Про символ нового Донбасу

5 липня минає два роки, як бойовики покинули Слов’янськ і Краматорськ, міста на Донеччині. Цього року вперше свято відзначається на державному рівні. Що примітно — не покладаючись на місцеву владу, активісти втілюють у життя ініціативи, які якісно змінюють сьогодення і прийдешнє прифронтових міст. «День» зібрав історії мешканців, які знайшли точку застосування своїх сил. Їхній досвід може стати прикладом для інших міст сходу України, які роками животіють у застійній атмосфері.

«ПАТРІОТИЧНІ АКЦІЇ НЕОБХІДНІ»

За будь-якої погоди щонеділі у Слов’янську на центральній площі збирається народне віче активних городян. Перед цим — обов’язковий автопробіг  містом з українськими прапорами та музикою. Учасники автопробігу часто заїжджають до меморіалів загиблим бійцям АТО. Розповідає «Дню» Василь ХОМЕНКО, координатор щотижневого віче й автопробігу в Слов’янську, голова громадської організації «Слов’янська Січ»: «Перше віче провели майже відразу після звільнення Слов’янська. Тоді було дуже багато людей, але згодом тривога уляглася, і учасників ставало все менше. Більш того, через півроку з’явилися думки, що віче й автопробіг уже не актуальні, їх потрібно припиняти. Моя позиція була рішучою: тоді я їздитиму один! Поставив на машину багажник, купив колонки, щоб їздити і нагадувати городянам, що вони живуть в Україні, і яка ціна була за це заплачена. Через два роки ми бачимо реальні зміни — більшість людей перестали боятися показувати своє ставлення, відкрито вітають нас. Зараз в автопробігах беруть участь до 15—20 машин, у кожній з них — по три людини. На віче збираються в середньому 20—50 осіб. Ставляться на обговорення всі питання, які стосуються життя в місті: дії влади, ремонт інфраструктурних об’єктів, боротьба проти незаконного грального бізнесу тощо. Патріотичні акції необхідні не лише в Слов’янську, але й у кожному місті сходу України, особливо там, де пережили окупацію».

«Слов’янська Січ» — організація повністю волонтерська. Її члени вирішують локальні проблеми, займаються волонтерством, національно-патріотичним вихованням, вишколом. «Скоро проводитимемо тренінги з надання першої допомоги нашій поліції. Намагаємося показати людям, що треба не скаржитися, а самим братися за справу», — підсумовує Василь Хоменко.

«ЗОНУ КОМФОРТУ 2013 РОКУ ВІДНОВИТИ НЕ ВДАСТЬСЯ»

У грудні 2014 року в Слов’янську виник рух «Сильні громади Донеччини», який незабаром охопив Краматорськ, Бахмут, Покровськ, Маріуполь, Дружківку й інші міста. Зараз організація змінює назву на «Сильні громади» і виходить на інші регіони сходу і півдня України. Координатор організації Денис БІГУНОВ пояснює: «Цей проект зародився як відповідь на війну на Донбасі, інспіровану Російською Федерацією, на крах авторитарної системи управління, яка існувала тут довгі роки, на вакуум громадського і політичного сектора, який виник після звільнення. Основна мета — інституціоналізація нових громадських рухів, консалтинг в їх становленні». 

Упродовж цих двох років учасники організації провели багато навчальних тренінгів, у тому числі про конкретні інструменти контролю над властями. До цього активісти, в основному, лише виходили на стихійні акції протесту, тепер їх вчать досягненню мети, комунікації зі ЗМІ, командній роботі.

«Зараз ми охопили основну масу активістів, які знаходяться у публічному просторі. Як наступний крок — хотілося б залучати молодь, зацікавлювати її точковими проектами, — продовжує Денис Бігунов. — Я позитивно дивлюся на майбутнє Слов’янська, але яке воно буде конкретно — покаже час. Щодо децентралізації важливо обговорювати економічну базу громади. Вочевидь, що тієї системи вертикальних фінансових вливань і залежності більше не буде, громаді потрібно вчитися самій заробляти на себе, а інстинкт цього за довгі роки радянської влади і до 2013 року атрофувався — його відродженням ми і займаємося».

«ВАЖЛИВО ЗАЛУЧАТИ ДО ЯКІСНО НОВОЇ КУЛЬТУРИ»

Не так давно платформа  ініціатив «Теплиця» відсвяткувала першу річницю своєї роботи. За цей рік вона стала одним із найважливіших осередків місцевої культури. Координатор проекту Анна АВДІЯНЦ згадує: «Ідея створення такого вільного простору виникла після відкриття у Краматорську «Вільної Хати» за підтримки доброчинного фонду «Львівська Освітня Фундація». Коли ми тільки починали свою роботу, хотіли просто створити місце, де збиратимуться люди для спілкування, розвитку, обміну досвідом у невимушеній обстановці. Потім ми спільно з молоддю нашого міста вирішили змінювати місто, маленькими справами робити його кращим і комфортнішим».

«За рік нашої діяльності нам удалося залучити понад 5000 відвідувачів.  Ми переконані, що підвищуючи мобільність населення, показуючи їм іншу культуру, доводячи, що все залежить лише від тебе, можна змінювати ситуацію. Поступово сліпа віра в підтримку з верхів зникає, — ділиться спостереженнями Анна Авдіянц. — Цього року ми організували і провели три урбаністичні міні-хакатони з призовим фондом, направленим на фінансування матеріалів для реалізації проектів-переможців. Перший проект — реконструкція інформаційного стенду, другий — створення парклету, третій, — створення мозаїчної лавки-шовковиці, за прикладом лавок на Пейзажній алеї у Києві, цей проект ще у процесі реалізації. Усі ці ініціативи створюються і реалізовуються активістами нашого міста».

