Привчити до життя

Колишня будівля дитячого садка №403 після реконструкції виділяється на тлі одноманітної забудови хрущовських часів. Створення центру розпочалось ще 2002 року, проте брак фінансування  2008-го заморозив на 90% готовий об’єкт. Завершили проект тільки 2016 року, а буквально тиждень тому тут нарешті прийняли перших відвідувачів.

Загальна площа будівлі на вулиці Олени Теліги, 37Г — понад 4000 м2. В основу роботи установи покладено  модель комплексної реабілітації, розроблену в Мюнхенському центрі ICP, який є «законодавцем мод» у цій сфері. Послуги тут отримуватимуть діти віком від чотирьох до 18 років, які зареєстровані в Києві та мають інвалідність. Заняття будуть безкоштовними, оскільки Центр належить громаді міста.

ОКРЕМИЙ ПІДХІД ДО КОЖНОГО

Володимир Мартинюк, директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи МОЗ, розповідає, що вже 20 років подібні установи займаються переважно діагностикою та лікуванням і не завжди згадують про соціалізацію дитини. Крім того, там працюють із дітьми до чотирьох-п’яти років. Команда нового центру підхопить естафету і приділятиме увагу не тільки реабілітації, а й інклюзії у навчанні та ранній профорієнтації.

Директорка центру Альона Терещенко виділила дві ключові характеристики закладу. По-перше, мультидисциплінарний підхід. Тут з родиною, в якій росте дитина з інвалідністю, працюватимуть найрізноманітніші фахівці: психологи, дефектологи, освітяни, правники. По-друге, кожен клієнт отримає програму та графік занять, які відповідають його потребам і можливостям і не руйнують звичного оточення та ритму життя. Тривалість курсу також індивідуальна, проте не перевищує одного місяця.

За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Миколи Поворозника, енергійна робота у центрі проводитимуть не тільки з дітьми. Тут батьків, а також соціальних працівників і персонал близьких за профілем установ навчатимуть усьому необхідному для продовження реабілітації в домашніх умовах. Центр може прийняти до 70 дітей на день, а завдяки спеціальному навчанню ще 200 людей на місяць зможуть продовжувати заняття вдома. 

Щоб стати клієнтом установи, треба зателефонувати на гарячу лінію (044) 467-22-44 і домовитися з адміністратором про дату та час консультації з реабілітаційною комісією. Саме вона визначає, яка реабілітація необхідна дитині, та коли її можна розпочати.

ДЕСЯТОК ТЕРАПІЙ

Просторий хол «Дитячого містечка», як називається центральна зала установи, заливає денне світло, що проникає крізь величезний скляний купол. Це й справді місто в мініатюрі: лавки, ліхтарі, дерева, різнокольорові стіни та колони, блоки, з яких можна сконструювати подобу ратуші або замку. Частина фахівців тимчасово проводить тут свої майстер-класи. Одна дитина змішує солі, створюючи різнобарвну композицію у маленькій баночці, інша експериментує з фарбами та лініями.

Хлопчик бігає навколо столика з буденними речами, час від часу вивчаючи їх дотиками. Це — ерготерапія, завдяки якій дітей з інвалідністю вчать виконувати непомітні для нас, але іноді складні для них щоденні дії, розповідає інструктор Олександр Кущенко. Він показує дітям, як витягати вилку з розетки, вмикати світло, зав’язувати шнурки, а вони намагаються повторити ці дії, підлаштовуючись під власні можливості. Зазвичай таке заняття триває від півгодини до години, утім, інколи малеча настільки захоплюється, що її складно переключити на інше завдання.

Окрім ерготерапії, до послуг юних відвідувачів арт-терапія, тепло- та водолікування, кінезотерапія, динамічна пропріоцептивна корекція, комплекс лікувальної фізкультури тощо. Також вони зможуть проконсультуватися у стоматолога, психіатра, логопеда та інших фахівців.

Основний масив кабінетів розташований на другому поверсі. Напроти ліфтів — детальний вказівник з номерами кімнат та їхнім призначенням. В одному приміщенні працівниця обстежує дівчинку, яка спокійно реагує на встановлення численних датчиків. В іншому хлопчик грає на фортепіанній клавіатурі, відображеній на великому екрані, й радісно вигукує: «Це ж як сенсорний телефон, тільки великий!»

У кабінеті, заповненому різнокаліберними тренажерами та пристроями, кілька дітей виконують вправи. Усміхнений хлопчик на спеціальних ходунках разом з тренером крокує коридором. Басейн і кімнати відпочинку з акуратними ліжками поки пусті. Багато дверей також зачинені, але штат стрімко розширюється, тож і там скоро прийматимуть малечу.

ФІЛОСОФІЯ — У СЛОВІ «РАЗОМ»

1 лютого заняття розпочалися для двох десятків дітей. Батьки, які тільки-но дізналися про цю можливість, уважно оглядають кожен відчинений кабінет і намагаються усвідомити, що саме їхня дитина зможе отримати від перебування тут.

Світлана Шевчик прийшла на день відкритих дверей із сином Самсоном. У дитсадки хлопчика, який має складну форму ДЦП, не беруть — не вистачає персоналу для окремого догляду. А тут він зможе отримати не тільки реабілітаційні послуги, а й спілкування з іншими дорослими та дітьми, якого йому не вистачає. Інша мама, Світлана Тананіна, сподівається, що реабілітаційна програма, складена для її дитини, принесе результат. На думку жінки, не менш важливою є й своєрідна реабілітація для батьків. Вони часто не знають, як ставитися до своєї дитини, чого вона потребує і як правильно з нею взаємодіяти. Тренінги чи пояснювальні бесіди значно покращили б їхнє сприйняття ситуації, а значить, і клімат у родині та ефективність реабілітації. 

Філософія центру — у слові «разом»: тільки об’єднання зусиль дитини, родини, фахівців і громади зробить реабілітацію ефективною. Головне, щоб взаємодія не обмежилася початковими внесками сторін, адже недостатньо лише привести дитину в укомплектовану за останнім словом техніки будівлю і відпустити її за течією реабілітаційної програми. Хочеться, щоб прагнення директорки втілилися у життя й ця установа змогла пришвидшити інтеграцію дітей з інвалідністю у суспільство.