«План приватизацiї буде перевиконано разів у два»

— Ваш сьогоднішній оптимізм спирається на те, що Фонд у межах своєї компетенції має можливість приймати самостійні рішення, або ж його джерело полягає в тому, що ви маєте можливість оперативно узгоджувати свої дії з урядом і парламентською більшістю?

— Кожне засідання уряду прем’єр починає з того, що ми повинні максимально координовано працювати з парламентом. Без цього не може бути успішної роботи уряду. Я, звичайно, можу в межах своєї компетенції, будь- який документ підготувати, будь-яке рішення прийняти. Але закон повинен мати перспективу підтримки у Верховній Раді, а нормативні документи Фонду повинні пройти через уряд. При цьому Фонд приймав і приймає дуже серйозні рішення. Особисто я вважаю, що рейтинг будь-якого відомства і, відповідно, його керівника залежить саме від цього. В іншому випадку рейтинг дуже помітно падає. Але неприпустимо й працювати в абсолютно автономному режимі, начебто в управлінському вакуумі. Ми нині дуже активно контактуємо і з урядом, і з парламентом. Оскільки мало занести до комітету чи фракції той або інший законопроект — його слід ще й роз’яснити, подискутувати, врахувати розумні ділові пропозиції. Без цього нічого не буде. Часто доводиться звертатися до уряду, просити його сприяти прискореному розгляду документів у комітетах і фракціях. Потрібно сказати, що Кабінет Міністрів у цьому нам завжди активно допомагає. А ще не можна не сказати про те, що у Фонді зараз дуже дієздатний, високопрофесійний, менеджерський склад, і кожен керівник, і середня ланка також, здатен приймати зрілі рішення.

— І проте 13 років Фонд держмайна працює без закону про нього, хоча спроби прийняти його були неодноразово. Це створює певні незручності, а чи ж ви до цього вже притерпілися? Чи зможе, на вашу думку, нинішній варіант закону легко пройти в парламенті?

— Я вже якось говорив, що програма приватизації та закон про Фонд дозволяють нам створити стійкий грунт під ногами, впевненіше та спокійніше здійснювати політику приватизації в фарватері загальнодержавних інтересів. Але, з іншого боку, ми розуміємо, що це — питання політичне. Адже Фонд держмайна за розмахом роботи — це аж три міністерства (Мінфін, Мінекономіки та Мінпромполітики разом узяті). А закону про нього немає. Коли парламент укотре його обговорював і не прийняв, я, шуткуючи, говорив депутатам: та ж ви цим нас майже зрівняли з Кабміном — про нього немає закону і про нас також. Але, серйозно кажучи, закон, звісно, дуже потрібен. На щастя, сьогодні є всі шанси його прийняти. Він уже пройшов Контрольну комісію з приватизації, його підтримав комітет з питань економічної політики, який очолює Станіслав Гуренко. Його підтримала фракція Соцпартії. За нього також голосуватимуть окремі представники «Нашої України»... Якщо стосовно програми приватизації рішення прийматимуть виключно в політичній площині, то тут частина депутатів від опозиції враховуватиме економічну доцільність...

— А що в результаті отримає Фонд?

— Поки що всі так чи інакше намагаються вплинути на позицію та політику Фонду. Усі хочуть ним покерувати. А ми б хотіли, щоб усе було чітко зафіксоване: кому Фонд підзвітний, кому підконтрольний. Щоб потім не виникало таких ситуацій: уряд приймає рішення з суто управлінських питань, скажімо, щодо додаткової емісії акцій компанії «Оранта», а контрольна комісія парламенту рекомендує нам його не виконувати... Коли буде закон, такі протиріччя будуть виключені.

— Яка формула підлеглості Фонду записана до законопроекту?

— Сьогодні основні важелі впливу на Фонд пересуваються у бік Верховної Ради. Уряд свідомо пішов на цей компроміс. З одного боку, цим наголошується прагнення порозумітися з парламентом, а з іншого — в цьому проявилося бачення політичної реформи. Алгоритм підлеглості звучить таким чином: Фонд держмайна підзвітний і підконтрольний Верховній Раді та підлеглий уряду.

— Чи є впевненість, що такий підхід задовольнить Президента?

— Цю формулу схвалили й уряд, і Леонід Данилович. Я думаю, що парламент також підтримає. Бо тепер рівень впливу парламенту на Фонд істотно зросте.

— З якою метою та за яких обставин Верховна Рада приймає закон про програму приватизації, і на що ця програма впливає?

— Програму приватизації готує Фонд державного майна з огляду на економічну доцільність процесу приватизації та бачення економічної перспективи розвитку країни. Ця програма — одна з головних складових довгострокової економічної стратегії держави. Але парламент, на жаль, далеко не завжди при голосуванні керується економічною доцільністю. Нерідко рішення приймають на основі оцінки політичної ситуації в країні. Якби цей рік не проходив у нас під знаменами майбутніх президентських виборів, то труднощів при проходженні цієї програми в парламенті було б у кілька разів менше. Тому закон про програму приватизації на 2004—2006 роки, який, імовірно, поставлять на голосування відразу ж після свят, пройде в Верховній Раді не без політичних дискусій, рішення з нього Верховна Рада прийматиме виключно у політичній площині. Жодних ілюзій відносно того, що якась з чотирьох опозиційних фракцій його може підтримати, не повинно бути. Підтримає його тільки більшість. Але хтось із депутатів може виявитися у відрядженні, хтось може захворіти. Тому ціна кожного голосу буде, як кажуть, на вагу золота. І Фонду держмайна, і фракціям більшості, і уряду доведеться попрацювати над мобілізацією всього ресурсу більшості, щоб отримати 226 голосів.

— І все ж таки, на що ця програма впливає?

