«Саме самовдосконалення — ніщо проти Системи»

Важко не відгукнутися на публікації з приводу 60-річчя Норильського повстання. Особливо якщо більша частина життя пройшла в тій системі координат.

Сумно, що такі події мало цікавлять і сучасну владу, і сучасних політиків. Недавно відсвяткували День Перемоги. Фашистській Німеччині з її мільйонною армією не вдалося зламати сталінську систему. А беззбройні в’язні похитнули її. Збройні повстання в Воркуті й Кенгірі довершили справу. Сталінська система зруйнувалася, хоча радянська ще деякий час догнивала.

Честь і слава тим, хто домігся цього, кого не зламали тюрми й табори. Але є один нюанс у словах Євгена Грицяка, який змушує обережно ставитися до рекомендованих ним деяких уроків цих подій. На питання головного редактора газети «День» Лариси Івшиної про шлях до позбавлення залежності від Росії він відповів: «Час і самовдосконалення».

Час — поняття універсальне. Один рік — це час. Сто років — це теж час. Який час мав на увазі шановний гість? Особливо з огляду на народну мудрість «поки сонце зійде, роса очі виїсть».

Але головне — теза про самовдосконалення. Сама по собі вона беззаперечна: вік живи — вік учись. Колись давно я, історик, закінчив Київський національний університет. Але тільки з набуттям Україною незалежності я зрозумів, що зовсім не знаю історії моєї країни. Дякуючи газеті «День» та її книжкам, я весь час надолужую свої знання. Сумніваюся, що сучасна молодь знає, що таке «мантачка» або «в’юрок», але я також не знаю безліч нових слів з інформаційних технологій. Навіть завів собі словник. Самовдосконалююсь. І це природно.

Але під час розмови йшлося не про вдосконалення особистості, а про протиставлення Людини і Системи. Повстання в Норильську не було результатом самовдосконалення в’язнів. Діяли зовсім інші механізми і мотивації. Саме самовдосконалення — ніщо проти Системи. Газета «День» 20 січня 2012 року надрукувала інтерв’ю з Мішелем Терещенко. Його діди і прадіди були взірцем самовдосконалення: 80% прибутків витрачали на будівництво лікарень, театрів, шкіл, музеїв, храмів. І результат? «Дід багато вклав у демократію в Росії, хотів звільнити її від царського тоталітаризму, а замість цього отримав тоталітаризм ще гірший». Ось ціна самовдосконалення як основного механізму. Україна — не Індія. Ми мали в 2004 році досвід мирного спротиву. І який результат? Можливо, для України був би більш прийнятним досвід опонента Ганді Чандра Боса, який і назвав його «батьком нації»? В серпні цього року минає також 60 років повстання у Воркуті. Принципово інший механізм дій. Який урок для нас?

Самовдосконалення, за логікою, означає: немає чого шастати по мітингах і демонстраціях. Сидіть удома, читайте розумі книжки і журнали. Дивіться в «ящик». Ця позиція буде всіляко вітатись існуючою владою. Так само як і «противсіхство».

Ця теза не тільки не прийнятна для нас, але й, переконаний, — шкідлива.

«Кожному городу нрав і права».

З усією повагою до героїв 1953 року

Р. Б. ГАРБАР, Київ