Почесний доктор
Україна — в лідерах щодо звернень громадян до Європейського Суду
Звання доктора «HONORIS CAUSA» «встановлене як визнання заслуг державних діячів, учених за їх діяльність, яка має гуманістичну спрямованість і збагачує духовність людей, стверджує суспільні ідеали, сприяє інтеграції Одеської національної юридичної академії до світового освітнього простору». Перший диплом, що свідчить про присудження звання Почесного доктора ОНЮА (а всього воно присуджувалося дев’ять разів) було вручено Президентові України Леоніду Кучмі. Серед удостоєних звання «HONORIS CAUSA» — проректор Букінгемського університету доктор Елістер Елкок, суддя Конституційного Суду Росії М. Баглай, голова Верховного Суду України В. Маляренко, голова Вищого господарського суду України Д. Притика та інші відомі державні діячі України та зарубіжних країн.
Люсіус Кафліш як суддя Третьої секції так званих звичайних Судових палат, а також Великої палати Європейського Суду з прав людини в Страсбурзі, розглянув і виніс справедливий вердикт у безлічі справ, пов’язаних із захистом прав людини. Серед них і такі гучні (принаймні, вони відомі кожному грамотному юристові) справи, як «Колишній король Греції проти Держави Греція», «Громадянин Сегурпсон проти Ісландії» та інші, подібні до них.
Перш ніж стати 1998 року суддею Європейського Суду з прав людини, (в якому, до речі, окрім своєї рідної Швейцарії він репрезентує і державу Ліхтенштейн) Люсіус Кафліш зробив результативну кар’єру. Починаючи з 1968 року, він читав лекції з проблем міжнародних відносин в Женевському інституті підвищення кваліфікації юристів і за п’ять років став професором цього ВНЗ. З 1984 до 1990 року професор Кафліш обіймав посаду директора вищеназваного інституту. Правознавець зі Швейцарії є великим фахівцем у галузі міжнародного морського права і ця обставина, до речі, особливо «ріднить» його з ОНЮА, яка єдина в Україні має спеціалізовану кафедру, де досліджуються питання, зв’язані з морським правом. (До речі, багато які праці пана Кафліша, і не лише на цю тему, вивчаються студентами Одеської національної юридичної академії). Певний час тому він захистив докторську дисертацію з юриспруденції в Женевському університеті. І нарешті, доктор Кафліш є консиліатором (суддею) від Швейцарії в суді з примирення та арбітражу ОБСЄ.
Але на першому місці в кар’єрі Люсіуса Кафліша безперечно залишається робота в Європейському Суді з прав людини. Власне, цій темі високий швейцарський гість і присвятив свої виступи на церемонії урочистого вручення йому диплома про присудження звання «HONORIS CAUSA», а також на відкритті Всеукраїнського науково-практичного семінару «Судді ХХI сторіччя», який проходив днем пізніше.
Пан Кафліш подякував українській стороні і особисто Сергієві Кивалову за дуже теплий і привітний прийом, після чого вибачився за те, що звертається до присутніх англійською, а не їхньою рідною мовою, пообіцявши в майбутньому «виправити цей недолік». «Я перебуваю під великим враженням від пристрасного бажання громадян вашої країни стати по-справжньому незалежними», — підкреслив він.
За словами Люсіуса Кафліша, в даний момент у складі Європейського Суду перебуває 41 суддя, кожен з яких репрезентує певну європейську країну. Суд приймає позови практично від будь-якого громадянина, навіть у випадкові, якщо той не має громадянства країни, до якої він висловлює претензії. Перший крок у процедурі скарги до Європейського Суду — лист-звернення, у відповідь на який громадянинові поштою надсилається бланк стандартної форми заяви. Його необхідно заповнити і відправити назад до Страсбурга. Для того щоб вашу справу прийняли до розгляду, потрібно, щоб було виконано ряд обов’язкових умов. Перша умова — ваші претензії мають базуватися на конкретному порушенні того чи іншого положення Європейської конвенції про права людини. По-друге, ви повинні довести, що вичерпали всі можливості для розв’язання своєї проблеми у вашій країні. Третє правило — скарга має бути дуже грамотно й чітко обгрунтованою. На жаль, підкреслив виступаючий, до Європейського Суду надходить майже 80 % необгрунтованих скарг.
З моменту отримання незалежності країнами Східної Європи, повідомив пан Кафліш, потік скарг до Європейського Суду різко зріс і далі зростає рік у рік. Наприклад, минулого року кількість поданих позовів збільшилася, в порівнянні з позаминулим роком, на 30 %. У даний момент число скарг, що чекають на розгляд суддями Європейського суду, становить 34 000. (Щодня до Європейського Суду надходить близько 900 листів і 250 телефонних дзвінків з повідомленнями про те чи інше порушення прав людини!) Примітно, що три чверті всіх позовів надходить лише з восьми країн, перша четвірка яких виглядає так: Туреччина, Росія, Польща, Україна. Найбільше число претензій наших співвітчизників пов’язане з незаконним затриманням правоохоронними органами, скаргами на тривалу (часом майже п’ять років!) тяганину розгляду справ у судах, а також із майновими проблемами.
Така тенденція говорить, скоріше, не про ситуації з правами громадян в Україні, а про якість роботи вітчизняної судової системи. Проблемі поліпшення роботи суддівського корпусу України було присвячено всеукраїнський науково-практичний семінар «Судді ХХI сторіччя». Його було приурочено до першої річниці підписання Президентом України Леонідом Кучмою Указу про утворення Інституту підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії. Створення такого інституту, підкреслив у своєму виступі голова Вищої ради юстиції Сергій Кивалов — вельми важлива подія, яка дозволить значно збільшити якість підготовки українських суддів. У цей час в Україні залишаються вільними близько двох тисяч суддівських вакансій. Однак це зовсім не означає, сказав Сергій Кивалов, що ці посади можуть посісти хто завгодно. Зараз до кандидатів у судді вельми й вельми високі вимоги, зокрема, від кваліфікаційної секції Вищої ради юстиції. Про що, зокрема, свідчить той факт, що остання відсіває близько третини кандидатів у судді, оскільки вони не володіють необхідним рівнем компетенції для того, щоб обіймати таку посаду.
