Перші місяці в Євросоюзі

БУВ МІСЯЦЬ ТРАВЕНЬ

Зі Львова до Жешува на засідання українсько-польської торгової агропромислової палати приїхали 20 осіб. Усі — люди зайняті, мають свій бізнес і, як водиться в нас, залишають його без нагляду неохоче. Проте час на поїздку викроїли, бо в Польщі кожен мав свій інтерес, а точніше — спільний інтерес у подальшому розвитку палати. Інституція, створена ще в 1995 році та якийсь час активно була діючою (багато спільних підприємств на Україні — плід саме її діяльності, як і безліч контрактів, налагоджених зв’язків, поїздок культурного плану), через безліч причин припинила свою роботу більше ніж на два роки. Тепер треба було відновити контакти, але вже на новому витку. Для українців — як організації, що співпрацює з підприємцями країни, яка вступила до Євросоюзу. Усі без винятку українські співзасновники палати хотіли поновлення її діяльності, причому з польської сторони також проявляли ініціативу. Тож яким було здивування, коли на засідання прийшли двоє польських представників, і всі намічені плани по суті зірвалися. Засідання перенесли, і настрій усіх із цього приводу був ніякий…

Президент палати пан Тадеуш Зябро знизував плечима: «Я й сам здивований. Проте сьогодні в польських бізнесменів стільки проблем, що не злічити. Їхні погляди звернені на Захід, треба поспішати, щоб заробити на різниці цін, що виникла після вступу до Євросоюзу. Біля східного кордону Польщі ціна на товар може бути одна, а біля західного — набагато вища. Така обставина примушує крутитися в прискореному темпі. Бізнесмени працюють цілодобово. Їх можна зрозуміти. Дайте час, усе налагодиться і в наших, польсько-українських відносинах…»

Був місяць травень. Польща щойно стала повноправним членом Євросоюзу. Газети рясніли заголовками про підвищення цін, про проблеми, які стоять перед країною, про нові складнощі та нові перспективи.

Кіоскер, сумно усміхнувшись, сказав: «Ах, пані, з кожним днем дедалі складніше жити. Не знаєш, як вкластися навіть із нашими скромними потребами в мізерну пенсію. Начебто й невелике підвищення — на 10—20 чи навіть на 3—5 відсотків, адже, як правило, купуєш хоч щось, але щодня, і виходить, що сумарно витрати дуже збільшилися. Але що найсумніше, на цьому ціни, як упевнені всі поляки, не зупиняться». Він тикнув пальцем у «Газету виборчу», де порівняльна таблиця цін інформувала про стан продовольчого ринку «до» і «після», та резюмував: «Ми вже зі своєю старою, певно, і не дочекаємося благодатних часів. Лише б нашим дітям коли-небудь стало краще. Лише мого імені не називайте. Не хочу проблем. У моєму віці, знаєте, іншу роботу не знайти».

До відома читачів: мінімальна пенсія — 700 злотих, це приблизно 175 доларів, а допомога із безробіття становить 500 злотих, тобто 125 доларів.

Цього ж дня вдалося поговорити й з іншими людьми, зокрема, бізнесменами, які висловилися ще різкіше: «Якби знали, як зміниться Польща, взагалі не голосували б за вступ до Євросоюзу…» Це були фермери, як відомо, саме вони належали до тієї частини населення, що найбільше були незадоволені травневими змінами.

А для мене, практично туристки (робота зірвалася, засідання палати не відбулося), Польща залишилася колишньою — ті самі квіти на всіх балконах, у всіх хатинок, і навіть на старих сараях висять горщики. Ті самі тістечка в цукерні готелю «Жешув», де всі львів’яни завжди беруть додому «Наполеон» і сирник. Той самий дивовижний смак, але подорожчали — ціна на цукор у Польщі виросла вдвічі. Тому вирішила, що спечу сама. Не брала й інші гостинці, наприклад м’ясо — раніше свинина була 3,2 злотого, тепер — 6, курчата були 4, а нині — 7,4. Якщо врахувати, що кілограм телятини в Італії або Німеччині коштує 14 злотих, а в Польщі став 5 (а був узагалі 3,5), то яким усе це буде під час наступного приїзду?..

Розповідаючи в автобусі дорогою додому одне одному про гастрономічні спостереження, іронізували над своєю ковбасною філософією. Мислити, мовляв, треба глобально, про вищий смисл буття, про надзавдання. На тому й зупинилися. Але вечеряли, хоча ледве дотягли, всі вже на своїй стороні. Так значно дешевше.

ВЛІТКУ ДИХАЄТЬСЯ ЛЕГШЕ...

