Полк "під ніж"

... У Прилуцькому авіагарнізоні, де базується очолюваний гвардії полковником Сергієм Осиповим Гвардійський ордена Леніна Полтавсько-Берлінський важкий бомбардувальний авіаційний полк, відключено електроенергію — за борги. І з кожним днем зменшують ліміт постачання, який, благо, командування може перерозподіляти самостійно.

— Маючи заборгованість більше 380 тисяч гривень, доводиться по черзі відключати житлову зону, в якій дитсадок і школа, службові приміщення, — говорить гвардії полковник С. Осипов. — Їдальня, в якій всі печі електричні, «включається» тільки на час приготування їжі, а снідати і вечеряти особовому складу доводиться, як то кажуть, при свічках. Ось-ось можуть перекрити і газ.

Військові у боргах, як у реп’яхах. Місцевий монополіст — хлібокомбінат — диктує боржникам-авіаторам свої умови, і в гарнізоні час від часу замість хліба доводиться задовольнятися прісними булочками, що випікаються власними силами. В обіцянки військових уже ніхто не вірить, бо — і це може підтвердити будь-який командир — в околицях кого могли, обдурили вже тричі.

Командир полку говорить, що телеграми про відключення електроенергії відправляли дванадцяти адресатам, але віз і нині там. Про яку бойову готовність говорити, коли знеструмлено аеродром?

Останнім часом загострилася дискусія про відкриття містечка. Нині військове містечко — закритого типу, що позбавляє можливості бажаючих приватизувати житло. Командир не проти відкриття, але переконаний, що принципово становище офіцерів не поліпшиться. Міська влада не відмовляється взяти його на баланс, але за умови доведення всіх комунікацій до певних норм. На фінансування чого Міноборони навряд чи виділить кошти.

З 1992 року у військовому містечку не побудовано жодного квадратного метра житла. Здійснювана програма передбачає будівництво житла для військовослужбовців, що беруть участь у ліквідації колись бойової техніки. Планується будівництво у 1999—2002 роках 650 квартир, на що із держбюджету передбачається виділити 13770 тисяч доларів у цінах на 1 травня нинішнього року. Теоретично — це чотири багатоквартирних будинки. Але враховуючи, що житло знадобиться й у Києві, й у Вінниці, й у Полтаві, Прилукам розраховувати практично немає на що.

19 ракетоносців Ту-160, так і не доживши відміреного їм конструкторами віку, підуть під американський ніж. Програма передбачає ліквідацію-розбирання важких бомбардувальників і крилатих ракет повітряного базування, їх складування, зберігання, відвантаження знятого обладнання і переробку металобрухту.

У Прилуках обірветься життя не лише Ту-160, але й крилатих ракет, що до проголошення України без’ядерною державою мали ядерну начинку. Знищенню підлягає щонайменше 456 крилатих ракет. На ліквідацію кожної знадобиться не більше п’яти хвилин... Бомбардувальники — це тонни і кілометри кабелів, маса унікального обладнання, що містить і дорогоцінні метали.

— Після демонтажу авіаобладнання, планери, що залишаться, будуть розрізати, вивозити, пакетувати і відправляти для подальшої переробки, — говорить полковник Осипов. — Інтегруючим підрядником на основі тендеру стала фірма «Хьюз Еркрафт Системз Інтернешнл» (Рейтіон/Hasi Raytheon), яка третій рік працює в Україні й займалася ліквідацією міжконтинентальних стратегічних ракет.

Командування ж полку, який продовжує нести службу, майже всьому персоналу знайшло роботу, запропонувавши інші посади.

Офіцери-льотчики, які серцем приросли до диво-техніки, вважають, що не зумівши розставити пріоритети і відмовляючись від сучасного досконалого озброєння, держава ставить себе у становище недорозвиненої країни-жебрака. І якщо не зуміли знайти кошти для утримання високотехнологічного озброєння, то навряд

чи невдовзі потребуватимемо якогось іншого...

ДО РЕЧІ

2 вересня на черговій сесії парламенту лідер фракції комуністів Петро Симоненко звинуватив Міністерство оборони України в «знищенні стратегічних ракетоносіїв Ту-160, виготовлених у 1980-1991 рр. і які не мають аналогів у світі». Вже наступного дня прес-служба Міноборони спростувала звинувачення, наголосивши, що «ці літаки сьогодні не знищуються». Але і використання бомбардувальників Ту-160 і Ту-95мс не передбачається, що обумовлено їх призначенням для доставки тільки авіаційних крилатих ракет у ядерному спорядженні. Окрім того, прес-служба зазначала, що для вирішення питання про передачу цих літаків ВПС Росії, починаючи з вересня 1993 року, проведено 20 робочих зустрічей, парафовано проект міжурядової угоди про передачу Ту-160 і

Ту-95мс. Однак у липні 1997 року уряд Російської Федерації відмовився отримати українські літаки.