ПИВО та Мельпомена
У Києві з’явився театр антрепризи «Зірки Оболоні»
«Зірки...» — недержавна структура, спонсорами виступили пивовари з фірми «Оболонь». Щоправда, поки будується творчий центр на берегах Дніпра, новий колектив прописався на Подолі, орендуючи зал Музичного театру для дітей і юнацтва.
— Режисерська й акторська нереалізованість спонукала нас до дії, — сказав Ю. Кочевенко. — Це ініціатива знизу, підтримана вітчизняним спонсором. Будемо запрошувати до співпраці режисерів, композиторів, драматургів. Ми створимо репертуарний театр.
Актор Лесь Задніпровський (права рука, друг і соратник Юрія Кочевенка) додав: «Наше кредо: постановки українською, в репертуар будемо включати маловідомі п’єси світового рівня. Готові запропонувати глядачам якісну і конкурентну продукцію. У перспективі наш колектив має намір активно гастролювати Україною».
Ніхто не сперечається, що чим більше буде театрів — красивих і різних, — тим краще. Хвилює інше, що в одну купу звалюються: національна ідея, свобода вибору, престиж, потенціал; заради красного слівця «наїжджають» на більш спритних російських колег, і весь цей вінегрет подається як такий собі делікатес для театрального гурмана. Ми, звичайно, його оцінимо. Потім. Коли побачимо широко розрекламований продукт — постановку «Шоумена». Дуже хочеться, щоб у Кочевенка та його компанії їхні наполеонівські плани реалізовувалися. Ось тільки насторожує, що останні витвори режисера, поставленi на сценi київського Театру ім. І. Франка: «Я, Генрі II», «Леді та адмірал» — вистави досить слабкі, поставлені нудно, немає в них яскравих акторських робіт, а до фіналу досиджують тільки найстійкіші глядачі. До речі, назвавши себе першими, вони дещо перебільшили. Вже 10 років процвітає театр «Браво» — перша антреприза в Україні. Можна по-різному ставитися до господарства Любові Титаренко та її продукції, але якщо бути хронологічно точними, то перший таки її театр.
Фундамент антрепризи — зірки. Тоді публіка готова розщедритися заради своїх улюбленців, i часом прощає своїм кумирам і досить посередні постановки. При всій любові до О. Сумської, Л. Задніпровського та їхніх товаришів наші «зірки» програють на старті більш розкрученим російським знаменитостям. Поки що репертуар театру тільки створюється. Ніхто не гарантує аншлагу «Шоумену». Можна порадити Лесю Михайловичу Задніпровському зробити попурі з найкращих номерів капусників. У цьому жанрі у «франківців» дійсно немає рівних. Впевнена, з такою виставою вони можуть збирати не тільки зали на сотню глядачів, а тисячні стадіони.