А коли інститут «Мости на Схід» організував для журналістів нову поїздку — в липні, виразно побачили: польський бізнес змінив своє ставлення до вступу до Євросоюзу на краще. До категорії особливо задоволених перейшли… саме фермери. Вони, як виявилося на даному етапі, отримали найбільше дивідендів. Судіть самі: за кожен гектар оброблюваної землі для них відкрилася можливість отримувати щорічно не оподатковуваних (!) 500 євро. Щоправда, ще не всі скористалися таким правом, лякає збір документів, які в одній руці ледве втримаєш. Але 75% у Польщі — такий показник сільських жителів, які все-таки подолали всі бюрократичні бар’єри. І стверджують: діло того варте, бо до цієї суми ще можна додати додаткову плату за проведення сільгоспробіт на неродючих землях — до 15% від кожних 500 євро. Якщо купуєш трактор чи комбайн, то встановлена державою дотація становить 50% вартості техніки. Це, як стверджують фахівці, донедавна, поки існувала програма САПАРТ, а зараз набувають чинності гранти, які дозволяють відшкодувати до 75% вартості машин. Для особливо обдарованих, тобто тих, хто вирішив серйозно приголомшити Євросоюз, існує й така цікава новація: якщо ти досяг 55-літнього віку, то свої землі можеш передати молодому сусіду чи синові, що, як правило, і відбувається, й отримуєш пенсію 1200 злотих до настання пенсійного віку, 65-ти років. Потім ти отримуватимеш встановлену тобі згідно із законом пенсію, яку заробив протягом життя. Якою вона буде через 10 років, відомо лише Господові Богу, можливо, що й прирівняється до середньої по Євросоюзу.

Особлива увага — до екологічних проблем, лісопосадок, умов санітарних і ветеринарних: там теж є свої накрутки на кожний гектар оброблюваної землі. Виконуєш умови — отримуєш дотаційні грошенята. Крім того, можна отримати на розвиток господарства кредити. Як для нас, під смішні відсотки — 1-2% річних. Причому багато хто працює за такою схемою: 50% від суми, закладеної до кошторису, отримують як дотацію на розвиток за якоюсь із програм, а 50% беруть у банку, як кредит. Погодьтеся, умови царські.

Але задоволені селяни не лише дотаціями, а й підвищенням цін також, бо м’ясо в них нині купують за цінами збільшеними. У Європі вельми стурбовані, а Польща цьому здивована та рада, бо існує конкретний бум на польське свіже м’ясо. Воно, як виявилося, не просто дешевше, а й значно смачніше, при цьому екологічно чистіше, ніж на заході. То чому б не їхати та не скуповувати хороший товар? Користь від цього усім.

А ось із ковбасами, копченостями ще проблема. Підприємства, які займаються переробкою м’яса, аж ніяк не всі мають європейський сертифікат, дорога до нього довга, непроста, але, що цікаво, — безкоштовна. У нас за таке задоволення, не сумніваюся, зажадали б божевільної плати, різних довідок для довідок, кожна з яких мала б ціну легальну, за квитанцією, і нелегальну — ту, що без квитанції, але для швидкості ходіння паперів і для відсутності, як кажуть поляки, «заворотів голови».

А товари, які давно вийшли на європейський ринок, — це, як правило, польська косметика, молочні вироби та кілька підприємств, котрі займаються пошиттям одягу й обробкою деревини. Тепер таку продукцію ще простіше експортувати на європейський ринок, бо зникли митні збори. Цікаво, що якісь товари в Польщі саме завдяки відсутності митних перешкод подешевшали. Насамперед, це дорогий та якісний алкоголь відомих торгових марок. А от вельми подорожчали будівельні матеріали, сигарети, кава та бензин. Останнє, проте, не залежало від вступу до Євросоюзу. На цей товар світовий ринок встановлює свої ціни.

Що позитивно, Євросоюз не наполягає на так званій гармонізації податкової ставки. У кожній країні свої порядки, і поки що цього дотримуватимуться. Найвищі податки, наприклад, у Німеччині (38,29%), Франції (34,33%), де саме й наполягають на гармонізації. Польщі це, чесно кажучи, ні до чого, тут 19%, а найнижча ставка на Кіпрі — 10%. Дебати з цього приводу можуть тривати довго. У Європі, до речі, щоб щось так змінити, треба не один пуд солі з’їсти та часу витратити безліч. Наприклад, дискусії про підвищення акцизу на пальне затяглися аж на сім років. Усе це, звісно, свідчить про стабільність, про те, що якщо один раз відріжуть, то сім разів перед цим відміряють. Але саме цей аргумент наводять і ті, хто стверджує, що швидких змін на краще для простого смертного не буде. Про підвищення пенсій, найзначніше питання, поки що мовчать, як і про стипендії. Утім, у студентів із малозабезпечених сімей з’явилася надія. Поки що на районному рівні триває опитування, збір інформації про молодь, що проживає в сім’ях, де дохід на одного члена сім’ї менший 54 злотих. Їм, кажуть, доплачуватимуть із державної кишені. У студентів й інших можливостей вистачає — в інтернеті безліч адрес, за якими можна знайти гранти, взяти участь у конкурсі. Зрештою — поїхати вчитися за кордон, де навчання можна легко поєднувати з роботою. До речі, дуже багато хто цього літа поїхав, наприклад, до Англії чи Ірландії на заробітки. Сьогодні поляків охоче беруть на роботу — легальна робоча сила, і вони з успіхом витісняють на цьому ринку українців. У листах близьким громадяни України зі сльозами пишуть, що влаштуватися на роботу стало неймовірно складно, оскільки приїжджаючих на заробітки громадян країн, які щойно вступили до Євросоюзу, приймають набагато охочіше. Плата та сама, а ризик — відсутній.

