Ревізія класики по-польськи
Цими днями в багатьох польських книгарнях твори письменників Вітольда Ґомбровіча, Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського, Франца Кафки можна придбати із суттєвою знижкою. В книжкових магазинах для них відведене особливе місце, окреслене табличкою: «Книги з індексу Ґєртиха». У такий спосіб польські книготорговці прагнуть висловити свій протест проти рішення міністра освіти Республіки Польща Романа Ґєртиха, яке пов’язане із творенням нового «канону» польської та зарубіжної літератури, яка входить до шкільної програми. Проект розпорядження, що стосується цього питання, нещодавно було поміщено на iнтернет-сторінці міністерства освіти РП. Одним iз головних аргументів Романа Ґєртиха на користь змін є те, що «канон» шкільного читва повинен передусім викликати в учнів почуття патріотизму. В результаті цього почалися доволі запеклі дискусії та спротив рішенню міністра в середовищі вчителів, письменників, книгарів, інтелектуалів.
Слід згадати про те, що лідер радикальної націоналістичної партії Ліґа польських родин Роман Ґєртих, ставши віце-прем’єром та міністром освіти РП, не раз до цього часу шокував польську та європейську громадськість своїми заявами. Займаючи міністерське крісло, він не приховував своє бажання «покращити» патріотичне виховання польських учнів. Гучні скандали, зокрема й на європейській арені, викликали його антисемітські та антигомосексуальні заклики. Минулого року, наприклад, масові протести були спричинені досить радикальними кроками Романа Ґєртиха, спрямованими на те, аби дисциплінувати та націоналізувати школу.
Цього разу скандал викликала своєрідна «ревізія» польської та світової класики. Отже, окрім згаданих вище письменників, в польській школі, на думку міністра освіти, не варто вивчати, зокрема, зі світової літератури Ф. Достоєвського, Й. Ґете, з польської — Юзефа Конрада, Віткаци. Натомість, серед літератури, що обов’язково повинна входити до програми в польській школі, мають бути, наприклад, біографія Іоанна Павла II та книги його авторства. Від самого початку Роман Ґєртих запевняв, що зміни узгоджено з учительським середовищем. Однак польські вчителі б’ють на сполох, не погоджуючись із міністерським рішенням. Переконані, що йдеться не про окремих авторів, а про певний тип світогляду та системи цінностей, які ті презентують. У відкритому листі до міністра освіти група вчителів стверджує своє занепокоєння ситуацією: «Не можемо погодитися на «єдино правильну істину», що виходить з Міністерства, — пишуть вони, — тим паче, що часто вона спирається на псевдонаукові теорії, популістські думки й образливі стереотипи».
В переважній більшості коментарів вчителів, письменників, інтелектуалів звучить думка про те, що рішення Романа Ґєртиха у своєму підґрунті пов’язане із тоталітаризмом. Наприклад, польський ПЕН-клуб пише, що йдеться не про усунення окремих творів, а про відкидання цілого образу сучасної літератури, яка критикує передумови тоталітаризму. А сучасний письменник Стефан Хвін переконаний, що «...метою пропонованої реформи є виховання польського учня таким чином, аби дорослим він добре знав, за яку партію має голосувати...» В цих словах виразно відчувається натяк на прагнення лідера Ліґи польських родин нав’язати польському суспільству тоталітаризм.
Рішення Романа Ґєртиха щодо літератури пов’язують загалом із «хворобами», що супроводжують будівництво IV Речі Посполитої. «Здається IV РП не потрібні моральні дилеми із «Злочину та кари, — говорить в коментарі для «Газети виборчої» Адам Калбарчик, полоніст iз Любліна, i додає, — скоріше всього дамо собі раду без найвидатніших творців нашої літератури, критичних по відношенню до польських комплексів. У такий спосіб посилимо тенденції глушини і втопимося в соусі боговітчизняного самозадоволення».
Міністр освіти запевняє, що новий список літератури для школи — це лише пропозиція. Цей проект запропоновано на обговорення громадськості. І, як стверджує мiнiстр, це навіть добре, що відбуваються дискусії. Однак наполягає на своєму — він сам вибрав би скоріше «Потоп» Генрика Сенкевича, аніж «Транс-Атлантик» Вітольда Ґомбровича, тим самим не сумнівається у правильностi свого рішення.
Дискусії відбуваються серед членів уряду. Зокрема, польський міністр культури Казімєж Уяздовський гостро критикує рішення Романа Ґєртиха, стверджуючи, що «війна Сенкевича з Ґомбровичем не має сенсу».
Отож, чи повернуться Кафка, Достоєвський та Ґете до польської школи, мабуть, вирішиться найближчим часом. Загалом же очевидним є одне — те, що не міністри повинні визначати, що в літературі є класикою, а що ні...