеологічні розбіжності, проголошені у передвиборчих програмах. Відтак саме на цьому ґрунтується система координат, у якій теоретичний «центр» розташований на перехресті з параметрами по 50 од. по вертикалі та горизонталі. Як бачимо на графіку, у сприйнятті виборців найближчою до центру є СПУ, що, загалом, відповідає ідеології лівоцентризму, проголошеній прихильниками О.Мороза. Решта політичних сил — усі, крім блоку «За єдину Україну!» — також займають свої «законні» місця або мало відхиляються від них.

АНОМАЛІЯ

Графік засвідчує, що «просто центр» (блок під проводом В. Литвина) є таким лише у власному баченні, бо виборці визначили йому місце, найближче до КПУ. Тобто ідеологічні опоненти Президента (які навіть його посаду вважають непотрібною), і політики, котрі реалізацію президентських накреслень вважають передумовою соціально- економічного прогресу, виявилися в електоральних координатах найближчими сусідами. Учитель наш Гегель вважав «поганими» факти, які суперечать теорії. Не будемо повторювати його помилок і подумаємо, чи комп’ютер, який обраховував модель і намалював графік, не схибив. Гадаю — ні, про що свідчать більш-менш «нормальні» позиції п’яти із шести політичних сил, репрезентованих у ВР. Вочевидь, «схибили» виборці. Проведемо «перехресний допит» і з’ясуємо, чи існують інші, незалежні свідчення аномальної близькості між електоратом КПУ та «блоком начальників». Такі статистичні свідчення є, і мають вони відтінок. Йдеться про алкоголізм, кримінал і розпусту, розповсюдженість яких є найбільшою саме в тих регіонах, де і КПУ, і блок «За єдину Україну!» набрали найбільше голосів (таблиця). Електорат інших політичних угруповань суттєво (і в кращу сторону) відрізняється від виборців несподіваних «топографічних» сусідів. Як свідчать офіційні протоколи виборів, витоки статистично аномальної позиції блоку «За єдину Україну!» треба шукати на Сході, і насамперед — на Донеччині. Чому опозиційно-революційний пролетаріат раптом полюбив «блок начальників» — тема для розмови про виборчі технології.

КОГО БРАКУЄ?

Несподіванкою для мене стали практично однакові лінійні відстані між електоральними позиціями усіх політичних сил (у цьому легко переконатися, приклавши до графіка лінійку). А найцікавіше, що між СПУ та БЮТ спостерігається «порожнеча», а відстань між ними у 2 рази перевищує середній інтервал між іншими політичними силами. Це може свідчити, що електорат не бачить у нинішній ВР ще однієї — правоцентристської — потуги (позначеної на графіку знаком запитання). Вочевидь, правоцентристи у парламенті присутні, але заховані у надрах «збірної команди» НУ. Відтак iмовірним є дрейф певної частки «наших українців» до центру. Це, власне, відбувається на наших очах, хоча кількість можливих учасників дрейфу поки не відома. Складніше поцінувати можливу траєкторію фракцій, на які розволокнився блок «За єдину Україну!». Їх багато, вони різні за позиціями і амбіціями, а «центр» їхнiх мрій втрачатиме свою притягальну силу у зв’язку з виборами 2004 р.