Полонківський скарб: що дісталося музею?

Про те, що у селі Полонка під Луцьком було знайдено скарб зі срібних монет, котрі науковці ще називають пражаками, повідомило багато українських ЗМІ. Як каже директор державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, такий скарб за 10 років, що він в археології, бачить уперше. Окремі монети різного ґатунку знаходили, але полонківська знахідка — саме скарб, бо знайдена на місці колишнього помешкання, тобто його власник думав їх уберегти до кращих часів. Монетам уже 600 років, це празькі гроші XIV — початку XV століть. Проте радіючи справді унікальній знахідці, волинські археологи сумно визнають, що від скарбу їм дісталися, фактично, лише ріжки та ніжки, а головний навар отримали так звані чорні археологи...

У Всесвітній день музеїв Олексій Златогорський передав знайдений скарб у фонди Волинського краєзнавчого музею, і невдовзі можна сподіватися, що в експозиції відшукають йому гідне місце. Ці пражаки ще називають доларами Середньовіччя. «Як нині американський долар є неофіційною головною валютою в усьому світі, так і в XIV—XV століттях ці празькі монети були дуже авторитетними грошима в усій Європі, — пояснює відомий на Волині краєзнавець, директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Дмитрович Остап’юк. — В XI—XII століттях у Чехії відшукали великі запаси срібла, відкрили копальні, монети, які почали випускати, містили високий відсоток срібла і мали великий попит в усіх європейських країнах. Ці монети часто знаходять потертими, бо вони могли бути в обігу не одне століття». Ще років сорок тому горщик із пражаками було віднайдено на території Любомльського району, проте, каже Олександр Дмитрович, орієнтовно з тисячі штук (як повідомляли йому неофіційно) левову частку забрали київські чорні археологи... Ймовірно, що і господар з Полонки, на обійсті якого луцькі археологи й відшукали такий унікальний скарб, але всього з 29 монет, зберігав їх у горщику чи чомусь подібному. Проте нині монети відрили просто у землі, не виявивши ніяких слідів горщиків... Олексій Златогорський вважає, що монети по стінці просто сповзли у житло і їх не помітили.

Кілька днів тому, коли ми розмовляли з Олександром Дмитровичем, він саме «водився» з міліцією, бо скерував бригаду у село Штунь, яке на Волині має своєрідну славу. Це місце дуже цікаве історикам, археологам, але за так званими чорними, які роками приїжджають сюди і зі Львова, і з Ковеля, і з Луцька, і Володимира-Волинського, до державних скарбниць доходить мізер знахідок. Ось і нині з місяць тому в околицях Штуня почала орудувати чергова група чорних археологів з Володимира-Волинського. Цього разу міліція трохи пополохала заїжджих молодців, але про що можна вести мову, якщо український закон забороняє використовувати металошукачі приватним особам, але не дає роз’яснення: яке ж має бути покарання за застосування?!

Зокрема Остап’юку повідомили, що цього разу чорні археологи мали «улов» так званих монет Любарта, які міліціонери при них, звісно ж, не зафіксували. Хто б тримав їх біля себе... Ці монети також срібні, розміром менші за українську копійку, цінні вже тим, що засвідчують: у часи князя Любарта Волинь була регіоном, який випускав свої гроші, тобто мав вагому історичну вагу. Їх нема ні у Любомльському музеї, ні у Волинському обласному краєзнавчому.