Почути й зрозуміти

Найлегше спаплюжити будь-яку адекватну громадську дію чи ініціативу в Україні, «обізвавши» її політичною. Так сталося і з громадською ініціативою студентів та випускників Донецького національного університету щодо присвоєння вишу імені Василя Стуса. Від початку акції «День» уважно стежить за подіями в університеті та навколо нього. Ось як це виглядає.

В грудні, висловивши ідею Донецького національного університету ім. Василя Стуса, студенти написали листи-звернення до ректора Володимира Шевченка та міністра освіти і науки Івана Вакарчука. Під листами вони почали збір підписів. Дуже скоро підписів тих, хто підтримує «стусівську» ініціативу, назбиралося понад півтисячі, а ще — свою підтримку почали висловлювати відомі громадські діячі, письменники, студенти з інших вузів країни.

Наприкінці грудня на сайті МОНУ з’явився лист міністра Вакарчука до ректора Шевченка з проханням обговорити в колективі ДонНУ можливість надання йому імені Василя Стуса. Проте сталося так, що Володимир Шевченко відреагувати на звернення міністра не встиг, позаяк відбув до Австралії. Тому подальші події з цього приводу відбувалися без його безпосередньої участі. А розвивалися вони, між іншим, дуже швидко, і вже в січні стало добре зрозуміло, що в ініціативних донецьких студентів з’явилися серйозні опоненти.

Лист Вакарчука адміністрація ДонНУ дружно проігнорувала, а донецька обласна влада дала зрозуміти, що ідея студентів їм, м’яко кажучи, не зрозуміла, а тому і не подобається. Тож активісти вирішили піти непрямими шляхами, а точніше — через Київ. Координатор ініціативної групи щодо присвоєння імені Василя Стуса минулого тижня дав прес-конференцію в «Укрінформі», а також мав розмову з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною («День», 11 лютого 2009 року). Це дало певний ефект. Вже в понеділок стало відомо, що Віктор Ющенко доручив міністрові освіти і науки та ректорові ДонНу розібратися в ситуації та «прийняти остаточне рішення з цього приводу з урахуванням позиції студентства».

Паралельно почали з’являтися й інші ініціативи. 5 лютого, наприклад, до ректора була надіслана інша заява — не зовсім студентів, а частини Партії регіонів. В ній йдеться про те, що Донецькому університету доцільно надати ім’я Володимира Дегтярьова — «громадського діяча, організатора, будівельника та господарника». Під заявою стоять підписи Віктора Януковича, Миколи Азарова та багатьох інших регіоналів.

Тим часом із поверненням ректора розвиток подій в самому університеті пришвидшився. Між студентами розповсюджують чутки, що надання університету імені того чи іншого діяча нібито автоматично відбере у нього... статус національного. Тому у вівторок на території університету були проведені акції протесту під гаслом «За національний!». При цьому учасникам акцій роздавали жовто-блакитні стрічки. По своїй волі чи ні, але думки студентів розділилися. У той же день на одному з центральних українських каналів ректор ДонНУ, голова донецької «Просвіти», Герой України Володимир Шевченко заявив, що про ініціативу студентів присвоїти університету ім’я Стуса вперше чує, натякнувши, що все це суто політичні інсинуації. Можливо, пан Володимир давно не передивлявся вхідну кореспонденцію, адже лист від ініціаторів акції йому був надісланий ще 29 грудня 2008 року.

В той же час дивним на фоні всіх цих подій виглядає мовчання міністра Івана Вакарчука. На жаль, ми уже кілька днів не можемо отримати його коментар. Про те, як «Дню» пояснили в міністерстві, до них надходять суперечливі повідомлення: то їм передають лист від студентів з шістьмастами підписами за присвоєння університету імені Стуса, то їм телефонують з студентського профкому і кажуть, що це ініціатива одного-двох студентів, абсолютно не підтримана більшістю. За неофіційною інформацією, міністр мав розмову з ректором Шевченком, в ході якої було домовлено, що ситуація вирішиться після засідання вченої ради університету та студентських профкомів. Проте міністр мав би знати, що досі нереформоване та нерозвинене студентське самоврядування у вигляді профкомів напряму залежить від університетських адміністрацій. Тож рішення можна передбачити. Тим більше, що, як розказали «Дню», студенти ДонНУ, їм заздалегідь роздавали промови, які вони повинні були виголошувати на подібних засіданнях. За відмову «від слова» — погроза відрахувати з університету. Слово, зрозуміло, — не на користь Стуса.

Незалежно від результату, який принесе громадська ініціатива, — вона важлива. Вона показала глибину проблем, за вирішення яких українське суспільство ще навіть не бралося. А зволікання тільки поглиблює їх.