Посвята

— Щоб не відмовився і не забув я про це прохання, — говорить отець Рафаїл, — Глава Української Греко-Католицької Церкви, слуга божий Йосип Сліпий записав своє доручення на листочку і відіслав мені в конверті.

Перші роки працював я ручкою і папером, а одної осені 1978-го року (добре пригадую, коли це було і де) сів підрахувати: скільки би це коштувало, щоби цілий проект завершити? Мене не здивувало, що матеріальних витрат на це піде 60—65 тисяч доларiв, — не так страшно, бо продовж часу потрібні гроші. Але що мене вразило, так це розуміння: якщо я так i далі працюватиму, то необхідно мені буде затратити на справу 110 років свого життя, тобто не стане на це мого віку!.. І одразу ж наступного дня пішов і купив комп’ютер, заплатив шалені гроші, але купив. Це було перше моє знайомство з комп’ютером, і це був один iз перших комп’ютерів у вільному продажі в Америці, та іншого виходу я не бачив. Так, завдячуючи техніці, маю надію, у 2006 році я побачу ювілейне видання «Острозької Біблії», присвячене 425-літтю її виходу в світ.

Чи випадково впав вибір Йосипа Сліпого на о. Рафаїла? Напевно, ні. Він точно побачив у цьому молодому докторі Богослов’я, який сьогодні знає 15 мов, захистив дві докторськi дисертації, здатність до посвяти та неймовірну працьовитість, жвавий розум та схильність вчитися все життя. А щоб читачі зрозуміли, що праця його була дійсно складною, наведемо визнання князя Острозького, стараннями якого і була видана «Острозька Біблія»: «Одначе ми не знаходили ні чим діло почати, ані робітників на це спроможних. Бо і книг, що називаються біблія, на виконання цього діла ми на початках не мали, які за нашою думкою, щоб почати це діло, в усьому були б задовільні. Але і в усіх країнах нашого роду і слов’янської мови не знайдено ні однієї, що містила б всі книги Старого Завіту, хіба що у шляхетного і у видатного світоча православ’я, пана і Великого Князя Івана Васильовича московського, і так далі. Ревним проханням випрошену боговибраним чоловіком Михайлом Гарабудою, писарем Великого Литовського Князівства, повну біблію ми удостоїлися одержати, що з грецької мови сімдесята і двома перекладачами, більше ніж п’ятсот літ тому перекладена ще за великого Володимира, який охрестив Руську землю. Ми також знайшли і багато інших біблій, різні письма і різними мовами, ми приказали дослідити їх вміст, чи всі відповідають у всьому божественному писанні. І знайдено багато відмінностей, не лише відмінності, але і зіпсутий текст, через що ми були дуже розстроєні».

Непросто було знайти потрібні книги і працівників для пресвятого того діла. Численні послання та листи були відправлені «у римські краї, так і кандійські острови, також і численні грецькі, сербські і болгарські монастирі». І дійшов князь Острозький до самого намісника апостолів і голови правління всієї східної Церкви, пречесного Єремія, архієпископа Константинополя, нового Риму, вселенського патріарха високопрестольної церкви, просячи уклінно людей, обізнаних з грецькими та слов’янськими святими писаннями, добре виправлені тексти, списки. Потім довго радився з людьми, обізнаними в справі. Лише коли дійшли вони одностайного рішення, вибрав князь «список древнього славного письма і преглибокої мови, і тексту грецького 72-ма блаженними і богомудрими перекладачами на ревне благання любителя книг Птоломея Филадельфа, єгипетського царя перекладений з єврейської мови на грецьку».

Після довгої і складної роботи Біблія була надрукована в Острозі Іваном Федоровим (1580— 1581 рр.) і на наших землях більше не мала перевидань. До сьогоднішнього часу це перше повне видання Біблії церковнослав’янською мовою, що належить до найвидатніших пам’яток давнього українського друкарства, не є дослідженим, зокрема — щодо впливу на розвиток культури та української писемності. Хоча мало які народи, на час її видання, можуть похвалитися таким досягненням у справі бібліїстики.

