Початок Різдвяного посту — День примирення у Львовi

Ще минулого року єпископ-помiчник глави Української греко-католицької церкви Любомир Гузар висловив iдею провести у Львовi День примирення, очищення i покаяння, мотивуючи це тим, що «У столiттi, що минає, у Львовi пролилось багато невинної кровi. Тут сталося багато злочинiв проти цiлком невинних людей на пiдставi їхньої релiгiї, раси чи ще чогось. Було б добре, якби мешканцi мiста, незалежно вiд того, належать вони до християнської релiгiї, чи до якоїсь іншої спiльно просили в Господа очищення вiд того лиха, яке зависло над мiстом. Аби щось подiбне не повторилося у двадцять першому столiттi».
Цю iдею пiдтримала мерiя мiста, яка й стала координатором цього незвичайного заходу. Й ось минулої недiлi п’ятнадцяти хвилинний передзвiн в усiх церквах i молитовних домах Львова сповiстив про початок незвичайної акцiї, яка вперше вiдбувалася в Українi — Дня примирення. У недiлю чи не вперше за всю iсторiю древнього Львова усi богослужіння у церквах, костелах, молитовних будинках i синагозi розпочалися одночасно. А по їх закiнченню львiв’яни, й не лише вiруючi, зiйшлися до мiської ратушi, де до них звернувся мер Львова Василь Куйбiда та представники усiх релiгiйних конфесiй. Вони закликали до взаємного покаяння, порозумiння, толерантностi й любовi до ближнього, що є провiдною iдеєю кожної релiгiї. Потiм святковий хiд пройшов до Львiвського академiчного театру опери i балету iменi Соломiї Крушельницької, де й вiдбулося головне дiйство цього дня — акцiя примирення. З балкона театру був зачитаний текст Обiтницi львiв’янина, в якому, зокрема, сказано: «Я, громадянин мiста Львова, переступаючи порiг третього тисячолiття Нової Ери, перед лицем Творця, перед величчю минулих поколiнь, що залишили менi у спадок це чудове мiсто, перед майбутнiм України i при свiдках, якими є всi мої спiвгромадяни, обiцяю спрямовувати усi мої духовнi сили i помисли на виконання у повсякденному життi Божих Заповiдей, маючи їх за найголовнiшу опору для себе». Подумки цю обiтницю повторював кожен учасник акцiї. При мерехтiннi сотень смолискипiв зачитувались фрагменти текстiв Старого та Нового Завiтiв, Корану, Тори. Багато хто цього вечора почув їх уперше. До учасникiв акцiї приєднувались й звичайнi шукачi пригод у вечiрньому мiстi, — вони прислуховувались, притихали...
Наївно було б сподiватись, що цим одним заходом вирiшаться усi нерозв’язанi проблеми великого багатонацiонального й багатоконфесiйного мiста, але цього дня львiв’янам ще раз нагадали, що всi вони є городяни великого, багатого на iсторичнi подiї мiста, що всi вони — громадяни однiєї держави i, зрештою, — дiти одного Творця, який заповiдав нам жити в любовi.