Про те, що носять за плечима
Тепер міські школярі, опинившись в умовах перенасиченості ринку новими видами канцтоварів, бурхливо створюють «новий стан», коли незвичайні, «додаткові» речі допомагають їм і самоствержуватися поміж однолітків, і переживати навчальні години продуктивніше. Шкільні психологи стверджують: своєчасна поява наклейки, скріпки чи лінійки допоможе дитині зняти напруження, стимулюватиме цікавість до нелюбої дисципліни й навіть — підвищить успішність.
Екіпірувати міського школяра сьогодні — завдання не з легких. Реальна вага шкільного рюкзачка для батьківського бюджету потягне від 50 (коли купувати на базарі й вітчизняного виробництва) до 200 гривень (якщо ви зважилися на похід магазинами чи спілкування з дистриб’юторами зарубіжних фірм). Багато що тут залежить від рівня школи. Не таємниця, що престижні ліцеї та коледжі заохочують підтримку «фірмового стилю закладу» не тільки в особливих навчальних посібниках, а й у всіх предметах, з якими приходить учень у клас. Так й у «простих» школах соціальне розшарування суспільства поділяє клас на «принців» і «жебраків» за антуражем.
Але ця «шкільна мода» існує не лише в грошовому вимірі. Багато хто пригадає, як у старшокласників колишніх часів стало неабияким франтівством ходити не з місткими рюкзаками, а з військовими планшетками. Це — у юнаків. А про період статевого дозрівання майбутніх топ-моделей і просто мам годі й говорити! Кожен клас підтримує неписані «рейтинги популярності» тієї чи іншої дрібнички.
Боротися з бажанням «виглядати як усі» (а саме до такого аргументу найчастіше вдаються діти й підлітки) методами жорстких відмов і заборон, ясна річ, можна. Та чи не краще спробувати з’ясувати, а що змушує вашого школяра вимагати ту чи іншу річ? Бажання стати «героєм дня», отримавши нарешті жадану гумочку у вигляді дракона з «Парку юрського періоду» — це перше. Точний розрахунок, оскільки, зробивши вдалий обмін (це не така вже й рідкість навіть серед нинішніх першоклашок), він за одну дрібничку отримає три — це друге. А коли все-таки третє: ним рухає незламна потреба створювати з ширвжитку неординарний антураж, бо це допомагає самозатвержуватись у колективі?
Можливо, зрозумівши мотиви таких бажань, вам буде легше провести разом з дитиною неминучий «шопінг»: в очікуванні початку навчального року купівля численних дрібниць стане для вас не мукою катастрофічних видатків, а розумним компромісом. І для дитини вибір стане осмисленою дією, а не безапеляційним, тиранічним «хочу!»
Якщо ви домовитеся про вибір особливого паперу для обгорток підручників, відвівши зошитам, ручкам і пеналам скромніше місце, якщо купите неймовірну готовальню чи калькулятор з незвичайними можливостями, а решту придбаєте «за мінімумом» — ви разом подолаєте проблему. Не забувши про важливість економічного навчання і практичної естетики.
Не зайвим було б поцікавитися й у батьківського комітету, який є в кожному класі, чи вирішуватиметься ця проблема спільними зусиллями. Недавно моя добра знайома поділилася досвідом класу своєї доньки. Там батьки провели експеримент серед школярів: закупили для всіх абсолютно однакові прості спортивні костюми й набори для малювання. А дітям пояснили, що перше — для створення «командного стилю», а друге — аби вони пересвідчилися, що якість малюнка не цілком залежить від якості фарб і фломастерів.
Якої ви про це думки? І як вибираєте «хороші речі» для школи? Поділіться з нами вашими рішеннями або роздумами за номером 414-91-26.
