П’ять реформ для ветеранів

В Україні два роки триває процес створення міністерства у справах ветеранів. На думку громадськості, якщо в найближчі місяці процес не завершити, то процес затягнеться більше ніж на рік. Ідеться про державний бюджет-2019, робота над яким активно триває і в який мав би увійти кошторис нового відомства.

Експерти вважають, що державна служба у справах ветеранів, хоч і адмініструє потреби цих громадян, на рівні Кабінету міністрів залишається не почутою, тому треба підвищувати статус відомства. Сьогодні в Україні близько 350 тисяч учасників АТО, і завданням міністерства насамперед має бути робота з ними.

Напрацювань щодо реалізації проекту міністерства є багато, і на думку учасників процесу, всі вже вийшли на фінішну пряму. Зокрема, проектний офіс більше півроку розробляє інструменти для реалізації політики у справах ветеранів АТО. Результатом стало видання «Біла книга: аналіз системи державної підтримки ветеранів та їх родин в Україні». Це 70 сторінок аналітики щодо різних аспектів забезпечення державою прав учасників антитерористичної операції, плюс 400 сторінок  досліджень. У підсумку автори дійшли певних висновків і сформулювали рекомендації. Їх лише п’ять, і вони передбачають стільки ж реформ, які мають відбутися, щоб ветерани і члени їх сімей отримували належну підтримку не тільки від держави, а й від суспільства.

«Перша рекомендація стосується створення національної стратегії щодо ветеранів та їхніх сімей. У нас немає сформованих загальних правил поведінки, якими б мали керуватись всі у ставленні до ветеранів і спілкуванні з ними та їхніми родинами. А це основоположні принципи, які включали б в себе повагу, шанобливе ставлення, забезпечення гідних умов життя після служби», — розповіла Леся ВАСИЛЕНКО, керівниця Проектного офісу зі створення міністерства у справах ветеранів.

Друга рекомендація стосується гарантів соціального захисту ветеранів АТО/ООС та їхнього статусу. «Ми почали напрацьовувати певний текст — зміни до закону України про статус ветеранів війни, — продовжує Леся Василенко. — Сьогодні в Україні є багато категорій громадян, які стали на захист нашої безпеки. Це і ліквідатори аварії на ЧАЕС, і учасники Майдану, й інші, але це — не бойові дії. Аналізуючи досвід інших країн, які мають багато ветеранів, ми побачили, що там досить того, щоб людина відслужила і звільнилася зі служби (крім як на підставах службової невідповідності), щоб мати статус ветерана. Зміни стосуватимуться як статусів, так і послуг, які ветерани отримуватимуть, згідно з потребами».

Третьою реформою має стати формування єдиного реєстру ветеранів в Україні. Також, на думку експертів, має існувати реєстр потреб ветеранів. Це покращить ситуацію з фінансуванням, виділенням бюджетних коштів, контролем за грошима.

Четвертим напрацюванням проектного офісу є ідея створення дослідницького центру у справах ветеранів. Фахівці, які вивчали досвід роботи  з ветеранами інших країн, сходяться на тому, що жодна країна, де проживає значна частина людей, які воювали, не обходиться без інституції, яка збирає та аналізує дані. Це, на думку фахівців, допоможе аналізувати потреби ветеранів.

П’ятою реформою є налагодження співпраці з недержавним сектором, посилення такої роботи.

«Уже зроблено певні кроки, надаються державні гроші на ветеранські проекти. Це дуже добре, але замало, — переконана Леся Василенко. — За чотири роки війни громадський сектор в Україні дуже розвинувся, виросли прекрасні організації, які реалізують дуже потрібні проекти в сфері адаптації ветеранів. У партнерстві з державою ці проекти розв’язували б багато проблем».

Також експерти констатують, що із сім’ями ветеранів майже ніхто не працює. А це — величезна частина громадян, які теж потребують уваги. І цим теж може займатися профільне міністерство.