Прощальна хроніка від Олександра Клековкіна

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ТЕАТР ДАРІО ФО. Італійський театр «Нова сцена» (пiзнiше «Ла Комуне») iталiйця Дарiо Фо орiєнтований на тiсний зв’язок з революцiйним робiтничим рухом, на демократизацiю i розширення соцiального складу публiки, на фiнансову незалежнiсть вiд держави i глядача. Iдейно-естетичнi принципи театру Дарiо Фо — це принципи вiдображення дiйсностi, взаємодiї з глядачем, засвоєння традицiй рiзних художнiх культур. Об’єктом показу у виставах i п’єсах Дарiо Фо виступає сама полiтична дiйснiсть, а тематику творiв складає боротьба робiтничого класу i всього демократичного фронту. Джерелами вiдображення дiйсностi є газетна перiодика, стенограми судових засiдань, iнтерв’ю з полiтичними дiячами, розповiдi очевидцiв, особистi документи (листи, щоденники). Установка на документальне вiдображення полiтичної дiйсностi вимагає й створення нових способiв її передачi: iнформативностi, оперативностi, хронiкальностi, аналогiчних методам газетної перiодики. Взаємодiя з публiкою визначається спрямованiстю на формування глядачiв-спiвучасникiв. «Технiку включення» складають рiзноманiтнi прийоми «емоцiонального шокiнгу», якi вихоплюють глядача зi стану пасивностi, чому служить також i концепцiя театрального простору, яка передбачає встановлення прямого контакту з публiкою. Широко застосовується в театрi Дарiо Фо i естетика «бiдного театру».

БРЕД ЕНД ПАППЕТ. Скульптор Пiтер Шуманн органiзував театр «Бред енд Паппет» у Нью-Йорку. Цей театр є одним з найбільш організаційно стійких, художньо цікавих і ідейно-переконаних театральних колективів. Театр Шуманна — це громада, товариство. Це «домашній театр», який нікому не платить оренди, має ферму, свій маленький город і свій маленький сад. Трупа складається з 8-10 осіб, які живуть на фермі, а також і семи дітей, які ходять до школи. Шуманн малює картини, плакати і маленькі книжки-комікси, програмки до вистав, які друкуються по 500 примірників кожна і продаються під час вистав. А це і є основним прибутком громади. Комуна самостійно виготовляє хліб, пиво, кленовий сироп, варення, сік, морозиво, розводить курей. Робота над виставою (виготовлення ляльок, масок і реквізиту, репетиції) триває шість днів на тиждень. Щодня о дев’ятій ранку відбуваються збори, на яких Шуманн повідомляє план роботи. Агітвистави громади виставляються на Різдво та інші свята, показуються під час тривалих гастролей.

1961

ПІТЕР ПЕНН . 3 квiтня вписано у книгу рекордiв Гiннесса. На Бродвеї було поставлено мюзикл «Пiтер Пенн». Постановником його була Марго Фейган (Марго Iден), якiй у той час виповнилося всього шiстнадцять рокiв та п’ять мiсяцiв. Наступний спектакль Марго був поставлений через рiк — 18 серпня 1962 року. Спектакль мав назву «Наша коротка свiчка».

ФАРАОНИ. 18 листопада прем’єра вистави «Фараони» Олекси Коломiйця у постановці I. Казнадiя в Київському театрі ім. І. Франка.

1963

ФРАНКО ДЗЕФІРЕЛЛІ. Пiсля закiнчення архiтектурного факультету римського унiверситету Франко Дзефiреллi поступив до трупи Вiсконтi, де був актором, сценографом i помiчником режисера. Пiсля цього працював у кiно, в опернiй режисурi. 1963 року вiн став режисером драматичного театру, а невдовзi здобув популярнiсть завдяки виставi «Ромео i Джульєтта», здiйсненiй ним у лондонському театрi «Олд Вiк». Однак невдовзi з’ясувалося, що ключ, яким вiн вiдкрив цю п’єсу, у режисера унiверсальний, на всi випадки життя. Це прийом зниження i наближення класики до життя.

