Прозорість – для всіх без винятку

Київ практично готовий затвердити нову програму захисту безпритульних тварин, та ще й з правками зоозахисної спільноти. «День» раніше писав, що цього року столиця повинна ухвалити «Київську міську цільову програму контролю за утриманням домашніх тварин та регулюванням чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2020—2022 роки», оскільки дія попередньої завершується.

Передбачений кошторис програми — понад 260 мільйонів гривень. Депутати прописали у програмі чимало планів і завдань: від майданчиків для вигулу тварин до створення нових притулків. Утім, не передбачили найголовнішого — як буде здійснюватися контроль за витратами. Чомусь ні слова у програмі немає про антикорупційні заходи. Тож надавати чверть мільярда гривень на необґрунтовані й ніким не контрольовані проєкти здалося експертам досить ризикованим.

Зоозахисники одразу підготували зауваження до оновленого тексту програми, хоча й мали на це обмаль часу. Схоже, зусилля не були даремними. Нещодавно голова комісії з питань захисту тварин (громадська рада) Олександра Мезінова розповіла у «Фейсбуці», що комісія Київради з питань екологічної політики таки почула і врахувала зауваження громадськості.

«На засіданні комісії ми говорили про правки до програми. Наша позиція — гроші платників податків повинні йти на вирішення основного завдання — розв’язання проблеми з безпритульними тваринами, — коментувала пані Олександра в соцмережі. — Ми запропонували прозору роботу комунального підприємства (КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини»), його щоквартальну звітність, перерозподіл фінансування з другорядних завдань (собачі туалети-зоокомплекси) на першочергові (закупівлю машин та обладнання, а також набір людей для екіпажів служби зоодопомоги), перепрофілізацію зооготелю у Центрі захисту тварин, який будується, на центр адопції, збільшення зон і місць для вигулу тварин, юридичний супровід юристами комунального підприємства волонтерів у справах жорсткого поводження з тваринами, демонополізація у реєстрації — разом з системою реєстрації домашніх тварин впровадити інші системи, що діють в Україні. Усі наші зауваження враховані».

Залишається маленький крок — аби програму саме з такими правками експертів затвердили на сесії Київради. Оскільки депутати збираються на засідання вкрай рідко, а програма має стратегічне значення, активістам треба потримати певний час руку на пульсі подій.

«ВІДКРИТІСТЬ — ЦЕ ДОВІРА ТА МОЖЛИВОСТІ»

«День» присвятив темі фінансування комунальних зоопідприємств досить чимало матеріалів. Насправді відкриті дані про отримані кошти та витрати, на чому так наполягає зооспільнота, — це запорука довіри до закладу. Приміром, Київ фінансує комунальну ветлікарню на мільйони гривень, але довіри до неї нема, бо бракує відкритих звітів, навіть обіцяні камери відеонагляду не завжди працюють. Звідси й критика на адресу комунального підприємства щодо неефективної роботи та даремно витрачених коштів платників податків.

Так само варто тримати під прицілом діяльність приватних притулків, які частково фінансуються з міського бюджету, а частково — за рахунок благодійних пожертв. В інтерв’ю ютуб-каналу «Перший зоозахисний UA» з уст директорки львівського комунального притулку «Лев» Оксани Кошак кілька разів пролунала теза про прозору роботу абсолютно усіх структур, що опікуються безпритульними тваринами: «На кожному підприємстві, що працює з державними коштами, повинна працювати антикорупційна програма. Відкритість — це довіра, співпраця та величезні можливості. Підприємство повинно працювати не на проїдання грошей, а на якісні послуги. Раджу усім бути максимально прозорими».

Форма власності не має значення, якщо йде фінансування з міського бюджету — звіт про витрачені кошти має бути апріорі. Не виняток — приватні притулки різних масштабів. Громадськість має право знати, на що саме були витрачені пожертви.

Звісно, приватні притулки один від одного відрізняються. Ті власники, котрі дорожать репутацією, і дійсно прагнуть допомагати безпритульним тваринами, і без вказівок депутатів чи спеціальних програм викладають на своїх сайтах рахунки, на що пішли кошти благодійників. Приміром, на сайті притулку «Сіріус» досить легко знайти фінансові звіти, чого не скажеш про КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини».

Кошти, насправді, чималі. Так, цього року три столичні громадські організації, котрі опікуються безпритульними тваринами, отримали від міста на свої рахунки приблизно 700 тисяч гривень. Фахівці радять множити цю цифру у п’ять-сім разів, це й будуть масштаби фінансування закладів з боку благодійників. Це аж ніяк не докір на адресу приватних ініціатив, котрі часто виконують функцію міських комунальних підприємств. Проте чесні та справедливі правила повинні працювати для всіх, від цього користі буде більше зоозахисному рухові, та й самим тваринам.

