Про християнські свята та «битви біля патріаршого престолу»
Відкриття екуменічного Кірхентагу (буквально — «Дня Церков») у Берліні. 28 травня у Берліні біля Бранденбурзьких воріт відбулося богослужіння, присвячене урочистому відкриттю першого у ФРН екуменічного Кірхентагу — загальнохристиянського фестивалю, який зібрав кількасот тисяч християн різних конфесій, у тому числі православних Грецької, Антиохійської, Російської, Сербської, Румунської та Болгарської церков. Намічено проведення великої кількості різних заходів — спільних богослужінь, дискусій, лекцій, концертів. У фестивалі беруть участь євангелічний єпископ Вольфганг Хубер, католицький архієпископ Берліна Георг кардинал Штерцинськи і православний архієпископ Берлінський та Німецький Феофан. На відкритті були присутні члени уряду ФРН.
Православний владика Феофан пояснив журналістам: «Ми повноцінно й рівноправно беремо участь у цьому загальнохристиянському святі-фестивалі. Природно, кожна Церква залишається при цьому самостійною, і, наприклад, спільного причащання між католиками, євангеликами і православними бути не може. Проведення спільного Кірхентагу свідчить, однак, про досить дружні відносини між християнами, якi проживають у ФРН, та символізує, певною мірою, об’єднання Німеччини».
За даними Оргкомітету Кірхентагу, до Берліна з’їхалися християни різних конфесій не тільки з усієї Німеччини, але й з-за кордону. Для чого було замовлено 38 спецпоїздів та 1 тис. 700 автобусів.
Вселенський Патріарх проповідує віротерпимість. 27 травня Вселенський Патріарх Варфоломій прибув до Салонік, де його зустріли відповідно до протоколу глави держави. У Салоніках, які колись були другою столицею Візантії, зараз відбуваються богословські симпозіуми та інші заходи, присвячені 550-річчю від дня падіння Константинополя та Візантійської імперії, яка була заснована 395 року, а загинула 1453 (Газета «День» розповідала своїм читачам про падіння Константинополя). Вселенський Патріарх відкрив міжрелігійний симпозіум, в якому взяли участь голови церков усіх головних релігій світу.
На зустрічі в аеропорту з журналістами Патріарх Варфоломій сказав: «Деякі Нас звинувачують і навіть часто ображаються на Нас через те, що Ми намагаємося йти на діалог з католиками, мусульманами, євреями». І навів приклад святого Григорія Палами, який мав хороші відносини з мусульманами. «І що ж він втратив? — запитав Патріарх. — Та нічого, і за свою істинну віру став святим Православної Церкви». Патріарх висловив жаль з приводу того, що православні клірики й теологи своїми виступами часто викликають у людей почуття ненависті до представників інших релігій: «Таким чином, вони ведуть людей до фанатизму, який ніколи не був творчим, а тільки руйнівним почуттям».
У Салоніках Вселенський Патріарх зустрівся з ізраїльською громадою міста і президентом Всесвітньої Єврейської Ради, взяв участь у п’яти академічних іудейсько-православних консультаціях, а також поклав вінок до пам’ятника жертвам голокосту. Єврейська рада вручила йому почесний іудейський орден. У своїй промові на відкритті іудейсько-православних консультацій Вселенський Патріарх сказав про необхідність подолання релігійного протистояння і наголосив, що міжрелігійні дискусії не ставлять собі на меті навернення будь-кого в іншу релігію. Вони мають інше завдання — зрозуміти послідовників інших релігій. «Фанатична людина, — вважає Патріарх, — небезпечна для суспільства і у глибині душі не впевнена в істинності своєї віри. Тільки ті, хто впевнений у своїй вірі, зберігають мир, спокій і доброзичливе ставлення до людей інших релігій».
Ватикан надає перевагу Україні та Молдові перед Туреччиною. Стало відомо, що керівник ватиканського Секретаріату з питань зв’язків iз державами архієпископ Жан-Луї Торан висловився проти вступу Туреччини до Європейського Союзу. Відповідну заяву прелат зробив 25 травня в інтерв’ю італійській газеті «Кор’єрре делла с’єра». За його словами, хоча Католицька церква загалом вітає розширення ЄС, з кандидатурою Туреччини «є проблеми». Прелат не згадав про те, що ця країна є мусульманською, а торкнувся тільки її географічного положення і нагадав про необхідність дотримання кордонів Європи. За його словами, усі члени Європейського Союзу «повинні мати єдині цінності». І, як сказав архієпископ Жан-Луї Торан, замість того, щоб вести переговори про вступ до ЄС Туреччини, було б доречніше розглянути кандидатури двох країн православної традиції, а саме Молдови та України.
Ватикан передає Болгарській православній церкві храм у Римі. Дотримуючись своєї політики покращення відносин між католиками та православними, Ватикан передає общині православних болгар, які мешкають у Римі, церкву, що знаходиться в самому центрі столиці, неподалік від відомого фонтану Треві. Цей дружній акт — виконання обіцянки, зробленої римським папою Іваном Павлом II рік тому, під час візиту до православної Болгарії. На церемонію передачі церкви прибула делегація з Болгарії, в тому числі прем’єр-міністр Сімеон Саксобургготський, колишній болгарський король. Були присутні також акредитовані у Ватикані дипломати.