«ТІ, ХТО РУЙНУВАВ, СТАЛИ ГОЛОВНИМИ ТВОРЦЯМИ»

Якщо створенням місць для родинного відпочинку не займаються міські власті — займіться цим самі! Під таким гаслом небайдужі городяни перетворили покинутий зелений «п’ятачок» у центрі Слов’янська у сквер Мрії. Встановили лавки, дитячий майданчик, висадили фруктовий сад. Зараз там проводяться різні заходи — від Сиропусної до щотижневих йога-пікніків.

Про те, як все це вдалося здійснити, розповідає Євгенія АЛФІМОВА, одна з ініціаторів створення скверу: «Зародилася ідея у жовтні 2014 року, реалізовувалася виключно волонтерами. Спочатку збирали суботники, на один із них навіть прийшло майже 200 осіб. Інформацію поширювали через соціальні мережі, місцеві ЗМІ. Хоч нас і «покидали» коридорами місцевої ради, у результаті міська влада допомогла нам із вивозом сміття. Було вивезено машин 20. Раніше ця територія називалася на честь Гагаріна, а ми назвали її сквером Мрії, оскільки мріємо про простір для активного та пізнавального відпочинку. Я б хотіла, щоб таких просторів ставало більше, зелені «п’ятачки» для цього є. Головне — знайти ініціативних людей. Після нашого прецеденту, як гриби після дощу, в різних мікрорайонах активні люди почали облаштовувати дитячі майданчики, допомагати один одному. Що цікаво, сквер Мрії — справжній трансформаційний простір. Ті, хто раніше не розумів ініціативу та руйнував побудоване, зараз стали головними творцями».

Планів у активістів багато. Наприклад, планують облаштувати у сквері Мрії Родинну алею. Є багато задумів: лава примирення, лава поцілунків, дерево для весіль, арки, скульптури, щоб молоді пари з пологових будинків могли посадити свої дерева. Алею хочуть зробити до Дня міста, яке святкують 6 вересня. З 1 липня почався місячник збору коштів, наступний місяць відводять на реалізацію проекту.

«НАС НЕ ЗАПИТАЛИ» — ОСНОВНА ПРОБЛЕМА МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ»

Центральний парк культури і відпочинку в Слов’янську — проблемна точка для міста вже багато років. Через багнисту місцевість територія парку заросла очеретом, каруселі для дітей розтягли на металобрухт, інфраструктура безнадійно застаріла. Після бойових дій 2014 року мешканці міста власними силами опоряджують парк . Наприклад, активісти Слов’янської громадської організації «Гуртом Слов’янськ» побудували волейбольний майданчик з сонячними батареями.

«Організація «Гуртом Слов’янськ» об’єднала після війни всіх небайдужих, що поставили собі за мету зробити своїми звичайними силами користь місту, - розповідає «Дню» її активіст Олександр Бєліменко. - Попередні кроки – перемовини, узгодження робочих моментів, як-то вибір місця і концепції, – затребували часу, а реалізація була швидкою. Волейбольна площадка була оснащена на грант USAID. Успіх у цій справі стимулював старт багатьох ініціатив, а «Гуртом Слов’янськ» зараз зосередився на владі міста і контролі за нею.

Точніше, участі у ній – за допомогою петицій, співробітництву з депутатами нової формації, відвідування апаратних нарад тощо. Ми шукаємо шляхи не констатувати, а втручатися у дії і наміри чиновників, корегувати їх у бажаному напрямку. Так, виступаємо рішуче проти маніпуляцій з введенням системи Prozorro, використанням коштів громади на особистий піар міського голови. Обурливим є спроби приховувати інформацію, не пускати громаду на апаратні наради, адже чиновник – слуга народу і має бути підзвітним йому. Низові ініціативи – ніж у серце старим інститутам влади, завдяки ним життя у Слов’янську дуже змінилось».

Зараз Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) фінансує реконструкцію парку культури і відпочинку, а команда громадської ініціативи «Місто-сад» допомагає збирати ідеї для втілення. Результатом тримісячної роботи громадських діячів стала ілюстрована концепція того, яким, згідно з очікуваннями слов’янців, повинен стати центральний парк. У проекті він фігурує під історичною назвою «Шовковичний» (саме такими виявилися побажання 58% опитаних городян).

Команда ініціативи «Місто-сад» розповідає про проект розвитку парку «Шовковичний»: «Нас не запитали» — основна проблема всіх міст і сіл України. Для нас це неприйнятно, тому оновлення парку відбуватиметься виключно за активної участі мешканців міста. Такий масштабний проект може бути реалізований лише спільною працею. Черговість робіт із відновлення парку поділяється на коротко — та довгострокові. У короткостроковій перспективі можливе проведення різних заходів для залучення активної громади та пробудження зацікавленості решти: толоки, експозиції, дитячі івенти, лекції, дискусії з відомими людьми. Відбудова вхідної зони — в довгостроковій перспективі оновлень, як і створення літнього кінотеатру, пікнікової зони, спортивного майданчика, танцювального майданчика, зони вигулу собак. Відбудова тих, що існують, і створення нових об’єктів тісно пов’язана з відновленням екологічного балансу парку».

Механізми успішно реалізованих процесів із відновлення парку «Шовковичний» можна буде застосовувати в інших проектах, вважають у команді «Місто-саду». Активісти впевнені, що зрозумівши принципи дієвості об’єднаної низової ініціативи, слов’янці стануть символом нового Донбасу з активною політичною культурою.