Проекція щастя

Фахівці твердять, що розв’язати таке завдання можна методами арт-терапії. Йдеться про заняття, орієнтовані на діагностику психічної сфери, медичну та педагогічну корекцію, на особистісне зростання та розвиток прихованих можливостей людини. Власне кажучи, це терапія, обмежена особливою «етикою невтручання», а з іншого боку — це художня творчість, регламентована не лише метою художнього витвору, але й мірою особистісного самовираження людини.

В інтернаті для дітей працює безліч гуртків. Найпривабливішими є ті види занять, де є елемент творчості та можливість представити результати своєї творчості людям. Це духовий оркестр, ліплення, малювання і, звичайно ж, — театральний гурток. Бо веде його справжній професіонал — режисер Київського молодого театру Євген Курман, а у виставі, який ставлять гуртківці, беруть участь народний артист України Олександр Безсмертний та акторка Молодого театру Ганна Розстальна.

Ще 2000 року професіонали Київського Молодого театру включилися до проекту «Синій птах», роботу за яким було розпочато фондом «Мистецтво, культура і наука». Ідея цього проекту — залучення до активної творчості психологічно обділених дітей, щоб допомогти їм соціально пристосуватися до життя, збагатитися естетично, попередити відчуженість від суспільства в майбутньому. П’єса «Синій птах» Моріса Метерлінка (Бельгія) якраз підходить для розв’язання даного завдання. Містична мандрівка дітей у країні зміненої свідомості допомагає здолати вузькі межі повсякденної обумовленості, побачити прихований бік речей і начебто «прозріти» у власній самооцінці. Важливим аспектом проекту є й те, що метод навчання дітей полягає в інтенсивних практичних тренінгах. Діти вивчають основи театральної режисури, акторської майстерності, звукорежисури та інших театральних дисциплін.

Євген Курман признався «Дню»: «Я розумію, можливо, навіть більше розумом розумію, совістю, що цим займатися треба. Ці діти знедолені із самого початку. І це дуже їх псує як людей. Це розбещує, і це потрібно виправляти. Підсвідомо знедоленість породжує утриманські настрої. Діти переносять свою травму на все навколишнє — вони вважають, що люди мають відшкодовувати їм травму, завдану їхніми батьками. Вони не розуміють, що в якомусь сенсі знедоленість cтосується всіх людей, і всі живуть у своїх проблемах. А в життя цим дітям треба йти з абсолютно іншою внутрішньою установкою, і над цим треба працювати. Вистава «Синій птах» — це розмова про щастя при спробі зрозуміти, що це таке. Чи зуміють ці діти спроектувати щастя як перспективу? Вибудувати свій шлях до щастя в майбутньому? У них немає цінностей, яких би вони прагнули. Немає у них цього, «заради чого» долати себе. Сенс будь-якої справи — це «заради чого». Коли немає мами, то «заради чого» стає начебто безглуздим для них. У цих дітей дуже багатий життєвий досвід, але вони мають захисні механізми, які не дають їм розкритися перед оточуючими. Природа ж творчості в тому, що ти не боїшся відкривати свою душу.... Значення того, що я роблю, в тому, щоб згодом відкрити творчий центр арт-терапії, де ці діти отримали б якісь реабілітаційні навички. Щоб могли виходити в життя вже з якимось іншим багажем, не шлейфом суцільного негативу».

До речі, на спектакль «Синій птах» у Театрі на Липках 20 травня і 6 червня вхід для всіх бажаючих буде вільним (початок об 11 годині). А 25 травня, в день Києва, спектакль можна буде побачити в повному форматі й на Хрещатику.