ПІДГОТУЙ СОБІ БРІД...

Сьогодні багато українців нарікають, що Україна не в Євросоюзі. Природно, сам факт нашої відсутності там гідний жалю. Але, за великим рахунком, за сьогоднішніх реалій ми можемо лише заспокійливо зітхнути. Треба бути добре підготовленим до такого кроку. Адже Польща активно доїла Євросоюз щонайменше 6 років, й пішли на це мільярди доларів.

Як сказала Гражина Дзвонковська, співробітник Інституту європейської інтеграції:

— Ми багато та часто інформували людей про те, що життя зі вступом до Європейського Союзу зміниться, намагалися, щоб це усвідомив кожен простий громадянин. Проводили всілякі дебати, моніторинги, зустрічі. І треба сказати, люди знали: складнощі будуть, вони неминучі, але піти на них ми повинні заради нашого ж майбутнього, заради благополуччя наших дітей.

Чималу допомогу отримували від Євросоюзу підприємці, малий і середній бізнес. Це були всілякі гранти, що дозволяють розвинути виробництво, підготуватися до нових умов, стати конкурентоспроможними. Слід сказати, що суми справді були чималі. Одна фірма могла отримати до 100 тисяч євро. Кілька десятків мільярдів євро — таку приблизну суму можна назвати взагалі. Єврорегіони також отримували гранти — на прикордонну співпрацю, молодь — на навчання та перепідготовку.

Однак слід наголосити, що якщо до вступу до Євросоюзу допомога мала одні орієнтири, підготовчі, інформаційні, то сьогодні вже — це насамперед розвиток нової інфраструктури, будівництво доріг, турбота про екологічну чистоту навколишнього середовища, охорона здоров’я, боротьба з безробіттям, зміцнення кордонів. Дуже серйозно поставлена діяльність із підвищення кваліфікації та перекваліфікації. Адже необхідно найближчим часом знизити рівень безробіття. Любельське, Білостоцьке воєводства отримують найбільше, бо Євросоюз вважає, що ці воєводства розвинені менше за інших, відстають. Багато державних дотацій іде на маркетингові дослідження, на те, щоб кооперування відбувалося прискореними темпами. Те, що Україна стала безпосереднім сусідом Європейської Унії, можна також з успіхом використати. У вас мало знають, як можна офіційно та легально приїжджати на роботу чи навчання. Одержати стипендію для молодих людей до 35 років не становить нездоланної проблеми. Є безліч фондів, їх можна легко знайти (наприклад фонд Кіркланда). Треба просто розплющити очі, роззирнутися навколо, пошукати, постаратися, й обов’язково можна щось цікаве знайти.

Директор інституту «Мости на Схід» Ян Пекло, який багато років працював у різних періодичних виданнях, великі надії покладає на журналістів: вони повинні більше їздити, більше розповідати про те, як живе Євросоюз і, таким чином, готувати Україну до вступу до Унії. «Колись саме так нам допомагали німецькі, австрійські та французькі журналісти. Тепер наш обов’язок — працювати з українськими газетярами, привозити їх до нас і розповідати правду про зміни в світі.

Польща зі свого боку зробить усе, що від неї залежить, щоб Україна швидше стала з нами. Нещодавно я розмовляв із паном Онишкевичем, це депутат Польщі в Європарламенті. Він готовий створити в парламенті лобі, що відстоює інтереси України, щоб із більшою повагою ставилися до цієї країни в європейській спільноті. Хоча слід зазначити — багато залежить від вас, від того, якими виявляться вибори президента, від того, чи виявить народ України політичну волю, небайдужість до таких серйозних питань, як власне майбутнє».

До цього складно щось додати, крім того, що ми дуже довго тупцюмо на місці. Ніби визначившись із європейським вибором головою, чи приєднали до цього серце?