Привіт із Китаю
У Києві відкрилася виставка «Китай. Тибет. Очима українських фотохудожників».
Нещодавно понад чотириста делегатів ХХVIII конгресу ФІАП (Всесвітня організація фотомистецтва при ЮНЕСКО) — представників 44 країн світу, в тому числі і Україна, зібралися в Китаї, щоб вирішити питання, спрямовані на подальший розвиток світової художньо-документальної фотографії в різних країнах світу та створення належних умов для виникнення нових творчих осередків в регіонах, що розвиваються. Результатом вищезгаданої поїздки вітчизняних фотомайстрів стала фотовиставка, що відкрилася для відвідувачів у п’ятницю в приміщенні Центрального державного музею-архіву літератури і мистецтва України (територія Національного заповідника «Софія Київська»). Як розповів Микола Селюченко, голова правління Національної спілки фотохудожників України, нашу державу на конгресі представляли дев’ять майстрів з Києва, Львова та Рівного.
На експозиції ж було виставлено 180 робіт. Ці знімки, звичайно, не дають повної картини про Китай сьогодні. Та все ж наші фотохудожники зуміли у своїх світлинах показати будні країни, чудові краєвиди і прекрасних людей Пiднебесної, що сходить. «Те, що глядачі мають змогу бачити — це записна книжка репортерів і фотохудожників. Але різниця між нашими фотографами і китайськими однозначно є. Вона полягає у єдиному — у ставленні держави до цієї ланки мистецтва. Китайський уряд багато коштів вкладає у культуру своєї держави. І в фотомистецтво, зокрема», — каже Микола Селюченко.
«Нажаль, наша країна бідна і поїхати на конгрес ФІАП змогли люди, які до українського фотографічного мистецтва мають стороннє відношення, — розповідає замісник головного редактора журналу «Digital Photographer» Олександр Жилін. — Адже половина зі складу делегації — це тільки початківці. І те, що вони представлені на виставці, для них великий аванс. Але поруч з ними є великі майстри, професійні фотохудожники, наприклад, Микола Тинкалюк (Львів). Виставка дає можливість побачити нашим співвітчизникам те, що відбувається в іншій державі. У нашому випадку це Китай. Мене вона наштовхує на думки, що може не так погано мати елементи капіталізму і соціалізму разом, державну підтримку культури — з одного боку, і вільний ринок — з іншого».
