Прогнозувати поведінку «екологів» у парламенті дуже важко
А екологічна катастрофа
через 30 років уже спрогнозована
Якщо на початку 70-х рокiв
західний світ був уражений
екологічною інформацією про
обмеженість ресурсів, про кінець
людської цивілізації, то в
Радянському Союзі це сприймалося
як ще один із доказів кризи
капіталізму. Потім виявилося, що
становище в СРСР значно гірше.
Чорнобильска катастрофа потягла
за собою вилив на населення
величезного кризового медіа-потоку,
який врешті, зруйнував радянську
систему інформації. Про стан
сучасної екологічної політики,
інформованості суспільства щодо
неї розповідає Олександр
САЛТОВСЬКИЙ, доцент кафедри
політичних наук Київського
університету імені Тараса
Шевченка:
— Хоча сьогодні для звичайного
громадянина на першому плані —
проблема хліба насущного, але
люди не забувають, в яких умовах
вони живуть, і головне, як це
відіб’ється на їхніх дітях. Це
нормальний біологічний інстинкт,
і проти цього не може спрацювати
жодна ідеологія. Важливість цієї
інформації показали останні
вибори. За кількістю голосів,
зібраних Партією «зелених», її
можна порівняти з «партією влади»
НДП. Їхня політична реклама з
використанням елементів
екологічної кризи дала
можливість зібрати голоси
практично по всій Україні, яка є
суцільною зоною екологічного
лиха. Але вона зовсім не
співвідноситься з якісним
складом партійного списку. Якщо
уважно поглянути на тих 19
народних депутатів, які пройшли
за списком «зелених», то перше,
четверте та п’яте місця посіли
партійні функціонери. Всі інші —
це представники бізнесу, часто
екологічно небезпечного,
наприклад, нафтового.
— Чи зможуть тоді «зелені»
парламентарії втілити в життя
своє передвиборне гасло «Лише
екологічно безпечне є економічно
вигідним і соціально необхідним»?
— Було б непогано. Але це можливо
лише в тому разі, якщо люди
прийшли з, так би мовити,
екологічно чистими намірами, й ті
гроші, які вони заробили на
екологічно шкідливих
виробництвах, пішли б на
поліпшення екологічної ситуації
в країні. Однак загроза того, що
бізнесмени, котрі склали
переважну частину партійного
списку цієї партії, можуть
відстоювати свої корпоративні
інтереси, є цілком реальною. В
народі партію «зелених» іноді
називають «партією зелені».
— Змогли б ви спрогнозувати
поведінку Партії зелених у
парламенті?
— Хоча в програмі «зелених» і
записані деякі заходи з
покращення ситуації в Україні, до
цього часу (вже після виборів) у
виступах керівництва цієї партії
поки що не прослідковується
чіткої політичної програми,
цілісної екологічної політики.
Вони не можуть пояснити, з ким
збираються блокуватися, які
законопроекти для них будуть
найнагальнішими. Це досить дивно,
адже люди йшли в парламент і
розраховували на те, що вони
отримують місця в ньому. Якщо
говорити про діяльність партії «зелених»
у майбутньому парламенті, то це
надзвичайно складна проблема,
яка пов’язана з тим, що партія ще
не посіла якогось певного місця в
політичному спектрі України.
— Сьогодні словосполучення
«екологічна політика» стало
надзвичайно популярним. Що це за
політика?
— Оскільки ми маємо декілька
центрів, що претендують на владу
та суспільство, яке не
структуроване до цього часу,
оскільки й соціально-екологічна
політика поки ще досить аморфна.
На Заході раніше усвідомили
проблему екологічної загрози й
зуміли знайти шляхи
пристосування до природи. Деякі
проблеми там уже вирішенні.
Німцям вдалося запустити рибу в
Рейн, яка була мертвою річкою,
американцям — перетворити
мертві Великі озера на живі
екосистеми. Можливо,
орієнтуватися треба саме на цей
досвід. Але спочатку в
суспільстві мають бути
відпрацьовані нормальні
механізми регуляції політичних
та економічних відносин. А тоді
можна говорити й про нормальні
взаємовідносини суспільства з
природним середовищем. Зазначу
одну цікаву річ: ринкова
економічна система та природна
система мають спільну рису —
здатність до саморегуляції. У
систем, що саморегулюються, схожі
механізми підтримання свого
оптимального стану, балансу, що
дає можливість знайти вихід із
екологічної кризи, яка може
швидко перерости в катастрофу. За
оцінками українського еколога
Георгія Бачинського час
переростання глобальної
екологічної кризи в глобально
екологічну катастрофу — це 2030
рік, коли настануть незворотні
зміни у функціонуванні природної
системи. Тобто, якщо людство не
знайде шляхів гармонізації своїх
стосунків із природою, воно
приречено на смерть. А ставлення
до природи є досить яскравим
критерієм ставлення до людини в
суспільстві.
Випуск газети №:
№96, (2007)Рубрика
Суспільство