«Салат iз грициків i вареники зі споришем»

Якщо вірно кажуть, що жінці стільки років, на скільки вона виглядає, то лучанці Любові Борисівні Барановій завжди дають не стільки, скільки їй насправді. Бо насправді їй 60, а 5 чи 10 «скидають» обов’язково. Можливо, один iз секретів вроди і молодості (жодної тобі зморшечки) у генах, бо у їхній родині всі такі і в старості. А може, він у нев’янучому оптимізмі, хоча у неї, як у кожного з нас, проблем вистачає. Та ніколи не бачила її просто в поганому настрої. А ще своє сімейство Любов Борисівна давно привчила до страв iз лікарських рослин. Вино і те готують, як не з... волошок, то з бузини.

Її домашня кухня містить багато оригінальних рецептів iз тих рослин, які буквально під ногами ростуть. Але насправді багато хто й не знає, по якому багатству ми топчемося. Ті ж грицики, котрі ростуть скрізь і поширені аж до тундри, дуже живучі: одна рослинка дає 64 тисячі насінин. Російською назва рослини звучить як «пастушья сумка». І недарма: додаючи у страви грицики, пастух міг витримати труднощі похідного життя. Адже у цій рослині багато яблучної й лимонної кислоти, є аскорбінова кислота (вітамін С), дубильні речовини, вітамін К (сприяє згортанню крові), багато мікроелементів. Ці салати корисні при судинних захворюваннях, порушеннях обміну речовин, при захворюваннях печінки, нирок, сечовивідних шляхів. І зокрема — при токсикозі вагітних. Салат iз грициків Любов Борисівна готує дуже просто. Беруться молоді листочки (у період цвітіння, але тільки до плодоношення — коли на грициках з’явилися плоди, переходьте на іншу травичку). Їх облити окропом і покришити на салат, який можна заправити сметаною (і додати варене яйце), можна олією чи майонезом, можна додати зеленого горошку або цибульки для гостроти. Можна грицики додавати у супи й борщі, а можна приготувати й «зелене» пюре: листочки грициків протушити у сметані. Виходить чудовий гарнір до м’яса.

А коли земля вкривається молодим споришем, у Баранових на обід — вареники. Звичайно, що і спориш, й інші трави треба збирати подалі від доріг, десь у лісі чи на вигоні. Отож, рвемо спориш, ретельно промиваємо й дрібно січемо ножем. Додаємо зелені кропу та домашнього сиру. Але зелені кропу і споришу має бути дві третини фаршу, а сиру — третина. Посолити. Приготувати тісто як на звичайні вареники. Виліпити, відварили. А тим часом чистимо моркву, тремо на крупну тертку, протушуємо її на вершковому маслі. І подаємо: можна вареники притрусити кропом, а моркву подати окремо (як соус), а можна вареники притрусити і морквою, і кропом. «І виходить воно таке веселе!» — каже Любов Борисівна.

Звичайно, що одне з перших питань, яке задають їй: звідки такий інтерес до незвичних страв? Можливо, початок інтересу заклало навчання в Іркутському медичному інституті, де був чудесний викладач фармакогнозії. Цей предмет вивчає лікарські трави. При інституті був город лікарських трав, і саме Любов Борисівна, проходячи практику з фармакогнозії у радгоспі «Женьшень» Приморського краю й тиждень погодувавши комарів в Уссурійській тайзі, привезла сюди паросток дикого женьшеню. Працюючи на Волині в обласному аптекоуправлінні, читала лекції з фармакогнозії на курсах з підвищення кваліфікації. Нині працює фармацевтом в обласному госпіталі для інвалідів війни і праці. Багато колег і пацієнтів перейняли від неї рецепт салату «Довгожитель». Це салат з гички червоних столових буряків. У ній багато речовини, котра допомогає на ранніх стадіях онкозахворювань, незамінна для профілактики. Лікарі призначають пігулки, а тут ця речовина у природному вигляді. Як сміється Любов Борисівна, гичку з апетитом їдять свині, корови та інша живність — і добре виглядають. Салат дуже простий у приготуванні: порізала гичку, додала свіжих огірків чи помідорів. А як нема ні огірків, ні помідорів, додайте до гички зеленої цибулі, кропу, заправте майонезом, сметаною чи олією. Добрий салатик до м’яса і до картоплі. Можна споживати (якщо заправляти олією) у піст: і калорій вистачає, і ситий, і м’яса не їсиш. Частіше гичку споживали напровесні, але ж молоді листочки на буряках є мало не до пізньої осені. Торік вона придбала на ринку насіння буряка листового (росте не в корінь, а в гичку). Але якщо його на вашому городі ще нема, для салату годиться і наш звичайний червоний бурячок.

Споживають у цьому домі й кропиву дводомну, додаючи її у борщі, і кульбабу. Але наразі потішимо читачів рецептами вин «від Любовi Баранової».

З волошками у Баранових пов’язана смішна історія. Працюючи в аптекоуправлінні, вона взяла на себе зобов’язання заготовити один кілограм квітів волошок. За них платили найбільше — 10 рублів. Але секрет у тім, що приймали лише бокові пелюсточки. Скільки треба їх назбирати і насушити на кілограм?! Тому мало хто з заготівельників погоджувався на такий «подвиг».

— Виїхали ми з чоловіком за місто, відшукали розкішні жита, сині від волошок. Було літо, спека, вирішили разом позагоряти. Я в купальнику, чоловік у плавках... А неподалiк дорога. Їдуть нею автомашини, й одна, друга, п’ята весело нам сигналять, водії привітно махають iз вікон... «Не знала, що у тебе стільки знайомих!» — кажу чоловікові. А він раніше від мене домислив, у чому річ, i каже: «Та то ніякі не мої знайомі. Хлопці вважають, що просто пара виїхала на природу, а заодно вирішила букет нарвати!». «А ми ж для них ліки заготовляємо!» Так «світитися» мені перекортіло, ми зібралися й поїхали додому. Але кілограм волошок все таки здали. Сушили їх по всій хаті. Здавалося, що у дім небо опустилося...

Як кажуть, смачного! Їжмо салат з грициків, варімо вареники зі споришем, а вино вживаймо теж природне. І тоді будемо довго молодими й гарними...

Салат «Південне сяйво»

Основою салату служать яблука (будь-які), ріжемо їх дрібно, додаємо так само порізані апельсини, мандарини, банани, можна додати й ананас. Заливаємо все це соком і ягодами консервованої жовтої черешні.

Вино з волошок

Збирають лише голубі пелюстки квітів волошок. Заповнити ними більше, ніж 2/3 трилітрової банки. Залити цукровим сиропом, який попередньо охолоджують до кімнатної температури. Сироп готують так: на 2 літри води — 2 склянки цукру, перекип’ятити 3 хвилини. Два рази на добу помішувати суміш дерев’яною паличкою протягом трьох днів. Потім банку закрити спеціальною кришкою для приготування вина, і трубку вивести у півлітрову банку з водою. Повинно вистоятися 20 — 25 днів. Потім вино процідити у скляний посуд і додати цукор до смаку. До споживання вино готове через 30 днів.

Вино з бузини, або Легенький напій для жіночої бесіди

30 суцвіть бузини покласти у 3-літрову банку, залити холодною водою, дати вистоятися добу. Вичавити суцвіття, додати кілограм цукру, прокип’ятити, додати чайну ложку лимонної кислоти. Розлити у пляшки, закупорити, поставити у холодильник. Вино готове через 15 днів. Має світло-бурштиновий колір.