…Яку ж мету поставив перед собою отець Рафаїл? Впорядкувати тексти святого письма, звірити з першоджерелами і надати дослівний переклад українською мовою. Особливість цього видання полягатиме в тому, що відтворюються шрифти, якими була надрукована «Острозька Біблія». Сторінка поділяється вертикально на дві частини. Одна, найширша, — старослов’янський шрифт, друга — текст сучасною українською мовою. І обабіч цих двох колонок — коротенькі уточнення. До того ж проект передбачає два видання. Перше, яке вже розпочалося цього року, — бібліотечне потомне критичне видання, призначене для науковців, які займаються вивченням святого письма. Друге — присвячене 425-й річниці виходу в світ «Острозької Біблії» — буде виконане як святково-подарункове і складатиме, з передмовою і коментарями, більше нiж двi тисячi сторінок. На презентації у львівському Будинку вчених, організованій Українським біблійним товариством та Благодійним фондом «Книга», було представлено 30 перших сторінок. Отже, робота триває.

Було цікаво, а яким же буде загальний тираж? Отець Рафаїл в кулуарах зізнався, що більше як тисячу не потягне… Складно уявити, що таку колосальну працю здійснює лише одна людина. Адже і переклад, і видрук він бере на свої власні плечі, тобто перешле друкарні гроші зі свого банківського рахунку. Не дивно, що живе він у двох маленьких кімнатках-келіях, сам собі готує і пере, сам облаштовує все своє сподвижницьке життя. Народжений в Манчестері (Англія) в родині українців, він обрав монаший шлях вже в 20 років і про це ніколи не пошкодував. Вчився в Українській Папській Малій Семінарії в Римі, в Папськім університеті Урбаніяна, в Ірландії, знову в Італії. Жив у Німеччині та Америці. А в 1991-му Мирослав-Іван Любачівський запрошує о.Рафаїла на посаду Віце-Канцлера Львівської Архиєпархії. В квітні 1995-го піднятий до гідності Архимандрита. Через рік призначений секретарем Патріарха Української Греко-Католицької церкви Блаженнішого Мирослава-Івана Кардинала Любачівського.

Хто знає його давно, вважає зразком людини. Не дарма філософи стверджують: чим більше людина забуває про себе, тим більше вона Людина. І чим більший ступінь її посвяти справі, тим більше вона стає собою і виявляє могутність свого інтелекту і своєї душі. Отець Рафаїл встигає після 14-годинного сидіння за письмовим столом та біля комп’ютера поспілкуватися зі студентами університету, причому перетворити це спілкування на відверті дискусії. На прохання молодшого священика може поїхати і відслужити недільну службу Божу у віддаленому селі. До нього приходять журналісти, і він годує їх власноручно приготовленими варениками із сиром, а заразом непомітно для них лікує їхні душі. Щиро кажучи, особисто я побоювалася із ним спілкуватися, старанно обмірковувала, які запитання задавати. Однак він виявився таким простим і щирим, що одразу зникли всі страхи. З його вуст злітають жарти і навіть анекдоти, а от образа — ніколи. Він не зациклений на своїй посвяті, на тому, що працює 14 годин на добу, — і тому, що від природи любить життя та має здатність розуміти всі його вихили, і тому, і це, звичайно, головне, що «Острозька Біблія» для нього мало не на 30 років стала сенсом буття.

— Значення для нашої духовності та самоусвідомлення нації «Острозька Біблія» має надзвичайне. Починаючи роботу, не уявляв собі, що міг бути таким високим її рівень, адже йшло грунтовне порівняння текстів. Щоправда, не завжди перекладачі справлялися з грецькими текстами. Часом, коли вважали за потрібне, переписували тексти, додавали два слова, з двох слів робили одне. Однак, в основному, як на ті часи, це була надзвичайна робота. Я знав, що це була наукова річ, але що такого ступеня — не сподівався. До того ж, «Острозька Біблія» створила Канон, список книжок, які належать до Святого письма. Навіть Єкатеринівське видання, Московське не наважилося змінити Канон. Вони наважилися змінити місце однієї книги, перекладеної з латини, — вона не iснує в грецькому перекладі. Сьогодні я твердо переконаний: Російський переклад оснований на «Острозький Біблії». Місцями вони відзначили круглими дужками: цього нема в грецькому перекладі, але є в Острозькій. Тобто вони мусили вживати Острозьку як основу. Хіба це не цікаво, не важливо для нас?

— Після роботи над «Острозькою Біблією» — що би ви хотіли здійснити ще?

— Закінчити переклад цілого Міня, отців Церкви, Патристику. Я маю все на мікрофішах і до кінця життя хотів би перекласти цих 150 томів. Отже, на ледарювання у мене часу немає.