Просіть кохання!

Лише один день на рік, 14-го лютого, з бічного престолу церкви Різдва Пресвятої Богородиці знімається скляний саркофаг і труна з мощами святого Валентина виставляється до почитання на тетраподі в центрі церкви. Деревину трохи поточила шашіль, але через скло добре видно людські кістки. У той час, коли вулиці рябіють різнокольоровими «валентинками», торговці закликають купувати подарунки для своїх коханих, а молодь думає, як би найкраще розважитися, біля труни можна побачити нечисленних молільників. Вони сподіваюся, що їхні молитви будуть почуті. Адже вибрали вони собі доброго посередника — святого Валентина, римського мученика. Часом люди приїжджають сюди з різних куточків України і навіть Польщі. Їдуть з усіх усюд, а просять про одне — подарувати чи повернути їм Любов.

Сьогодні складно знайти людину, яка б не знала, що 14 лютого — день особливий, його називають міжнародним днем любові і романтики. Однак мало хто знає навіть на Галичині, що на Львівщині в маленькій церкві з почуттям величезного почитання та вдячності зберігають останки святого, який належить усім палким серцям, — святого Валентина.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі широко відомий тим, що у ньому зберігається самбірська чудотворна ікона Божої Матері. Довгий час вона була єдиною в Україні коронованою іконою, тобто визнаною і шанованою Католицькою церквою. А от про те, що в храмі є мощі святого Валентина, як не дивно, відомо не багатьом.

— Радію тому, що маємо таку реліквію в нашому храмі, — говорить парох церкви отець Богдан Добрянський. — Думаю, не один випросив у Господа ласки за молитвами біля мощів святого Валентина. На моїй пам’яті чимало людей поверталися сюди зі словами вдячності. Якось, років чотири тому, у церкві була група туристів із Польщі. І одна жінка щиро молилася — спочатку біля ікони Богородиці, а потім біля святого Валентина. Десь через півроку вона приїхала до Самбора знову і привезла серце із золота. Воно досі тут зберігається. Загалом біля стін самбірської Богородиці є різні воти — відлиті з металу серця, ноги, руки, очі, які свідчать про зцілення від різних недуг, — але золотого серця ще не було. Полячка, вдячна й щаслива, розповіла мені про своє чудо.

Поїхала вона в подорож Україною, щоб не бачити, як руйнується сім’я її сина. Думала, коли повернеться, вдома вже не застане невістки. У самбірській церкві жінка молилася за злагоду між сином і його дружиною, а коли приїхала в Польщу, молоді вже й не згадували про недавню кризу. І ні син, ні невістка не могли пояснити, як в їхню сім’ю повернулися спокій і любов.

Не так свої, як закордонні туристи, коли бувають у храмі, дивуються, що тут зберігаються мощі святого Валентина і просять показати документи, які б засвідчили їхню автентичність. Але, на жаль, документів не збереглося — усі вони зникли в часи підпілля УГКЦ. Отець Богдан Добрянський згадує, як старенький самбірянин, котрий дякував в церкві від довоєнних часів і до самої смерті в 1996 році, казав, що розповідь про мощі святого Валентина передається самбірянами з покоління в покоління. І він не сумнівається в їх правдивості.

— У книзі Юліана Рабія «Княжий город Самбір» є згадка про мощі святого Валентина. Історик пише, що в 1913 році парох храму отець Франц Рабій розширював головний корпус церкви. З північного та південного боків він прибудував дві нави з престолами: один — Різдва Христового, а другий — святого Валентина, під яким була мала скляна труна з мощами святого, надіслана 13 травня 1759 року Апостольською столицею з Риму до церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі. Ці мощі, як пише автор, викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю.

Деякі історики вказують, що разом із мощами візитатори святійшого Отця привезли документ, який підтверджував автентичність мощей. Очевидно, в архівах Ватикану можна знайти інформацію, чому саме мощі святого Валентина, і чому саме Самбору вирішила подарувати Апостольська столиця.

Отець Богдан має своє пояснення такому дару Святійшого Отця. На думку священика, цьому прислужилася самбірська Богородиця. У 1728 році була об’явлена чудотворна ікона, в 1736-му посвятили новозбудовану церкву, в якій встановили ікону. Біля неї відбувалися численні чуда, які визнала Апостольська столиця, і щоб винагородити маленьке містечко, яке обрала Божа Матір, з Риму привезли мощі святого мученика.

Недавно труну з останками вирішили оглянути, але не змогли відкрити замок. Не дав ради навіть спеціаліст, якого запросили до церкви. А зламувати не захотіли. На думку священиків, дістатися до мощів нема великої потреби. Через скло можна побачити частину черепа, окремі кістки та предмет, схожий на камінь (можливо, з гробу святого в Римі). Поряд лежить скляна капсулка — можливо, мощі мироточили, і в ній зібрали миро.

Натомість до мощів святого Валентина часто приходять хворі на епілепсію. Кажуть, віддавна відомо, що святий Валентин допомагає недужим. Одна самбірянка з сином, який хворів на «чорну хворобу», щодня приходила до церкви, молилася перед мощами, і напади припинилися. Жінка завдячує не лікарям, які нічим не могли зарадити, а святому Валентинові. Вони й далі щодня приходять до храму, але тепер — щоб подякувати святому заступникові.

Заступництву святого Валентина завдячує ще одна самбірянка — мала школярочка, яка кожного ранку на сьому годину приходила на Службу Божу, приймала Святе Причастя, а потім ішла до школи. Побожністю дитини милувалися всі парафіяни, а якось її бабця розповіла, що дівчинка таким чином зцілилася від невиліковної недуги.

