ПОЗДОРОВЛЕННЯ

— Алло, привіт! У тебе день народження сьогодні?

— Завтра.

— (Засмучено). Серйозно?

— Та сьогодні, сьогодні...

— Тоді поздоровляю тебе, сволоту. Тобі, до речі, скільки виповнюється — тридцять три?

— Тридцять два.

— Ну, тоді з варіаціями на тему розп'яття доведеться зачекати. Загалом, здоров'я тобі. Коли будемо пити?

— Сьогодні увечері.

— Сьогодні ми не можемо. Давай у п'ятницю.

— А з якої речі?

— Нам так зручно...

— Ну тоді ви зустрінетеся між собою і випийте за моє здоров'я.

— Так і зробимо. Що ще побажати? Рости великий.

— Уже навряд чи буду вищий.

— Займися баскетболом, щоб хребет розтягувався.

— Тоді вже краще стрибками з парашутом.

— Та це він тільки у повітрі розтягується, а при зустрічі із землею — навпаки.

— Я ж кажу про стрибки з парашутом, а не просто про стрибки з літака. Вони дуже одноразові. Не вигідно...

— Еге ж... Як і будь-яке свято. Народу багато до тебе припреться?

— Удвічі більше, ніж розраховую. Доведеться жерти всім у дві зміни: одні випивають, інші закушують, потім — міняються. Або одних розташувати на столах перед іншими. Нехай як у житті — їдять один одного. Канібальська гулянка! Якщо зможете — приходьте. За такого розкладу завжди раді новим гостям...

— Чого б ще тобі такого? Може слави? Ти готуєшся до того моменту, коли вона на тебе звалиться?

— Звичайно! Щоб слава не роздавила, я зарядку вранці став робити. Сподіваюся, витримаю.

— Це точно. Ти, свиня, все витримаєш. І своїй лахудрі блондинистій привіт передавай.

— Моя — рудого кольору.

— Перефарбувалася чи що?

— Перефарбувалася, але з чорного.

— Ну у Тетяни й смак.

— Взагалі-то її звуть Ізольда.

— Яка Ізольда, що ти морозиш? Може і тебе звуть не Михайлом?

— Само собою — Антоном.

— Не художник-сюрреаліст?

— Ні, скульптор-анімаліст.

— Виходить, я даремно так довго тобі всякого хорошого наговорив. Сподіваюся, не переборщив?

— У самий раз.

— Я ще наприкінці грошей хотів попросити. У тебе не можна позичити?

— Самому не вистачає.

— Так я і думав. Всі ви, покидьки, однакові. Що Михайли, що Антони, що Сидори.

— А тебе ж як величати?

— Абрамом.

— Ти хочеш сказати, Абрами різні.

— З тими я взагалі на такі теми не розмовляю. А на народження-то до тебе можна заявитися?

— Валяй.

— А якщо без подарунка?

— Не страшно.

— А може все ж у п'ятницю?

— За твій рахунок хоч щодня.

— Сьогодні, то сьогодні. Ну, щасливо!

— І тобі теж — дуже багато щастя.

— Пі-пі-пі...

— Стоп! А адресочки з телефончиком?! Дідько забирай! Тільки з пристойною людиною познайомишся — як зірветься. Гаразд, будемо Миші надзвонювати... Алло, привіт! У тебе день народження сьогодні?.. (Див. початок. Далі текст практично співпадає).