Про «ін’єкції патріотизму»

«ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НЕ ЗРОБИТИ ЗА ОДИН ДЕНЬ!»

У затишній бібліотеці школи-гімназії звертає на себе увагу високий стос примірників газети «День». На відміну від інших видань, які підшиті, ці просто склали — один номер на другий. Бібліотекар Люба Борисівна Толстобрюх, певно, помічає мій погляд і пояснює: газету «День» вона... не підшиває. Зробить це вже, як робила й раніше, і в році новому. Бо інакше довелося б постійно розшнуровувати підшивку — «День» дуже часто просять дати почитати додому, адже на роботі вчителям це робити не виходить. А вдома вже прочитає вся родина та й сусіди. Інтереси містечка не обмежуються лише кордонами свого населеного пункту — «День» цінують за позицію та інформативність, за статті, — каже Люба Борисівна. Потім їх обговорюють і обговорюють, але фінансові спроможності таки обмежені. Локачани не один раз висловлювали вдячність своїй землячці, головному редакторові газети Ларисі Івшиній (Жаловазі), за можливість читати «розумну газету і розумні книжки». Бо хоч і називає себе вона волинянкою, але у містечку пам’ятають і цінують, що ця волинянка  — то ж із Локач...

— Таке враження, що ми вже маємо народитися готовими патріотами. А це ж не так. Наш директор Оксана Ярославівна Сахарчук любить повторювати фразу письменниці Світлани Алексієвич про те, що «вільних людей не зробити за один день. Це не швейцарський шоколад і не фінський папір. Процес сотворіння людини дуже тривалий». Коли ми вчилися, радянська влада дуже дбала про ідеологію, у нас були політінформації у класі для всієї школи... Ми мусили слідкувати за партійними пленумами і з’їздами, аналізувати їхні рішення. Але ж громадянина треба формувати і тепер, — говорячи ці слова, Люба Борисівна збирає з полиць книжки із серій, виданих «Днем»: «Бронебійна публіцистика», «Підривна література», «Сила м’якого знака» та інші, бо має нести їх в актовий зал для виставки під час проведення науково-практичної конференції за новим виданням «Дня» «Україна Іncognita. ТОП-25».

Ці книжки, судячи з їхнього вигляду, не раз читані. Після кожної практичної конференції у бібліотеку за ними приходять нові читачі.

— Часом кажуть навіть так: «Оля Городнюк так цікаво розказала про Грушевського, дайте і мені ту книжку», — розповідає Люба Борисівна, яка була вражена, коли після конференції за «Підривною літературою» прийшли і вчителі математики, чиї професійні інтереси наче й далекі від літератури та історії, але історія України та особистості, які її творили, не можуть свідому людину залишити байдужою.

«ЦЕ ЗУСИЛЛЯ — ПОВЕРНУТИ СОБІ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ, ЗРОЗУМІТИ, ХТО ТИ В ЦЬОМУ СВІТІ, НА ЦІЙ ЗЕМЛІ, УСВІДОМИТИ СВОЮ ІДЕНТИЧНІСТЬ... ДЛЯ НАС ГОЛОВНЕ — ДАТИ ІМПУЛЬС ДЛЯ ЧИТАННЯ», — КАЖЕ ДИРЕКТОР ГІМНАЗІЇ ОКСАНА САХАРЧУК (НА ФОТО — СИДИТЬ У ЦЕНТРІ)

— Коли Лариса Івшина передала для гімназії «Бронебійну публіцистику», я переглянула ці книжечки і зрозуміла, що мій моральний і професійний обов’язок — познайомити з ними якомога більше людей. Насправді стати українцем, патріотом — непросто. Стати українцем — це треба і сьогодні докласти багато зусиль, вивчити досконало мову, знати історію... Це зусилля — повернути собі історичну пам’ять, зрозуміти, хто ти у цьому світі, на цій землі, усвідомити свою ідентичність... Для нас головне — дати імпульс для читання, — каже директор гімназії Оксана Ярославівна Сахарчук.

«Ін’єкції патріотизму», як називають тут науково-практичні конференції за книжковими новинками «Дня», Оксана Ярославівна (а саме вона головний, так би мовити, натхненник і організатор) здійснює у різних формах. Якщо «Бронебійну публіцистику» представляли старшокласники учасникам обласного семінару вчителів правознавства, то «Підривну літературу» — вчителі для учнів. А вже «Україна Іncognita. ТОП-25» мала відбутися з участю відомих людей району. Як каже директор, для представлення розумної книжки вибрали і розумних людей — голову Локачинської районної ради Василя Демидюка, заступника  редактора районної газети Ірину Романюк, завідувача меморіального музею В’ячеслава Липинського Віталія Кушніра. Науково-практична конференція мала назву «Цілющі краплі» історії України від газети «День».