WHISKEY-A-GO-GO. 11 сiчня вiдкрито першу американську дискотеку «Whiskey A-Go-Go».

БIТЛОМАНIЯ. 12 сiчня «Beatles» випустили у світ свій перший диск «Please, Please me». «Ми почали, — згадував Пол, — з наслiдування Преслi». «Але, заперечував Джон, — «Бiтлз» не зрозумiти, якщо не враховувати, що всi ми були освiченi хлопцi. Пол, наприклад, наполегливо вчився i колись мiг би стати доктором Маккартнi. Зрештою, i я мiг би стати доктором Ленноном...» Джон навчався у Лiверпульському коледжi мистецтв, Пола ще в школi було вiдзначено за найкращий твiр з лiтератури. Та й дивно було б чекати, щоб неосвiченi парубки записали 13 спiльних платiвок, створити понад 300 пiсень, десятки художнiх i документальних стрiчок, творiв живопису i лiтератури.

КЛЕОПАТРА. 12 червня «Клеопатра», фiльм Даррiла Занука почав свою «переможну ходу» в нью-йоркському кiнотеатрi «Рiволi».

ЕДІТ ПІАФ. 11 жовтня померла Едiт Пiаф, видатна французька спiвачка, котра пiдняла жанр французької вуличної пiснi до рiвня великого мистецтва. У своїй книзi, написанiй незадовго до смертi, сiвачка писала: «Моє життя було гидким, це правда. Але моє життя було й чудовим. Тому, що я любила перш за все його, життя. I тому я любила людей, своїх друзiв, своїх коханцiв. Але я любила й незнайомих, тих незнайомих, з яких складалася моя публiка, та сама, для якої я спiвала i хотiла померти на сценi разом з останньою своєю пiснею. Цей натовп, я сподiваюсь, проводжатиме мене в останню путь, тому що я не люблю самотностi. Жахливої самотностi, котра стискає нас у своїх обiймах i ти питаєш себе: чи варто жити i навiщо?» Спiвачку дiйсно проводжали так, як не проводжають жодного полiтичного дiяча, увесь Париж вийшов на вулицi, щоб попрощатися з крихiткою Пiаф.

1964

ТЕАТР НА ТАГАНЦI . 23 квiтня вiдкрився Московський театр на Таганцi, очолюваний режисером Юрiєм Любимовим. Протягом кількох десятиліть театр створював ілюзію свободи слова, думки та інших численних свобод в СРСР.

КІНЕЦЬ ВІДЛИГИ. 14 жовтня Пленум ЦК КПРС увільнив з посад Микиту Сергiйовича Хрущова, прем’єр-мiнiстра СРСР, першого секретаря ЦК КПРС, котрий, завдяки розвиненiй уявi на нивi культури прославився такими дiяннями: влаштував небачене навiть для американцiв шоу — показував їм «кузькiну мать»; органiзував провокацію пiд назвою «вiдлига», за результатами якої були виявленi усi iнакомислячi; розтрощив бульдозерами виставку художникiв-абстракцiонiстiв і т.ін. Його наступникові, Леоніду Іллічу Брежнєву, не вистачило нi масштабiв, нi уяви Хрущова.

ВИПАДОК У ВІШІ. 3 грудня прем’єра вистави «Випадок у Вiшi» А. Мiллера.

1965

SEX-REVOLUTION. 29 березня вперше у фiльмi американського виробництва жiнка, скинувши плаття, продемонструвала повнiстю свої груди незагороженому оку кiнокамери, зламавши тим самим пункт сiм, пiдпункт два «Виробничого кодексу кiнематографа». Трапилась ця подiя, що ознаменувала собою початок нової ери американського (та й не тiльки) кiно, у фiльмi «Хазяїн ломбарду» Сiднея Люмета за участю Рода Стайгера у головнiй ролi.

(Початок див. у «Дні» від 28. 01. Далі буде)