Перейти к основному содержанию
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Прогнозувати поведінку «екологів» у парламенті дуже важко

15 июня, 00:00
Iнтерв’ю взяла Наталя ХУДЯЄВА, «День».

А екологічна катастрофа через 30 років уже спрогнозована

Якщо на початку 70-х рокiв західний світ був уражений екологічною інформацією про обмеженість ресурсів, про кінець людської цивілізації, то в Радянському Союзі це сприймалося як ще один із доказів кризи капіталізму. Потім виявилося, що становище в СРСР значно гірше.

Чорнобильска катастрофа потягла за собою вилив на населення величезного кризового медіа-потоку, який врешті, зруйнував радянську систему інформації. Про стан сучасної екологічної політики, інформованості суспільства щодо неї розповідає Олександр САЛТОВСЬКИЙ, доцент кафедри політичних наук Київського університету імені Тараса Шевченка:

— Хоча сьогодні для звичайного громадянина на першому плані — проблема хліба насущного, але люди не забувають, в яких умовах вони живуть, і головне, як це відіб’ється на їхніх дітях. Це нормальний біологічний інстинкт, і проти цього не може спрацювати жодна ідеологія. Важливість цієї інформації показали останні вибори. За кількістю голосів, зібраних Партією «зелених», її можна порівняти з «партією влади» НДП. Їхня політична реклама з використанням елементів екологічної кризи дала можливість зібрати голоси практично по всій Україні, яка є суцільною зоною екологічного лиха. Але вона зовсім не співвідноситься з якісним складом партійного списку. Якщо уважно поглянути на тих 19 народних депутатів, які пройшли за списком «зелених», то перше, четверте та п’яте місця посіли партійні функціонери. Всі інші — це представники бізнесу, часто екологічно небезпечного, наприклад, нафтового.

— Чи зможуть тоді «зелені» парламентарії втілити в життя своє передвиборне гасло «Лише екологічно безпечне є економічно вигідним і соціально необхідним»?

— Було б непогано. Але це можливо лише в тому разі, якщо люди прийшли з, так би мовити, екологічно чистими намірами, й ті гроші, які вони заробили на екологічно шкідливих виробництвах, пішли б на поліпшення екологічної ситуації в країні. Однак загроза того, що бізнесмени, котрі склали переважну частину партійного списку цієї партії, можуть відстоювати свої корпоративні інтереси, є цілком реальною. В народі партію «зелених» іноді називають «партією зелені».

— Змогли б ви спрогнозувати поведінку Партії зелених у парламенті?

— Хоча в програмі «зелених» і записані деякі заходи з покращення ситуації в Україні, до цього часу (вже після виборів) у виступах керівництва цієї партії поки що не прослідковується чіткої політичної програми, цілісної екологічної політики. Вони не можуть пояснити, з ким збираються блокуватися, які законопроекти для них будуть найнагальнішими. Це досить дивно, адже люди йшли в парламент і розраховували на те, що вони отримують місця в ньому. Якщо говорити про діяльність партії «зелених» у майбутньому парламенті, то це надзвичайно складна проблема, яка пов’язана з тим, що партія ще не посіла якогось певного місця в політичному спектрі України.

— Сьогодні словосполучення «екологічна політика» стало надзвичайно популярним. Що це за політика?

— Оскільки ми маємо декілька центрів, що претендують на владу та суспільство, яке не структуроване до цього часу, оскільки й соціально-екологічна політика поки ще досить аморфна. На Заході раніше усвідомили проблему екологічної загрози й зуміли знайти шляхи пристосування до природи. Деякі проблеми там уже вирішенні. Німцям вдалося запустити рибу в Рейн, яка була мертвою річкою, американцям — перетворити мертві Великі озера на живі екосистеми. Можливо, орієнтуватися треба саме на цей досвід. Але спочатку в суспільстві мають бути відпрацьовані нормальні механізми регуляції політичних та економічних відносин. А тоді можна говорити й про нормальні взаємовідносини суспільства з природним середовищем. Зазначу одну цікаву річ: ринкова економічна система та природна система мають спільну рису — здатність до саморегуляції. У систем, що саморегулюються, схожі механізми підтримання свого оптимального стану, балансу, що дає можливість знайти вихід із екологічної кризи, яка може швидко перерости в катастрофу. За оцінками українського еколога Георгія Бачинського час переростання глобальної екологічної кризи в глобально екологічну катастрофу — це 2030 рік, коли настануть незворотні зміни у функціонуванні природної системи. Тобто, якщо людство не знайде шляхів гармонізації своїх стосунків із природою, воно приречено на смерть. А ставлення до природи є досить яскравим критерієм ставлення до людини в суспільстві.

Delimiter 468x90 ad place

Подписывайтесь на свежие новости:

Газета "День"
читать