Рильськi
Рубрику «Дня» «Сімейний альбом України» відтепер раз на два місяці проводитиме краєзнавець, геральдист, генеалог, кандидат історичних наук Євген Чернецький. Науковець розповідатиме про, так би мовити, головні українські роди: про те, як вони формувалися, і про перипетії їхньої долі. Першим пропонуємо вашій увазі рід Рильських.
Це прізвище асоціюється в нас передовсім із Максимом Рильським — одним із найкращих українських поетів усіх часів, доктором honoris causa Ягеллонського університету (Краків). Менш знаним нині є його батько Тадей — хлопоман і етнограф, яскравий представник українських патріотів останньої третини ХІХ століття. Ще менше відомо пересічному українцеві про їхніх предків...
Благородна династія Рильських герба Остоя походить від рицарів, які в XV ст. володіли селом Великий Рильськ поблизу міста Рава в Мазовецькому князівстві. Уже в XVI ст. цей маєток був поділений на частини, а їхні численні власники перетворювалися на дрібну шляхту. Тож Рильські були змушені шукати свою долю на військовій і цивільній службі. Багато з них досягли значних успіхів, а дехто навіть обіймав найвищі уряди Речі Посполитої. Наприклад, Самуель в 1654—1659 рр. був надвірним коронним підскарбієм, а Міхал 1684 року — гостинським каштеляном і сенатором.
Одним із перших на теренах Київського воєводства ще до Хмельниччини з’явився Войцех Рильський. Він був київським гродським писарем та отримав 1639 р. від короля Владислава IV уряд житомирського войського. Спадок по Войцеху був відписаний вінницьким єзуїтам, які утримували колегіум. Відомо, що Войцех мав сина Яна й онуків Юзефа та Олександра. Проте найцікавішою для нас постаттю є, поза сумнівом, його правнук Шимон, син Юзефа.
Шимон Рильський із 1740-х рр. робив кар’єру в управлінні Білоцерківського староства, а в 1760-х рр. уже був його головним управителем. Отримуючи 1100 злотих на рік, Шимон міг також користуватися широкими можливостями, які давала йому ця впливова посада (осадження сіл і законне отримання з них прибутків упродовж окресленого терміну тощо). Як заступник старости, яким із початку 1750-х рр. був відомий магнат Єжи-Август Мнішех, Рильський упроваджував на Білоцерківщині політичні настанови останнього. Тож Біла Церква була одним із центрів Барської конфедерації. Рильський також підтримував уніатів у обстоюванні парафій, які у другій половині 1760-х рр. за російської підтримки намагалися перевести на православ’я. Тоді ж, під час Коліївщини, Білу Церкву, якою урядував Рильський, не змогли захопити повстанці. Вони обмежилися кількаденним стоянням на передмісті Заріччя.
Із 1768 р. зберігся цікавий спогад. Один із синів Шимона Рильського — Ромуальд — учень василіанського колегіуму в Умані, залишився серед живих завдяки своєму чудовому співу. Опинившись у руках колії, він заспівав перед обличчям смерті популярний тоді псалом «Пречистая Діво, мати руського краю». Розчулені колії відпустили хлопця, хоча й знали, що він шляхетського походження.
Крім Ромуальда, у родині Шимона й Антоніни з Арциховських народилися також Юзеф, Антоній, Анна, Гелена й Софія (дві останні були згодом за Скальміровським та Олендзьким відповідно). Усі вони були хрещені в Білоцерківському костелі.
Від синів Шимона йдуть три гілки Рильських. Після поділу його спадщини 1773 року Юзеф і Ромуальд купили в Любомирського Почуйки, на Сквирщині. Невдовзі в Почуйках мав свою частину й Антоній. Їхні нащадки купували маєтки переважно в цій частині Київщини. Зокрема Рильським належали містечко Романівка й села Бровки, Дунайка, Ставище та Ярешки.
Відомий згодом хлопоман і український патріот Тадей Рильський народився 21 грудня 1840 р. і був хрещений невдовзі в місцевому костелі як Тадеуш-Томаш-Збіґнєв. Він був правнуком згаданого Ромуальда і Магдалини з Пашковських, онуком сквирського повітового маршалка Теодора й Теклі з Борковських і сином Розеслава-Кароля-Теодора-Яна і Дороти із князів Трубецьких (донька мальтійського кавалера, князя Олександра і Людвіки з Росцишевських).
Тадей Рильський успадкував землі містечка Романівка у Сквирському повіті. 1900 року йому належало там понад 500 десятин. Його перший шлюб із троюрідною тіткою, онучкою Антонія та правнучкою Шимона Рильських, закінчився її передчасною смертю. Удруге Рильський одружився з Меланією Федорівною Чуприною. У радянських і українських публікаціях про Тадея Рильського завжди акцентують увагу на походженні його другої дружини з українських селян та ігнорують факт звільнення її предків із кріпацтва ще Теодором Рильським. Поза сумнівом, Теодор мусив мати для цього певні мотиви.
Діти, народжені Меланією, без урахування позиції батьків, мусили бути православними, бо такими були вимоги чинного тоді законодавства Російської імперії до народжених у двообрядових родинах. Саме тому й Максим був хрещений за православним обрядом. Сини Тадея успадкували батьківський маєток і були визнані у спадковому дворянстві. Зокрема, Київське дворянське депутатське зібрання задовольнило клопотання Максима Рильського й визнало його в російському дворянстві. Це рішення було затверджено 1915 року в Петрограді указом Урядуючого Сенату.
Слід підкреслити, що Тадей Рильський до кінця життя був досить значним поміщиком і залишався римо-католиком. Виголошення молитов польською мовою не завадило йому бути українським патріотом і не викликало ксенофобської реакції в середовищі його побратимів — творців української національної ідеї. Це й не дивно, адже були вони людьми добре вихованими й високоосвіченими.