— Латинська церква вшановує пам’ять святого 14 лютого. Це якраз напередодні нашого празника Стрітення. На Вечірній ми виставляємо мощі на тетраподі. Вірні можуть прикладатися до них, молитися. Звичайно, я б хотів, щоб якнайбільше людей приходило за поміччю до святого Валентина, щоб люди скористали з рідкісної реліквії, яка зберігається в нашому храмі. Зараз багато проблем у родинах, розпадаються подружжя. Тому треба приходити й просити. Святий буде допомагати, просвітлюватиме розум і душу, стане посередником між вами та Господом.

Єдине, що мені хочеться, щоб усі, що моляться в нашій церкві, пам’ятали, що Христос допомагає тим, хто іде з чистотою і вірою в серці, хто прагне чистих, чесних стосунків між чоловіком і жінкою. Христос говорить: «Любіть один одного, як я любив вас».

Історія поклоніння святому Валентину дуже давня і носить суперечливі свідчення. В «Римській метрології» (збірнику життя мучеників за віру перших віків християнства) під цією датою названі два святих. Один був римським пресвітером, що прийняв мученицьку смерть у 269 році під час гонінь імператора Клавдія Гота. Другий св. Валентин, якому теж відрубали голову , причому в тому ж самому місці — на Фламинієвій дорозі до Риму, був єпископом Інтерамни (нині Терни), містечка поблизу Риму. Агіографи (дослідники життя святих) розходяться в думках про те, чи існували два святих, чи це був один мученик, в пам’ять про якого народилося два культи — один у Римі, другий у Тернах. Переконливих доказів того, що один зі святих є лише «відлунням» історії свого тезки, теж не знайшлося. Тому ми розповідаємо те, що стало, так би мовити, офіційною легендою про святого, який допомагав закоханим.

У III столітті нашої ери у Римі імператор Клавдій видав наказ про те, що молоді люди, придатні для військової служби, не мають права одружуватися, бо це несприятливо позначається на загальному бойовому дусі армії. Але любов — це добро, що як у будь-якій нормальній казці обов’язково перемагає зло. Священик на ім’я Валентин не послухався імператора і продовжував весільні церемонії для закоханих, за що і був засуджений до страти і вже посмертно став святим.

Щоправда, відзначати свято стали значно пізніше:в Європі — з XIII століття, в США — з 1777 року. А в Україні лише — з початку 1990-x років.

Але при чому тут «валентинки» — маленькі червоні сердечка, які у цей день дарують один одному закохані і не тільки? Одні дані говорять, коли Валентин сидів у в’язниці, він нібито закохався в сліпу дочку свого ката — і зцілив її. Щоправда, інші стверджують, що усе було навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: «Твій Валентин». Звідси — і листівки «валентинки» (які закохані почали дарувати один одному з року приблизно 1800 го). Цікаво, що дата страти св. Валентина збіглася c римськими торжествами на честь Юнони, богині любові. Цей день у Римі вважали початком весни.

Сьогодні День святого Валентина вийшов далеко за рамки лише католицького свята і став улюбленим у багатьох народів торжеством. Усіх святкових шаленостей, що творять цілком серйозні люди в День св. Валентина, перелічити неможливо. Що там листівки у якості сердечок! Що там цукерки, парфуми і квіти! Що коштовності, як прийнято у Франції! «Залізна леді» Америки, держсекретар Мадлен Олбрайт полюбляла обходити учасників засідання Ради Безпеки ООН, вручаючи кожному по красивому мішечку із солодощами. Люті перуанські терористи пропускали до своїх заручників посередників із шоколадками і компакт-дисками в День св. Валентина.

Класичною емблемою дня святого Валентина вважаються червоні троянди, що відповідно до античної легенди, з’явилися завдяки грецькій богині любові і краси: Афродіта, поспішаючи до свого улюбленого Адоніса, наступила на кущ білих троянд, і її божественна кров зробила їх червоними.

День усіх закоханих — чудовий час для зняття багатьох заборон. У цей день вважається природним зізнатися в тому, що давно було на серці. Жінка може підійти до дорогого її серцю чоловіка і чемно попросити його одружитися на ній. Якщо він не готовий до такого кроку, то повинен подякувати за зроблену честь і подарувати... шовкове плаття. Деякі люди вірили, що якщо в день святого Валентина дівчина бачила «маринарку», вона вийде заміж за моряка, якщо бачила горобця, вийде заміж за бідняка і буде з ним щаслива, якщо щигля — за мільйонера. В Англії навіть існувало повір’я, що ім’я першого чоловіка, якого незаміжня дівчина зустріне на вулиці 14 лютого, хоче вона того чи ні, буде ім’ям її майбутнього чоловіка.

Кожен народ відзначає день святого Валентина по-різному.

Британці, наприклад, у День святого Валентина посилають любовні послання не тільки друзям і знайомим, а й своїм домашнім тваринам. Японці ще оригінальніші — вони переробили 14 лютого у своєрідне «8 Березня для чоловіків», коли подарунки одержує в основному сильна стать.

14 лютого — день підвищення продуктивності праці поштових працівників і день надприбутків торговців квітами і сувенірами. У США у цей день купують приблизно 24 тисячі троянд у хвилину. Рахунок електронних послань у Internet йде на мільйони доларів. А скільки «валентинок» виробляється фабрично і власноруч! До речі, за традицією значна частина «валентинок» анонімна, не має зворотної адреси і написана лівою рукою для загадковості. Правда, одержувачі потім змушені шукати анонімного посланця, якщо вірять у долю.

У день святого Валентина варто до цього прислухатись...