Про труднощі вибору

Здавалося б, у чому проблема? Задоволені й одні й інші. Проте з прийняттям наказу Міністерства охорони здоров’я України № 756 від 04.11.2011 року «Про затвердження Порядку вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги і форм первинної облікової документації» українські пацієнти були спантеличені: чи справді можна обирати собі лікаря один раз на рік? Якщо так, то чи не буде це обмеженням прав пацієнта на вибір і зміну лікаря, закріпленого чинним законодавством України, зокрема в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»?

Власне, з цими запитаннями жителі України кинулися до Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів. Головною проблемою, з якою зіткнулися українці, стало вільне трактування наказу МОЗ на місцях. Пацієнти обурилися, що реформа в нас традиційно залишається на папері. Реально ж обрати лікаря, який припав би до душі, — непросто.

Щоб роз’яснити ситуацію, представники профільного міністерства, Коаліції громадських організацій з питань охорони здоров’я, які входять до Всеукраїнської мережі, за поданням безкоштовної правової допомоги провели круглий стіл. Фахівці впевнені, що вихід можна знайти, прислухаючись до думки пацієнтів щодо спрощення процесу обрання лікаря.

За словами президента Ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктора Сердюка, при реалізації наказу були відхилення від закріплених документом норм, що й стало причиною нерозуміння пацієнтів. У Раді вважають: лікарям необхідно звикати до того, що пацієнт не лише може, а й має право оцінювати їхню роботу та доводити свою оцінку через вибір лікаря для себе та своєї родини.

Проте це не є обов’язковим, пояснюють у Департаменті реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ. «Кожна людина має право, але не повинна обирати лікаря первинної ланки. Людина має право і не робити вибору, а отримувати медичну допомогу за принципом обслуговування в попередні роки», — сказав начальник Департаменту Костянтин Надутий.

За його словами, обрати лікаря можна, заповнивши реєстраційну форму. У свою чергу міністерством розроблено й надано в пілотні регіони (м. Київ, Вінницька, Дніпропетровська та Донецька області) інструкцію з алгоритмом впровадження механізму реалізації права пацієнта на вибір лікаря. І якщо в областях проблем із реалізацією права вибору і зміни лікаря пацієнтом немає, то в Києві виникають непорозуміння. Костянтин Надутий нагадав, що право пацієнта щодо вибору лікаря прописане в українському законодавстві давно. На практиці ж людина має звертатися по допомогу за місцем мешкання, а в самих лікарів не було мотивації обслуговувати пацієнтів із інших дільниць. Власне, наказ МОЗ є першою спробою мотивувати медпрацівників до збільшення обсягів і якості роботи, за що вони отримуватимуть більшу заробітну плату. Але передусім цей «експеримент» задумано все ж таки заради пацієнтів, яких ніхто не має права змусити обирати конкретного родинного лікаря. Більше того, ті, хто скористається цим правом і заповнить у поліклініці відповідні документи на обслуговування у визначеного фахівця первинної ланки, за рік може змінити свого лікаря знову. Також Костянтин Надутий повідомив, що досвід інших країн демонструє той факт, що лише 5 — 15% пацієнтів користуються правом вибору лікаря. Решта не вважає за потрібне змінювати усталені правила медобслуговування.

Голова юридичної Ради захисту прав і безпеки пацієнтів Ольга Скоріна зазначила, що вільний вибір лікаря є одним із чинників убезпечення пацієнтів, пріоритетом сфери управління безпекою пацієнтів, визначених зобов’язаннями України перед Радою Європи, і буде закріплений у Національному плані дій із безпеки пацієнтів Україна — Рада Європи на 2011 — 2014 рр., а також — в рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи (2006) 7 «Про управління безпекою пацієнтів і запобігання інцидентам у сфері охорони здоров’я».

Якщо ж обійтися без юридичних тонкощів, то головне, що має знати пацієнт, цей вибір — добровільний. Він набагато демократичніший, аніж при обранні президента. І набагато визначеніший, аніж при обранні депутатів Верховної Ради.