«ЧИЇ СИНИ? ЯКИХ БАТЬКІВ? КИМ? ЗА ЩО ЗАКУТІ?»

Ці слова Тараса Шевченка, на думку Оксани Сахарчук, є визначальними для 25 публіцистичних статей, зібраних під однією обкладинкою. Вона ж за фахом — філолог, тому потрібну цитату одразу ж відшукає з пам’яті. Та тут література й історія, як кажуть, з’єдналися воєдино. Розмовляючи з учнями про національні риси українців, якось зауважила, що століття окупації нашої землі чужоземцями не минули марно: на жаль, не властиві нашому менталітету риси так міцно прижилися, що не всі над цим і задумуються, вважаючи «нашими».

— Ось дивіться, ще Котляревський писав, що «Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак». Ми всі зі школи пам’ятаємо цю фразу. Але письменник вказував і на інше — на те, що Еней був «драпічка». Тобто... хабарник. Отож проблема корупції, проти якої також піднявся Майдан, не нова. Діти мені й кажуть: «Шкода, що тоді не було антикорупційного бюро», — сміється Оксана Ярославівна.

САМЕ ТА УЧЕНИЦЯ ОЛЯ ГОРОДНЮК, ЯКА «ТАК ЦІКАВО РОЗКАЗАЛА ПРО ГРУШЕВСЬКОГО» НА МИНУЛОРІЧНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ В ЛОКАЧАХ ПО ВИДАННЯХ «Дня», ЩО У ГІМНАЗІЙНІЙ БІБЛІОТЕЦІ ЗА НАШИМИ КНИЖКАМИ ВИШИКУВАЛАСЯ ЧЕРГА

Кожен із дорослих авторитетів, хто представляв книжку «Україна Incognita. ТОП-25», обирав той текст, який, на його думку, найповніше висловлює думки, співзвучні й промовцю. Василь Ілліч Демидюк, будучи нині чиновником, не може позбутися (і не хоче цього) відчуття, що він — учитель історії, бо переконаний, що знати справдешню історію  — це дуже велике благо для суспільства. Але всі підручники з історії завжди мали політичну складову. Тому радить читати книжки «Дня», бо вони дискусійні, вони відкривають багато чого, про що ми не знали. Для гімназистів він переглянув тексти, присвячені періоду Київської Русі. Цікавими були роздуми про те, що князь Володимир лише завершив процес хрещення Русі, а починали це попередні київські князі. Актуальною є для нього цитата про те, що розквіту, зокрема духовного, Київська Русь досягла за правителів місцевих, а не за варягів. Бо не дуже йому до вподоби те, що у нинішньому українському уряді є такі «варяги», хоча й серед українців вистачає, як кажуть, мудрих людей-патріотів.

Заступник редактора районної газети Ірина Романюк вела мову про твір Сергія Кримського «Ефект високого неба». Про те, чому взагалі вистояв такий храм, як Софія Київська, чим він є для нас, чому вже у І тисячолітті люди думали про кінець світу та про інші цікаві речі — від філософа Сергія Кримського. Завідувач меморіального музею В’ячеслава Липинського у селі Затурці Віталій Кушнір обрав для презентації статтю Сергія Литвина «Петлюра і Пілсудський: шлях до порозуміння». Йому як історику епоха, в яку жили і діяли ці особистості, дуже цікава, бо тоді ж жив і діяв В’ячеслав Липинський, перу якого належать пророчі слова, що ніхто нам не збудує держави, якщо ми самі для себе її не збудуємо. Віталій Григорович повідомив, що презентація книжки «Україна Incognita. ТОП-25» відбулася і в очолюваному ним музеї для культурної громади Затурець та навколишніх сіл. Радіє він, що газета «День» представила на своєму сайті віртуальну екскурсію музеєм В’ячеслава Липинського, причому одному із перших у цьому прекрасному проекті газети.

— На нашу науково-практичну конференцію ми запросили учнів 9, 10 і 11 класів, але просилися і восьмикласники, та вже б не мали де їх посадити. Ми хочемо, щоб ви читали книжки, які видає наша славна землячка Лариса Івшина, котра навчалася в тих же класах, де навчаєтеся сьогодні ви, — говорила директор гімназії Оксана Сахарчук. — Якщо у народі кажуть: «Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти», то я би сформувала цю думку інакше: «Скажи, які книги ти читаєш, і я скажу, якою людиною ти станеш і чи станеш взагалі громадянином». Мені близьке і зрозуміле твердження Лариси Івшиної про те, що драма України — це драма непрочитаних книжок. Тому я повторю за нею ще і ще раз: «Українці — читайте!» Учні мої — читайте, читайте розумні книжки, міркуйте над ними, творіть із себе людину і громадянина.