Про глобальний віртуальний клас

«День» уже кілька років уважно стежить за подіями у бізнес-школі МІМ-Київ. В одному з інтерв’ю з викладачами МІМу («День», 5 лютого 2010 року) ми поставили запитання: як довго чекати на критичну масу прогресивних менеджерів і бізнесменів, які будуть здатні здійснити якісні зміни в українській економіці? І «День», і мімівці переконані: автоматично професіонали і громадяни нової якості не з’являються, цей процес потребує послідовної ювелірної роботи й середовища, яке показує, що може бути інакше. У жовтні цього року Наглядова рада Міжнародного інституту менеджменту «МІМ-Київ» слухатиме результати аудиту. МІМ-Київ, напевне, єдиний навчальний заклад в Україні, який щорічно проходить міжнародний фінансовий аудит, що є вимогою Наглядової ради МІМу. Паралельно тут триває розробка нових програм та ідей, які виходять за межі одного вишу. Детальніше про це ми говоримо з президентом МІМ-Київ Іриною ТИХОМИРОВОЮ.

— Минулого тижня МІМ-Київ створив прецедент в українській освіті. За допомогою високотехнологічного обладнання Cisсo ми провели триденний дистанційний модуль. Викладачі знаходилися в Києві, а слухачі — в Івано-Франківську. Ми вважаємо, що для українського освітнього процесу це нова точка відліку. Під час підготовки цього модуля ми спиралися на досвід американських бізнес-шкіл.

Хоча ще навіть перед початком модуля були побоювання і з боку слухачів, і з боку викладачів. Але виявилося, що це настільки зручно й природно, що вже через півгодини проведення модуля всі його учасники забули, що він дистанційний. Ця технологія забезпечує ефект повної присутності. Викладач може бачити окремо кожного слухача, хто що пише, хто відволікається — абсолютно чітка картинка, немає ніякої затримки зображення чи звуку. Третій день лекцій закінчився аплодисментами, й тепер у нас немає питань, проводити чи не проводити дистанційне навчання.

З іншого боку, якщо на цей приклад дивитися з позиції держави, відкриваються абсолютно інші горизонти. Ця технологія дає можливість реалізувати концепцію рівного доступу до якісної освіти. Ми маємо можливість стерти межу між провінцією й столицею, між регіонами й центром. Причому це також і можливість залучення до кращих світових надбань. Ми можемо посадити слухачів у Львові, Києві, Донецьку, Одесі, а лектора — у Штатах, і вони будуть бачити одне одного. Такий глобальний віртуальний клас. До речі, зв’язок зі США ми практикували й раніше. А ось зв’язок між українськими регіонами — це вперше в нашій країні.

— Ця технологія справді могла би бути проривом для української освіти, адже неоціненні українські інтелектуали розпорошені по всій країні й дуже часто просто не мають можливості бути почутими. Але, наскільки я розумію, це досить коштовний проект. Чи є в Україні люди, готові підтримати такі технології для некомерційних вишів? Чи готовий український бізнес підтримати українські університети?

— В нашому випадку, звичайно, без підтримки не обійшлося. Нам допомогла компанія Cisсo та член нашої Наглядової ради Віталій Гайдук. Окрім того що це витратно фінансово, це передбачає ще й відповідну інфраструктуру, адже технології мають бути в усіх точках, між якими здійснюється зв’язок, необхідна відповідна підготовка ІТ-адміністраторів та викладачів... Потрібно, щоб це був рух назустріч: з одного боку, бізнес має бути готовий підтримати державний університет, з іншого — університет має бути готовим використовувати новітні технології. Чи готові викладачі перелаштуватися на дистанційне навчання? Я можу сказати, що ми підвищили оплату тим викладачам, які працюватимуть за допомогою технологій дистанційного навчання. Має бути конкуренція за право працювати з цими методами.

— Тобто ви плануєте продовжувати такого типу навчання?

— Вже восени ми відкриваємо нову програму — це МВА в ІТ-менеджменті (магістерська програма з бізнес-адміністрування в інформаційних технологіях. — О. Р.). Раніше вважалося, що фінанси — це «кров» підприємства, без знання фінансів не може бути успіху. Потім почали робити ставку на маркетинг, орієнтацію на клієнта, і це теж важливо. Але тепер інформаційні технології перейшли від функції підтримки підприємства до критично важливої ролі. Тому ІТ-шник сьогодні — це не обслуговуючий персонал для бухгалтерії чи адміністрації, це повноцінний адміністратор, від якого великою мірою залежить успіх підприємства. Але для цього йому потрібно зробити важливий крок — зрозуміти, як працює підприємство, навчитися організовувати роботу, стати управлінцем, а не технічним працівником. Саме цим ми керуємося, відкриваючи МВА в ІТ. Цю програму ми будемо реалізовувати за підтримки Олександра Кардакова, власника «Октава Капітал», до речі, нашого випускника. Також у реалізації цього задуму нам допоможуть Cisco, Mikrosoft, «Лабораторія Касперського», Novell — гранди ІТ-бізнесу підтримують програму МВА в ІТ, і я думаю, недаремно.