— В Україні вистачає розумних людей. Так ось, ті, хто створював аналогічну програму на 2000 — 2002 роки, розуміли, що прийняття програми приватизації завжди пов’язане з великими політичними ризиками, і передбачливо записали в перехідних положеннях відповідного закону, що програму приймають на три роки, але вона діє доти, поки не приймуть нову. Отже, сьогодні ми працюємо за старою програмою. І ніщо нам не перешкоджає успішно виконувати план надходжень до бюджету, хоча життя показало певні її недоліки, яких хотілося б позбутися в новій програмі.

— Отже, долю програми вирішуватиме виключно більшість. Чи є в її складі якісь групи чи фракції, яких нова програма приватизації за якимись параметрами не влаштовує?

— У складі більшості немає жодної фракції або групи, які б ухвалили жорстке рішення не підтримати цю програму. Їх, на мою думку, і не буде. Ми щільно працюємо з усіма парламентськими структурами, і я не сумніваюся, що всі фракції більшості проголосують позитивно. Але забезпечити участь у голосуванні кожного депутата, як я вже говорив, вельми складно. А резерв у більшості невеликий. Варто кільком депутатам бути відсутнім — і можуть виникнути проблеми. А те, що якісь фракції більшості можуть проголосувати проти або взагалі не голосувати, — це я абсолютно виключаю. Принципових заперечень не має й меншість. Але партії, які входять до неї, наполягають на тому, що приймати цю програму слід лише після президентських виборів. Це, як ви розумієте, чиста політика.

— Приватизація сприяє консолідації парламентської більшості?

— До цього вашого запитання я маю приклад. Як відомо, за політреформу, коли потрібно було набрати 300 голосів, проголосували 294 народні депутати. Наступного дня в напівпорожньому залі, після всіх тих чвар і напруження пристрастей закон про приватизацію Укррудпрому набирає (замість 226 необхідних) 276 голосів. Причому голосують і більшість, й опозиція. А вся справа в тому, що коли йдеться про конкретний бізнес, люди об’єднуються. Якби Володимир Литвин із тактичних міркувань поставив на голосування спочатку закон про Укррудпром, а потім, відразу ж за ним, про політреформу, то, після того як бізнесмени в парламенті об’єдналися та подали за економічний закон 276 голосів, вони б і за політреформу проголосували дружніше. Це свідчить: те, що ми займаємося, лише на перший погляд роз’єднує людей. Насправді воно їх об’єднує.

— Ви з цілковитою впевненістю говорите, що план приватизації буде виконано...

— Минулого року ми, як відомо, план перевиконали. Цього року до бюджету від нас має надійти 2,1 мільярда гривень. Уже зараз практично є мільярд. Тобто ми майже виконали достроково план півріччя. Але при цьому ми впевнені в продажу ще одного великого об’єкта і вперше пішли на безпрецедентний крок: вирішили ініціювати корекцію до бюджету — збільшити доход від приватизації на 600 мільйонів гривень. Але реально бюджет може додатково отримати ще більше — не менше мільярда, а може, навіть три та ще більше. Закінчився процес підготовки до приватизації такого найбільшого об’єкта, як металургійний комбінат «Криворіжсталь». У травні розпочнемо конкурс. А лише стартова ціна цього підприємства коливається від 3 до 4 мільярдів гривень. І є потенційні покупці. Цікавиться і близьке, і далеке зарубіжжя. У разі, якщо «Криворіжсталь» продадуть, і ми отримаємо за неї великі гроші, тоді ми проситимемо внести зміни до бюджету за фактом. А сьогодні цього не робимо тільки тому, що всі нюанси передбачити важко, а в разі корекції доходної частини бюджету парламент одразу розписує і витратну частину. І ми не хотіли б, щоб у разі якихось можливих ускладнень із продажем цього об’єкта, вона провисла, залишилася невиконаною... А план приватизації, я гадаю, цього року перевиконаємо приблизно вдвічі.

— Чи можна перенести цю вашу впевненість і на всі об’єкти?

— Ні, звичайно. Стосовно вартісних параметрів я впевнений. Але можуть бути різні комбінації. Ми практично готові до продажу «Укртелекому». За результатами презентації, яку провели в Ганновері, де мені довелося брати участь разом з першим віце–прем’єром Миколою Азаровим, інтерес і бажання брати участь у конкурсі виявили Дойчетелеком, росіяни й інші інвестори. Наприкінці травня — на початку червня урядова комісія з продажу цього підприємства на чолі з Азаровим проведе засідання і може визначитися за строками конкурсу. Але не виключено, що продаж розпочнеться цього року, а гроші надійдуть наступного. Є нюанси і стосовно продажу «Укррудпрому». Президент уже підписав відповідний закон, прийнятий Верховною Радою. Але цей закон Фонду ще потрібно накласти на чинні нормативні документи та привести їх у відповідність до закону. Як ви знаєте, в цьому законі вперше застосована норма, що в конкурсі можуть брати участь тільки ті, хто вже має 25 і більше відсотків акцій у відповідних підприємствах. Отже, приватизація цього об’єкта також може трохи затягнутися: початися цього року, а фінансовий результат визначиться наступного. Хорошими темпами готується до приватизації Одеський припортовий завод. У травні пройде його корпоратизація, а в другому півріччі розпочнеться конкурс. Отож, гроші також можуть надійти або наприкінці цього року, або 2005 го.Усі ці об’єкти мовби перехідні. А ще є «Укртатнафта», тобто 43% акцій Кременчуцького НПЗ. Щоправда, оскільки уряд ще не відмовляється від ідеї створити національну вертикально інтегровану нафтову компанію, яка займатиметься всіма процесами від видобутку та переробки нафти до реалізації нафтопродуктів, то із цього об’єкта гроші рахувати ще зарано.