Про «поживу» для дискримінації

Звісно, на цю тему треба говорити частіше разу на рік. Але скористаємось датою, запровадженою ЮНЕСКО 1995 року, як приводом нагадати про існуючі проблеми.

Релігійні чи політичні переконання, сексуальна орієнтація, колір шкіри — це найвідоміші ознаки, за якими дискримінують. Активісти кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!» нагадують ще про такі аспекти: стать, вік, стан здоров’я. З початком військової агресії на сході України особливо актуальна для країни проблема — дискримінація переселенців із Донбасу.

У вересні на вулицях та у громадському транспорті Києва з’явилися плакати, що унаочнюють проблеми, пов’язані з дискримінацією. Наприклад, один із постерів був з таким віршиком: «Марко — гарний спец, його звикли хвалити, та дізнавшись про ВІЛ, швидко прагнуть звільнити». Це відбувалось у рамках кампанії проекту «Дискримінація обмежує. Протидій!». Ініціатива проходила під слоганом «Несправедливість? Дискримінація!».

«Толерантність — це внутрішнє ставлення людини до інших, прийняття або ні інакшості, тоді як дискримінація є правопорушенням, що карається законом. І від нетолерантності до дискримінації один маленький крок, — акцентує Ірина ТЕКУЧОВА, координаторка кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!». — У рамках осінньої кампанії ми говорили про чотири ознаки дискримінації: те, що людина є внутрішньо переміщеною особою, про гендерний та віковий аспекти і дискримінацію за станом здоров’я. Ми отримали хороший відгук, до нас почали надходити заявки з проханнями роз’яснити ту чи іншу ситуацію. Це вказує на великий прогрес кампанії, але у масштабах України є краплею у морі. Треба працювати не один рік, щоб збудувати у нас толерантне суспільство, яке розуміє, що таке права іншої людини».

Фахівець вважає, що нетолерантність свідчить насамперед про закритість суспільства. «Ось нинішня ситуація з внутрішньо переміщеними особами. Йдеться про наших співгромадян, одна частина України не приймає людей з іншої частини. Така дискримінація — результат закритості, стереотипів, нетолерантного ставлення», — продовжує Ірина Текучова. 

Активісти кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!» постійно моніторять сайти і сторінки у соцмережах, де пропонують житло у різних містах. Ірина Текучова зазначає, що зараз хвилю дискримінації щодо переселенців вдалось трохи стишити, але цей процес повільний. «Були великі протести й обурення людей зі східних областей, вони проводили свою роботу і цим дуже допомогли нам. Наприклад, вони ходили до роботодавців, до тих, хто здає квартири, і розповідали про себе, — додає експертка. — Важливо йти на діалог і розвіювати стереотипи особисто».

Відповідальність за дискримінацію передбачена українськими законами, але часто про це не знає ані жертва, ані сам дискримінатор. «Судова практика тільки починає напрацьовуватися. А взагалі навіть за публікацію дискримінаційного оголошення існує адміністративна відповідальність. Людині, яка, наприклад, опублікувала оголошення з віковими обмеженнями, загрожує штраф до 15 тисяч гривень. Це прописано у законах України «Про рекламу» та «Про зайнятість населення», — каже Ірина Текучова.

У рамках кампанії проти дискримінації активісти намагаються зорієнтувати людей у тому, що власне є дискримінацією. На своєму сайті наводять такі ознаки цього явища: обмеження права на освіту, відмова у медичній допомозі, безпричинні утиски на роботі та відмова у наданні певних послуг. Ірина Текучова коментує: «Ми не розжовуємо все, а кидаємо хлібні крихти, завдяки яким люди зможуть аналізувати свої ситуації і розуміти, чи було порушення. Сьогодні це погано працює — ми отримуємо багато заявок, які абсолютно не стосуються дискримінації, на кшталт: «У мене вдома встановили домофон без моєї згоди».

Без активних дій жертви дискримінації домогтися справедливості фактично неможливо. У цьому плані в Україні існують проблеми. «По-перше, люди часто не розуміють, що їх дискримінують. По-друге, буває що і знають про це, але не хочуть подати голос, — визнає Ірина Текучова. — У нас було кілька яскравих дискримінаційних ситуацій, з якими зверталися до Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, але потім самі жертви переставали виходити на контакт. У людини має бути сила волі, сильне бажання відстояти своє право».

Якщо ви вважаєте, що стикнулися з дискримінацією, можна написати до Офісу Омбудсмена — на сайті Уповноваженого є контакти для подання скарги, протягом визначеного періоду звідти мають надіслати офіційну відповідь. Також у кожному регіоні існують центри надання безкоштовної правової допомоги, куди можна звернутися за консультацією. Кнопка для онлайн-консультацій є і на сайті кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!». Ірина Текучова ділиться: «Як мінімум три справи плануємо відкрити у новому році, щоб створити юридичний прецедент, на який можна буде орієнтуватися у майбутньому. А щоб вести їх повноцінно, потрібні активні люди, готові захищати свої права і не зупинятися на півдорозі».