НЕГАТИВНІ ВИНЯТКИ З ПРАВИЛА

Адже є й протилежні історії. На початку року багатьох зачепила ситуація зі звіринцем у Покровську, що на Донеччині. Родина Падалків утримувала у жахливих умовах диких тварин, які раніше виступали в цирках. Власник нібито збирав кошти на нові вольєри та їжу, насправді ж зо три десятки звірів і птахів були голодні й жили в тісних клітках. Після спонтанного візиту зоозахисників довелося негайно вживати заходів для визволення звірів. Приміром, 11 ведмедів рятували із «притулку» спільно з Мінприроди. Відомство займалося організаційними питаннями, а активісти збирали кошти на перевезення тварин у реабілітаційний центр «Синевир» на Закарпатті. Забирати тварин із Покровська довелося ледь не силою, бо родина не давала на це добровільної згоди, пояснюючи, що звірі — це їхній заробіток. От вам і прозорість.

Ця історія одночасно показала, що таких притулків, як у Покровську, по всій країні досить багато, а місцеві органи влади практично не контролюють їхню діяльність. Та що казати, навіть представники органів влади вищого рівня не завжди розуміються у питаннях зоозахисту. Нещодавно народна депутатка Софія Федина поділилася в соцмережах враженнями від візиту до львівського притулку «Домівка врятованих тварин», мовляв, звірям там добре: ситі, веселі та в гарних умовах. Зоозахисниця Наталя Вишневська зауважила нардепу, що перш ніж відвідувати цей заклад, варто було б поцікавитися його історією. Влітку місцеві волонтери просили Держекоінспекцію та Мінприроди ініціювати перевірку притулку через порушення закону про захист тварин від жорстокого поводження.

«Добре, що депутати ВР звертають увагу на питання зоозахисту, але перш ніж закликати зі своїх сторінок допомагати, бажано спробувати хоча б трохи часу приділити питанню — що таке утримання диких тварин в неволі і взагалі, що таке утримання тварин, — написала Наталя Вишневська. — Львівська «Домівка врятованих тварин» — це самодіяльність із добрих і не тільки намірів, де неосвічені ентузіасти накопичують диких тварин без участі спеціалістів, фахових ветеринарів, без обліку тварин і звітності, зі збором коштів на приватну картку, а мер міста, на жаль, закриває на це очі. «Домівка», окрім того, є контактним зоопарком, що неприпустимо під час перебування тварин у неволі».

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ ЗООСПІЛЬНОТИ

Подібні історії ще раз доводять, що механізм захисту тварин від жорсткого поводження в Україні не працює. Хоч би які ухвалювалися програми чи закони не приймалися, багато чого залежить від людського чинника: як власник звіринцю вибудує свою роботу, як реагуватимуть правоохоронні органи на виявлені порушення, як держава розвиватиме реабілітаційні центри і наскільки потужно вестиме гуманну зоополітику.

Так само й історія з новою програмою для безпритульних тварин у столиці — якби не втручання активістів, кошти б пішли на сумнівні проєкти з незрозумілими результатами. Щоправда, активна участь зоозахисної спільноти Києва не завжди гарантує прозоре та ефективне використання коштів платників податків як із міського бюджету, так і у формі благодійних зборів. Наприклад, антикорупційну програму, ухвалену в КМДА поточного року, НАЗК офіційно вважає неконкретизованою і взагалі такою, що потребує значного доопрацювання. Саме тому команда каналу «Перший зоозахисний UA» наполягає на подальшому розвиткові прозорості комунальних та приватних організацій у сфері піклування тваринами.

За висновками співзасновників каналу, Інни Станішевської та Михайла Марченка, щомісячна звітність щодо використання фінансово-матеріальних ресурсів є лише першим кроком до збільшення відкритості зоопритулків усіх форм власності. Наступним кроком має стати щомісячне опублікування чисельності наявних тварин, всиновлених та померлих собак і кішок із зазначенням причин смертності, а також обов’язкове встановлення веб-камер на територіях притулків для тварин з постійною онлайн-трансляцією. Стратегічно важливою процедурою була й буде реєстрація всіх собак та кішок у міжнародній системі реєстрації тварин, вважають активісти. Тож роботи — надзвичайно багато. Усі визначені зоозахисниками цілі — на часі. А Київ, як столиця України, має бути безперечним лідером у розвитку зоозахисного руху.