Російський священик викриває агентуру спецслужб у керівництві РПЦ. Незважаючи на запевнення представників РПЦ, які спростовують чутки про поганий стан здоров’я Московського патріарха Алексія Другого, у російських ЗМІ продовжують обговорювати «битви біля патріаршого престолу». Зокрема «Независимая газета» пише про «масштабні кадрові перестановки у Московській патріархії» і про можливих кандидатів на трон патріарха. («День» уже писав про це). Одним із кандидатів на патріарший трон, якого найчастіше згадують, є митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило (Гундяєв) голова Відділу зовнішніх церковних відносин (ВЗЦВ). Кремлівська ж адміністрація нібито вважає більш гідним кандидатом Мефодія, недавно митрополита Воронезького та Липецького, нині переведеного до Казахстану. На думку багатьох професійних і непрофесійних аналітиків — «вони обидва набагато гіршi».
У зв’язку з усією цією «передвиборною кампанією» представник Московської Хельсінкської групи, настоятель Воскресенської церкви в селі Карабанове Костромської єпархії священик Георгій Едельштейн нещодавно розповсюдив текст свого листа Володимиру Путіну, де протестує проти намічених кандидатів і наводить деякі цікаві факти з їхніх біографій.
Едельштейн нагадав Володимиру Путіну, що «1992 року архієпископ Віленський і Литовський Хрізостом заявив на Архієрейському Соборі РПЦ: «У нас у Церкві є справжні кадебешники, які зробили запаморочливу кар’єру; наприклад, Воронезький митрополит Мефодій. Він офіцер КДБ, атеїст, людина порочна, нав’язана церкві кадебешниками. Синод був одностайно проти такого єпископа, але що можна було зробити? Взяли на себе такий гріх; а далі — який у нього тепер зліт!» Мефодій промовчав тоді і мовчить донині. Подібне красномовне мовчання інформативніше, ніж найгучнiший лемент». На тому ж Соборі 1992 року було обрано Комісію з восьми молодих архієреїв для розслідування обвинувачень у зв’язках священнослужителів із КДБ. «Боюся, комісія була мертвонародженою — створили її, аби надто настирливі вгамувалися, — вважає Едельштейн, — оскільки про результати її діяльності досі нічого не відомо».
Священик Едельштейн написав російському президенту також про офіційний документ парламенту Росії, поширений у березні 1992 року; в ньому стверджується, що за радянської влади «по лінії ВЗЦВ виїжджали за кордон і виконували завдання керівництва КДБ агенти, позначені кличками Святослав, Адамант, Михайлов та ін. Характер доручень, якi вони виконували, свідчить про трансформації вказаного відділу у прихований центр агентури КДБ серед віруючих («Приватне визначення Комісії Президії Верховної Ради Росії з розслідування причин та обставин ГКЧП»)». Головою цього «прихованого центру агентури КДБ серед віруючих» був тоді та залишається донині митрополит Кирило — один із двох найімовірніших кандидатів у патріархи РПЦ».
Священик Едельштейн не забув згадати патріарха Московського і всієї Русі Алексія Другого. «Патріарх Пімен помер 3 травня 1990 р. Новим патріархом було обрано Алексія II (Рідігера). Після розпаду СРСР в Естонії, а потім і в Росії були опубліковані документи, які свідчать, що священика Алексія Рідігера завербував КДБ 28 лютого 1958 р., і вiн понад тридцять років співробітничав з органами. За це його просунули в єпископи, він став Керуючим справами Московської патріархії, постійним членом Священного Синоду, потім — патріархом».
(Відзначимо дві особливості самого факту звернення священика Георгія Едельштейна до президента Путіна. По-перше, автор листа таким чином визнає верховенство держави над церквою, сподівається, що церковні проблеми можуть і повинні бути вирішені втручанням вищої світської влади. Так, як це здавна було прийнято на Русі. Захотів шурин царя Борис Годунов — створили Московський патріархат; захотів цар Петро Перший — скасували сан Московського патріарха на 200 років.
Але ще більше вражає інше — обурена апеляція священика Едельштейна не до кого іншого, а саме до Володимира Путіна у зв’язку з «кадебешним» минулим можливих кандидатів на патріарший престол, а також нинішнього Московського патріарха. Пікантна історія, чи не правда, шановний читачу?)
Отже, за лаштунками Московської патріархії почалася запекла церковно-політична боротьба за владу. Поки у ній беруть участь тільки члени Священного Синоду. Чернецтво, православні братства мирян та церковні ЗМІ мовчать і удають, ніби нічого не відбувається. Якщо здоров’я патріарха Московського і Всієї Русі дійсно погане (а саме про це свідчить підвищена активність впливових єпископів РПЦ), на російську церкву чекають, можливо, великі випробування. Чи вдасться їй пережити їх без додаткової шкоди для своєї репутації? Чи вступить церква, нарешті, на шлях самоочищення і покаяння перед народом?