З іншого боку, ми говоримо, що це буде національна програма. Ми плануємо відкрити віддалені класи в чотирьох мільйонниках України.

— Можете назвати конкретні міста?

— Донецьк і Дніпропетровськ — це вже точно. Яких ще два міста ми долучимо — питання відкрите. Мабуть, правильно було б додати південь і захід. Але, відверто кажучи, більшість наших клієнтів — на сході України. Тому ми ще вагаємося. Хоча дуже би хотілося, щоб були представлені різні регіони. Адже ми хоч і називаємося МІМ-Київ, насправді вважаємо себе бізнес-школою України.

— Ви часто співпрацюєте з конкретними компаніями, розробляєте для них корпоративні освітні програми. Чи відстежуєте подальший розвиток цих підприємств? Наскільки відчутний там ріст після навчання співробітників в МІМ-Київ?

— Так, ми чимало програм провели, наприклад, для Банку «Аваль», після чого відбувся дуже успішний продаж українського банку Райффайзенбанку. Власники Райффайзенбанку не приховували, що таку високу ціну вони платять в тому числі за висококласно підготовлених фахівців. Інком, Київстар, МТС, Київенерго — фахівці цих, без сумніву, успішних компаній навчалися в МІМ-Київ.

— У МІМ-Київ навчальний рік нестандартний. У вас ще триває навчання. Проте якщо умовно говорити про підсумки навчального року — для багатьох вишів України дуже непростого, — яким цей рік був для вашого інституту?

— Із знаком «мінус» для нас був прийнятий Податковий кодекс. Ми маємо ліцензію на право освітньої діяльності за спеціальністю «бізнес-адміністрування» четвертого рівня — це так звана акредитація спеціальності. А Податковий кодекс надав пільги винятково вищим навчальним закладам, які акредитовані в цілому. Таким чином, незважаючи на те, що ми працюємо відповідно до всіх державних стандартів, із 1 січня цього року ми платимо ПДВ. До того ж ми змушені сплачувати ПДВ і по тих договорах, які ми укладали ще до прийняття Податкового кодексу. Звичайно, ми законослухняні, й будемо платити, але вважаємо це непродуманим з боку держави рішенням.

— Багато навчальних закладів в Україні опинилися в такій ситуації?

— Думаю, що багато. Але тут інше питання: хтось сплачує податок, хтось ні. Ми зверталися до Податкової за роз’ясненням, нам, ясна річ, відповіли, що треба платити, що податкові пільги нас не стосуються. Так і буде. Тепер ми маємо краще працювати. Щоб на нас це нововведення не вплинуло, будемо пропонувати нові продукти, більше працювати над залученням слухачів. До того ж, якщо подивитися на новий законопроект «Про вищу освіту», то там така норма, як «заклад освіти акредитований в цілому», виключена взагалі. Якщо цей законопроект буде прийнятий без відповідних поправок, то виникне юридичний казус: пільги надаються вишам, акредитованим в цілому, а Закон «Про вищу освіту» не передбачає існування таких закладів.

— У вас такі впливові випускники. Невже не знайшлося нікого, хто міг би пролобіювати інтереси МІМ-Київ при розробці й прийнятті законопроектів?

— Не можу сказати, що це було лобіювання, але відповідні зміни до проекту обговорювалися в сесійній залі Верховної Ради. Було п’ять поправок до Податкового кодексу, в яких пропонувалися ці зміни. Вони були враховані по суті, але ПДВ нам залишили. Тим не менше, ми продовжуємо дотримуватися принципу, що єдиною константою в бізнесі є зміни, а також принципу стійкого розвитку. Ми хотіли перебороти ці зміни, але не змогли. Значить, працюємо в нових умовах.

— Пам’ятаю, під час першої зустрічі «Дня» з мімівцями ваші викладачі скаржилися на низький рівень підготовки журналістів бізнес-видань, які звертаються за коментарями та інтерв’ю...

