Посилки в майбутнє — реальність сьогодення
На порозі нового тисячоліття дедалі популярнішою в світі стає не зовсім звичайна пошта, відправлена в майбутнє. Мабуть, ця своєрідна «ностальгія за майбутнім» дивним чином сублімувалась у свою протилежність: коли ми вже не можемо дізнатися, як там у вас, то хоча б розповімо вам, як це було в нас. З цією метою в США при Олтгорпському університеті й створили «Міжнародне товариство капсул часу», завдяки якому в усьому світі вже закладено понад 10 тисяч послань, адресованих далеким нащадкам.
Ідея поспілкуватись у такий спосіб із ними вперше з’явилась у 1930-ті роки в президента Олтгорпського університету Торнуелла Джекобса. Він створив масивне підземне сховище, назвавши його «Склеп цивілізації». У сховищі, розміром із плавальний басейн, чекають свого часу мікрофільми з текстами Біблії й Корану, «Ілліада» Гомера й «Пекло» Данте, сценарій фільму «Віднесені вітром», записи голосів Сталіна, Гітлера, Муссоліні, Рузвельта, картинки з мультфільму про відважного моряка на ім’я Папай, чорнильниця, друкарська машинка й навіть пластикова щелепа. Книга рекордів Гіннеса назвала «Склеп цивілізації» «першою успішною спробою зберегти у глибині землі дані про нинішню культуру для майбутніх жителів або відвідувачів планети Земля». 1956 року, вмираючи, 79-річний Джекобс заповідав відкрити «Склеп» 8113 року.
Нині організація «Міжнародне товариство капсул часу» безкоштовно складає перелік усіх закладених послань: своєрідний покажчик для нащадків — аби знали, де їх шукати. Проте відправка пошти такого штибу — справа непроста. Приміром, при підготовці посилки у вічність рекомендується утримуватися від відправки аудіо- та відеокасет: навряд чи наші нащадки матимуть на чому їх побачити й почути, також не варто надсилати їжу, якою смачною вона не була б.
Оскільки пошта в майбутнє найчастіше йде через землю, то найпопулярнішими для закладання стали контейнери з нержавіючої сталі чи анодованого алюмінію. Правильність такого вибору було підтверджено зовсім недавно, коли при земляних роботах в Маями-Біч несподівано знайшли сталевий контейнер метрової довжини зі стінками завтовшки 20 см. У ньому збереглися: сценарій фільму «Історія Глена Міллера» на 123 сторінках, намисто головної героїні фільму й чомусь меню місцевих ресторанів за 1953 рік, яке вразило сучасників дешевизною. Посилку було відправлено не марно!
Проте, пошта не завжди благополучно доходить до адресата. Саме тому ліпше перестрахуватись і зареєструвати її в «Міжнародному товаристві капсул часу». Приміром, учні школи в Дейві (штат Флорида) вже давно шукають і не можуть знайти послання, відправлене ним 30 років тому при закладинах школи. А либонь будь воно зареєстрованим, була б точна адреса!
Послання в майбутнє не обов’язково має бути фундаментальним, масивним і грунтовним. Можливо, вам хотілося б розповісти своїм нащадкам щось дуже особисте, можливо, навіть інтимне. Адже вся наша цивілізація і складається з безлічі думок, почуттів, бажань, прагнень, діянь кожної конкретної людини. Можливо, ви зробили відкриття чи винахід, який так і не оцінили сучасники. Можливо, написали геніальний роман, що його так і не надрукували, музику, яку ніхто не почув, вірші, які ніхто не зрозумів... Та хіба мало чого!
Дерзайте, цілком імовірно, що ви просто випередили свій час, і все це призначено вашим нащадкам.
Пошта працює.
ВІД РЕДАКЦІЇ
«День» готовий розглянути ідеї щодо створення в Україні пошти в майбутнє. А раптом у нас щось і вийде?
№213 06.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
