«Посольства» регіонів в українській столиці
Проблема створення громадських об’єднань, які б у подальшому стали засадою формування в Україні громадського суспільства, актуальна для України. Люди об’єднуються за різними ознаками. Наприклад, багато громадських об’єднань створюються на основі релігійних вірувань, тематичних уподобань, захоплень тощо. Проте, як на мене, зараз громадяни України досить активно об’єднуються на основі місця народження, адже чи то Коломия, Волинь, Жовті Води, чи інші населені пункти є завжди з кожним у серці, незалежно від того, де в подальшому кожна людина перебуватиме. Згадаймо популярну пісню: «С чего начинается Родина?»
У столиці вихідці кожного регіону об’єднуються в земляцтва. На сьогодні вже зареєстровано 27 земляцтв. Кожна область неначе змагається за першість з іншими областями. Після кількарічного функціонування земляцьких об’єднань регіони вже хочуть мати представництва в столиці на базі земляцтв. Така ідея є дуже перспективною, оскільки потужні земляцькі об’єднання можуть стати новим оплотом громадянського суспільства — відомими в країнах розвинутої демократії «групами тиску», які є поза політикою в прямому розумінні слова, проте активно лобіюють інтереси певних груп населення. Тому вже сьогодні земляцтва як потужні громадські об’єднання набирають обертів, щоб, з одного боку, зберегти незалежність, і основне своє призначення, а з іншого — спрямовувати земляцький рух в одному напрямку.
Земляцтва, як на мене, вибрали унікальну форму співробітництва між собою — започаткували інститут координації. На три місяці призначається земляцтво-куратор, яке разом із координаційною радою, що складається із керівників земляцтв, координує роботу всіх земляцтв регіонів України. Процес координування називається чисто по- українськи — тримання булави, а звідси — основним «атрибутом координації» є булава. Окрім інституту координації, введений також інститут наставництва для тих земляцтв, які вперше «тримають булаву». Координаційна рада регіонів земляцтв визначає наставника із числа своїх членів. Наприклад, наставником земляцтва івано-франківців є голова Чернігівського земляцтва в місті Києві Віктор Ткаченко. Нашому земляцтву із наставником дуже поталанило, адже ми можемо використовувати той незмінний досвід, який Віктор Вікторович набув протягом п’ятирічного керування своїм авторитетним земляцтвом.
26 березня 2004 року земляцьку булаву Івано- Франківському земляцтву передало Черкаське. Передача-отримання булави проходила в приміщенні Будинку вчителя, що знаходиться в місті Києві на Володимирській вулиці. На це дійство були запрошені голови всіх земляцтв — регіонів України. Свято отримання булави було побудовано на презентації Івано- Франківської області. Кожну сферу прикарпатського буття презентували авторитетні наші земляки. Присутні мали можливість познайомитися із культурним надбанням регіону, почути про розвиток промисловості, добробут мешканців такого чудового краю.
Земляцтво-координатор всіляко старається урізноманітнити сам процес координації. Наприклад, за час тримання булави земляцтвом івано-франківців у місті Києві була зорганізована толока в Національному музеї народного побуту та етнографії в селі Пирогово. Всі земляцькі об’єднання активно відгукнулися на пропозицію допомогти музею в ремонті та облаштуванні українських хатиночок. Масове культурно-етнографічне дійство, запропоноване нашим земляцтвом, було належним чином оцінене всіма регіонами України.
Земляцький рух дуже помітний в регіонах. У минулому році, наприклад, набула юридичного оформлення співпраця між Івано- Франківською обласною державною адміністрацією та Земляцтвом івано-франківців у місті Києві.