— Ми вже готові це виправити. Ми плануємо найближчим часом відкрити школу журналістики для бізнес-оглядачів та працівників PR-служб компаній. З цією пропозицією до нас звернулася Незалежна асоціація мовників. Аналог такої програми для журналістів є у компанії Bloomberg (один із двох провідних світових постачальників фінансової інформації для професійних учасників фінансових ринків. — О. Р.). Плануємо, що програма складатиметься з трьох частин: курси з бізнесових і економічних знань; блок суто журналістських дисциплін, спрямованих на журналістську майстерність і розуміння того, що існують чіткі правила написання бізнес-статті; серія гостьових лекцій із вузьких галузей — наприклад, буде запрошений спеціаліст з агробізнесу або банківської сфери.

— Для журналіста, як і для бізнесмена, крім усього вами перерахованого, дуже важливе розуміння того, для якої країни він працює. Можливо, варто передбачити цикл гуманітарних дисциплін?

— Ми весь час про це думаємо. У МІМ-Київ навіть започатковано серію зустрічей «Життя — не тільки бізнес». До речі, однією з перших таких зустрічей була розмова з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною, де йшлося не тільки про менеджмент в успішній пресі, але й про гуманітарну складову. Ми переконані, що не можна вести успішний бізнес у неуспішній країні. Нещодавно МІМ-Київ приєднався до Глобального договору ООН (ініціатива ООН, спрямована на сприяння соціальній відповідальності бізнесу та підтримку вирішення підприємницькими колами проблем глобалізації та створення стабільнішої економіки. — О. Р.). І ця наша позиція не залежить від того, яка це програма — бізнес-адміністрування чи журналістика.

— Не менше, як нам здається, навчання потрібне й медіа-менеджменту.

— Ми теж про це думаємо, й у нас уже є деякі пропозиції. Але я проти того, щоб починати різне й одночасно. Потрібно зосередитися на чомусь одному. Якщо наша журналістська програма вийде успішною, ми підемо далі.

— До соціальної мережі МІМ-Київ в інтернеті просто так не потрапиш, потрібно пройти серйозну процедуру реєстрації. Все ж дуже цікаво, що мімівці обговорюють там, які ідеї, проекти задумуються мімівською спільнотою?

— Безперечно, мімівці там обговорюють свої бізнесові проблеми. Там є розділ із відкритими вакансіями. Однією з найбільш активних і найбільш цікавих рубрик є «Цитата дня», де кожен викладає цитату, яка найбільше підходить до подій цього дня. Обговорюють суспільні, політичні проблеми. Це також своєрідна робота мімівської спільноти — робота по спільному вихованню поглядів, позиції, громадянського темпераменту. Офіційно зареєстрованих у мімівській спільноті близько чотирьох тисяч людей. Але насправді їх набагато більше.

Треба сказати, що свого часу ми плекали професійні спільноти — у нас є маркетингове кафе, є фінансове кафе, HR-кафе. Ми передбачали це як невеличкі зустрічі, коли кілька людей збираються на професійну розмову, поєднуючи приємне з корисним. Але зараз ми на ці «кафе» збираємо по 150 людей. При чому це не тільки наші випускники, вони приходять із друзями, колегами, знайомими. Таким чином формується спільнота. Цих людей приваблює те, що їх тут навчають правильному бізнесу. Потім вже вони самі проявляють ініціативу. Ось та програма з ІТ-менеджменту — це була власне ініціатива самого бізнесу. Йому не вистачає кваліфікованих кадрів, і він, як ніхто, зацікавлений у розвитку освіти.

— Підтримка освіти — це давня українська традиція.

— Ми розрізняємо поняття меценатства і соціальної відповідальності. Меценатство — це особиста ініціатива людини, що залежить чи то від її моральних якостей, чи то від якихось зовнішніх обставин. Соціальна відповідальність — це значно глибше поняття. Це незмінне правило цивілізованого світу, необхідна передумова успішного бізнесу. Соціальна відповідальність передбачає і розвиток суспільства, і турботу про екологію, і енергозбереження...

ДОВIДКА «Дня»

Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний інститут менеджменту (бізнес-школа МІМ-Київ)» був заснований 1989 року. Це було перше спільне українсько-швейцарське підприємство у тоді ще радянській Україні, яке заснували Міжнародний інститут менеджменту в Женеві (пізніше IMD, Швейцарія), один із кращих навчальних закладів Європи у сфері бізнес-освіти, та Інститут економіки Академії наук УРСР. Це була перша бізнес-школа на території Радянського Союзу, й відкрито її було в Україні.

Сьогодні МІМ-Київ працює за визнаними у світі стандартами бізнес-освіти. Портфель програм МІМ-Київ розрахований на управлінців різного рівня та власників бізнесу.