Рік без Вчителя...

Він любив «День». Він так сильно любив газету і свою місію в ній, що навіть будучи тяжко хворим, коли сили були потрібні на боротьбу за життя, все одно писав. Його останній текст вийшов про енергетичну політику України 18 квітня 2018 року. А через 53 дні його не стало.

Віталій Семенович Княжанський по праву вважався одним з найавторитетніших економічних журналістів в Україні. Його спеціалізацією були енергетика та енергоринки. Він залишив великий доробок матеріалів, які досі залишаються гостроактуальними.

А ще — Віталій Семенович був прекрасним вчителем. Його вдячні учні, яким він дав «квиток» у професію — про Вчителя і перший рік без нього.

«З ЙОГО ЛЕГКОЇ РУКИ ЗА МНОЮ ЗАКРІПИЛАСЯ ЕКОНОМІЧНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ»

Олексій САВИЦЬКИЙ, журналіст телеканала ICTV:

— Як і для цілого молодого покоління журналістів епохи 2000-х, Віталій Семенович, редактор відділу економіки газети «День», був для мене першим вчителем. Він на практиці вчив мене основ професії і підказував, у якому жанрі й на які теми писати. Завжди консультував щодо «підводних каменів» тої чи іншої історії. Саме з його легкої руки за мною закріпилася економічна спеціалізація.

Про економіку пишу досі. Регулярно згадую, завдяки кому. І так кортить порадитися чи просто поспілкуватися про наші улюблені енергетичні теми саме з Віталієм Семеновичем. Та, на жаль, це вже неможливо... Залишається лише пам’ятати його минулі настанови. Аби в потрібний час знову скористатися переданим досвідом свого улюбленого вчителя.

У мене вдома досі зберігаються декілька сувенірів, привезених Віталієм Семеновичем із його закордонних відряджень. Для мене вони — нагадування про наші спільні часи в «Дні» і пам’ять про чудову людину, наставника, друга... Віталій Княжанський назавжди залишиться для мене прикладом професійності та людяності. Світла пам’ять!

«ДОПОМІГ СТАТИ НА ЩАБЕЛЬ ВИЩЕ»

Марія ЮЗИЧ, редактор порталу «Крим.Реалії»:

— Разом із важливими кроками, які змінюють наше життя, ми завжди пам’ятаємо тих, хто був поруч і допоміг стати на щабель вище. І Віталій Семенович залишається в пам’яті багатьох своїх підопічних, як саме та людина, яка підштовхнула на новий старт і підтримувала в черговому досягненні.

Символічно, що якраз 6 червня відзначався День журналіста. Цей день — завжди привід задуматися про тих, хто є справжніми Атлантами, вказують правильні орієнтири і є кращими прикладами для наслідування. Віталій Семенович є (і тут навіть рука не піднімається писати «був») саме таким Атлантом. Як у професії, так і в долях інших людей.

«ТЕРПЛЯЧІСТЬ І НАПОЛЕГЛИВІСТЬ БУЛИ ЙОГО КЛЮЧІ ДО БАГАТЬОХ ДВЕРЕЙ»

Наталя БIЛОУСОВА, головний редактор AgroPolit.com:

— Коли вчителі ідуть на завжди — особливо важко! Втім, цей вихід накладає на нас (учнів) нову роль: бути гідними його уроків. І не важливо бачить тебе чи ні твій наставник. А саме таким я сприймала і запам’ятала Віталія Семеновича. Його левову частину уроків збагнула тільки зараз... «Відпустити себе — і пиши», — завжди казав він, коли ми приносили йому чергові «геніальні» твори журналістського мистецтва. Особисто мені перші мої проби пера, як і будь якому зеленому журналісту-початківцю, здавалися нормальні. Будучи у ролі вчителя зараз сама, я добре бачу, як насправді це було смішно, а він терпляче пояснював мені, як з «цього» зробити справді варте «щось». Терплячість і наполегливість були його ключі до багатьох дверей. А ще — гумор, доброта і людяність. Віталій Семенович  починав писати  текст із заголовку, який виходив майже завжди без правок. У моєму розумінні — це свідчило не просто про його талант. Він був майстром! Таланту замало для успіху — потрібно наполегливо усвідомлено працювати. І це — другий урок. І третій — йти за свою мрією, за тим куди тягнеться душа! Віталій Семенович не забутий — його школа живе у нас всіх, як учнях, так і читачах.