Серед проблем великих міст українці знову називають безпритульних собак

Проблема безпритульних собак в Україні й далі не вирішується. Як з’ясувалося під час дослідження «Вуличний пес» (Центр «Соціальні індикатори»), практично нічого в країні не змінилося й після проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012, на що були сподівання.

Опитування громадян щодо актуальності цієї проблеми провели в чотирьох містах, які приймали чемпіонат, — Львові, Донецьку, Харкові та Києві. Для того, щоб отримати більш відвертіші відповіді, соціологи вирішили не говорити респондентам теми дослідження. Їм запропонували вибрати відповіді зі списку проблем великого міста (екологічна ситуація, міська інфраструктура, відсутність місць для паркувань тощо). Серед них було й запитання про безпритульних тварин.

Виявилося, що на загал жителі великих міст України проблемою №1 називають саме необхідність безпечного співіснувати з покинутими тваринами. Так, на думку жителів Харкова та Донецька, «небезпека стати жертвою нападу бездомних собак» є першою в рейтингу всіх проблем цих мегаполісів» (35% і 39%). У Києві про ризик стати жертвою таких тварини сказали майже стільки ж — 34% (стільки ж людей також назвали проблемою №1 ризик забруднення міста побутовими відходами). Очевидно, що у Львові краща ситуація з регуляцією кількості безпритульних тварин, тому що про ризик стати жертвою нападу висловилися 24% (30% непокоїть погана робота громадського транспорту).

Соціологи роблять висновки, що основна емоція, яку українці відчувають до таких собак, — це страх бути покусаним: кожен четвертий відповів, що ризик такої можливості — великий. У той же час дослідження показало, що переважна більшість жителів Харкова, Донецька, Києва та Львова налаштовані до цих тварин гуманно: розміщення собак у притулках (як метод регуляції їхньої кількості на вулицях) без присипляння підтримують від 85% до 88%. Досить високий рівень прихильників методу стерилізації — від 63% до 72%.

КОМЕНТАР

Артем МИРОШНИЧЕНКО, керівник відділу якісних досліджень КМІС:

— Часті зміни напрямів роботи у вирішенні проблеми безпритульних собак заважають об’єктивно оцінити ефективність цих методів. Під час дослідження ми неодноразово стикалися з ситуацією, коли оцінки експертами кількості бездомних собак та динаміки популяції кардинально різнилися. Важко вирішувати проблему, не маючи даних про її масштаб і не розуміючи, наскільки успішно було проведено роботу в попередні роки (на яку було витрачено мільйони гривень). Не дивно, що через це в зоозахисників виникає недовіра до влади. Але якщо проблему не вирішувати, то вона буде тільки загострюватися.

У міжнародній практиці є три основні методи вирішення проблеми безпритульних собак: ліквідація, вилов — стерилізація — повернення в місця перебування (ВСП) та ізоляція в притулках. Найчастіше ці методи комбінуються. Ізоляція в притулках із наступною передачею тварин новим власникам вважається найгуманнішим способом і щодо тварин, і щодо людей. Однак, з огляду на те, що у великому місті можуть жити від 10 до 30 тисяч бродячих собак, фінансові затрати для повномасштабного впровадження цього методу не завжди посильні для місцевої влади. Зважаючи на це, оптимальною стратегією для України видається саме комбінування безповоротного вилову та розміщення в притулках із методом стерилізації (з подальшим поверненням собак у їхнє середовище). У нас велике поповнення бездомних собак відбувається за рахунок домашніх тварин, яких не стерилізують: вони бігають вулицями, розмножуються, народжують, а щенят господарі викидають на вулицю. Ми дійшли висновку: найбільш ефективною буде така співпраця громадян і влади, коли громадяни стерилізуватимуть своїх домашніх тварин. Плюс буде відповідна державна програма, котра стимулюватиме регуляцію на державному рівні й допомагатиме населенню стерилізувати тварин безкоштовно чи за рахунок якихось знижок на стерилізацію.