Повернутися додому

Вчені Національної академії наук України вважають, що зараз неможливо оцінити збитки, завдані війною в Луганській та Донецькій областях. Причина — немає доступу до інформації щодо всіх територій, непідконтрольних Україні. Екологи наголошують, що збитки, завдані довкіллю Донбасу, можуть бути набагато більшими, ніж збитки, завдані інфраструктурі та економіці.

Фахівці розробили орієнтовний план відновлення постраждалих від війни територій. Його основні напрями: модернізація економіки (перехід на новітні технології); інтеграція галузей, які ще «живі», в економіку Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей; залучення інвестицій та підтримка волонтерського руху. Також слід звернути увагу на систему розселення жителів регіону (зокрема в прифронтовій зоні, а це близько 250 тисяч осіб) та необхідність збалансувати ринок праці. Соціологічні дослідження показують, що із 1,5 мільйона переселенців більшість хоче згодом повернутися додому. Отже, треба сприяти зайнятості та самозайнятості населення. Тривогу викликає складна криміногенна ситуація на Донбасі — розгул бандитизму та тероризму,  покращити яку буде дуже важко.

Загалом війна таким чином вплинула на масову свідомість українців: зруйнувався міф про те, що Донбас годує всю країну, хоча, за оцінками фахівців, «випадання» Донецької та Луганської областей із економіки України дало свій негативний наслідок. Також ми стикнулися із новими феноменами — масовим вимушеним переселенням людей і проблемами поствоєнного синдрому та ресоціалізації демобілізованих. «Плюсом» соціологи називають «прискорення процесу формування української політичної нації через згуртованість суспільства навколо ідеї розбудови незалежної Української держави» та «формування нової системи довіри». Зокрема йдеться про волонтерство. Так, якщо раніше соціологи звертали увагу на те, що більшість українців довіряють родичам, близьким друзям і знайомим, в крайньому випадку — сусідам і колегам, то сьогодні суспільство демонструє довіру до абсолютно незнайомих людей, зокрема перераховуючи кошти для допомоги армії, переселенцям та іншим.

«МИ ЗМУШЕНІ ВИКОРИСТАТИ ШАНС, ЯКИЙ НАМ ДАЛА ЦЯ СТРАШНА СИТУАЦІЯ»

Елла ЛIБАНОВА, директор Iнституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи:

— Економіка Донбасу, а це застарілі технології, небезпечні та шкідливі умови праці, висока енергоємність, десятки років потребувала докорінних змін... Наразі економіку зруйновано, і стоїть питання її відродження. Під відродженням Донбасу розуміється розбудова прийнятної для життя території з урахуванням всіх особливостей і труднощів, обумовлених безпосередньою близькістю зони бойових дій. Це знищення технологічно застарілої економіки і розрив традиційних зв’язків із тимчасово окупованими територіями та Росією. Ці завдання спонукають не тільки до формування принципово іншого господарського комплексу, а й до пошуку нових ринків постачання необхідної сировини, комплектуючих і збуту виробленої продукції. Проведення назрілих реформ потребує дуже чіткого узгодження специфічних новацій, адресованих саме Донбасу, із загальними реформами, що поширюватимуться на всю Україну, та із зобов’язаннями, обумовленими Асоціацією з ЄС.

Ми змушені використати шанс, який нам дала ця страшна ситуація. Слід використати кризу як поштовх до руху вперед. Бізнес та інвестиції не прийдуть на території воєнного конфлікту, якщо ми там не зробимо для них якісь преференції. Дії, які ми пропонуємо, мають узгоджуватися із діями в масштабах всієї України. Бо не може бути, щоб одна територія розвивалася в протилежному напрямі. З другого боку, і це дуже важливо, ми обмежені рамками Асоціації з ЄС — правилами ЄС. І, скажімо, ми б хотіли надати пряму державну підтримку регіону, але це не так просто. Треба подумати, як визначити цю територію, а потім — яким чином вписати допомогу в юридичні межі.

  Необхідне прискорене запровадження екологічних потужностей, модернізація існуючих, запровадження технологій «зеленої енергетики». Також слід здійснити підтримку господарств для збереження села та сільських територій Донбасу. В перспективі, для подолання наслідків соціальної кризи на території Донбасу слід створити близько 200 тисяч робочих місць,  зокрема 80 — 90 тисяч — у мікропідприємництві. Особливо важливо подумати про покращання здоров’я та медичного забезпечення населення Донбасу — впровадження оптимальної моделі управління медико-санітарною допомогою.