Рецепт лікування комплексу меншовартості

Добрий день, шановна редакціє! Пише вам ваш читач з Новоселиці. Став я вашим шанувальником випадково, на початку цього року. І... відкрив для себе нову реальність.

Декілька слів про себе: закінчив Чернівецький університет, викладаю географію та економіку в місцевому ліцеї, закоханий у свій рідний край і тому практикую велотуризм.

Якщо Чернівці є провінцією, то місто, в якому я працюю, — й поготів. Люди заклопотані своїми щоденними справами, мої однолітки роз’їхались по світах, і тому інколи немає з ким поговорити на серйозні теми. Тут і до розпачу недалеко. Відчував, як деградую. Складалось враження, що переважну більшість мешканців України цікавить лише особистий достаток, і задля цього вони готові переступити через такі поняття, як Батьківщина, Честь, Людська Гідність.

Коли відкрив перший раз вашу газету, зрозумів, що це абсолютно інший вимір, що існують ще в цій країні люди, яким не байдужа доля цієї землі, що хтось щось робить саме в цій країні, а не в інших.

...Та коли на початку березня прийшов до місцевого кіоску за черговим номером улюбленої газети, був шокований: «День» більше не висилають iз Чернівців. Але чому? Можливо, дехто хоче зомбувати людей всілякими жовтими виданнями й не хоче, щоб вони мислили? Звичайно, можна передплатити газету. Але не завжди можеш собі це дозволити.

І... деякі роздуми щодо комплексу меншовартості. Я би запропонував такий рецепт для лікування цієї хвороби:

1. Читати газету «День».

2. Читати газету «День».

3. Багато читати про неповторну історію нашої країни (зокрема в рубриці «Україна Incognita»).

4. Якомога більше подорожувати нашою чудовою, надзвичайною УКРАЇНОЮ!

5. Для викорінення професійної меншовартості спілкуватися з найкращими професіоналами в своїй галузі (повірте, вони є й працюють за ту саму мізерну зарплату, що й ви!)

У першій половині серпня в Чернівцях проходили українсько-канадські курси для вчителів, на яких мені пощастило побувати.

Два тижні пройшли дуже швидко й змінили багато моїх поглядів. Я дуже вдячний львів’янам Оксані Даниленко та Павлу Гнусу, Богдану Колосу з Канади. Це є фантастичні люди. З них треба брати приклад. Завдяки їм я позбувся комплексу професійної меншовартості. Це чудово! Тепер я втішаюся з того, що я працюю в школі (а не в португаліях та італіях), і мені байдуже, яка в мене зарплата...