Щастя «по-закордонному»

Зараз Ользі тридцять, але виглядає вона на всі сорок. Маленька, худенька, темноволоса жінка з виснаженим обличчям. Тільки в п’ятницю її вдалося повернути на Батьківщину, в Україну. До цього вона рік прожила в Алжирі, наражаючись на жорстокі знущання з боку власного чоловіка. Сім місяців із дванадцяти Ольга просиділа під замком. На щастя, одного разу їй вдалося «під шумок» телевізора додзвонитися до посольства, і стараннями МЗС колишню мешканку Закарпаття визволили з домашнього пекла. А ось двоє її діточок так і залишаються з чоловіком в Алжирі.

Вони познайомилися в Чехії. Українка Ольга Фіцай і алжирець Седдіки Мерзак працювали на одному підприємстві. Зав’язалися стосунки, з’явилися діти — спершу один син, Адам Фіцай, потім другий — Седдіки Неджіб. Хороше ставлення громадянського чоловіка почало псуватися, він погулював, грубіянив Ользі та — що найголовніше — почав знущатися над її донькою від першого шлюбу. «Ненавидів, виганяв мою дочку, відмовлявся її годувати», — розповідає Ольга. Але в Чехії такі проблеми вирішують досить просто. Ользі без особливих проблем вдалося зв’язатися з жіночою правозахисною організацією «Ла-Страда Україна», і незабаром вона поїхала додому разом із трьома дітьми — дочкою та двома синами.

Але на цьому історія не закінчилася. Седдіки Мерзак розшукав свою колишню громадянську дружину на Закарпатті. Вони помирилися, Ольга покинула свою роботу, і сімейство... вирушило на постійне місце проживання до Алжира. «Я хотіла, щоб у моїх дітей був батько», — пояснює свої не зовсім логічні дії Ольга. Ось лише дочка від першого шлюбу залишилася з матір’ю Ольги. Мерзак обіцяв узяти з собою й її, але в останню мить йому «забракло грошей їй на квиток».

Через кілька місяців відносно спокійного життя знущання Мерзака поновилися. «Він бив мене, обзивав, вчив обзивати дітей, примушував їх називати матір’ю свою матір, — розповідає Ольга. — Виганяв із кухні. Усі їли, як люди, за столом, а я за дверима, як собака...» Потім Мерзак і зовсім замкнув Ольгу в кімнаті. Діти через постійні скандали нервували, билися між собою, дуже боялися батька. «Молодшого сина він дуже любить, а старшого трохи менше, бо він на моєму прізвищі», — каже Ольга. Але саме заради дітей Мерзак і привіз Ольгу до Алжиру. Для того, щоб отримати права на дітей, йому необхідно було з нею одружитися. Ольга виходити заміж за домашнього тирана відмовилася навідріз. Але 15 березня цього року алжирський суд усе ж таки визнав Ольгу і Мерзака законним подружжям. Необхідні для цього документи Ольга підписала під натиском чоловіка, який загрожував вивести дітей в Сахару на смерть, та ще й убити її саму. Про те, які саме документи вона підписала, Ольга дізналася лише пізніше — всі вони були арабською мовою. Єдиний плюс — суд визнав дитиною Седдіки лише молодшого сина, а старший є виключно сином Ольги.

За словами начальника Управління консульської служби МЗС України Миколи Точицького, така ситуація є досить типовою для країн зі специфічним судочинством, де рішення зазвичай ухвалюють на користь батька. На сьогодні дві українки страждають у схожих ситуаціях у Лівії. Причому одну з них уже можна було вивезти, але вона відмовляється їхати без дітей. Визволити громадянку України не дуже складно, але ось із поверненням дітей виникають проблеми. Зараз консульські установи в Алжирі та в Україні намагаються повернути Ользі старшого сина, до справи повинні залучитися прокуратура та МВС.

Усю цю сумну історію Ольга розповіла широкій громадськості не для того, щоб люди поспівчували їй або висварили жорстоких чоловіків. Просто жінки, які приймають доленосне рішення вийти заміж за іноземця, а тим паче, за мусульманина, повинні знати всі можливі варіанти розвитку подій.

КОМЕНТАР

Фахівець із жіночого правозахисного центра «Ла-Страда» Катерина ЧЕРЕПАХА розповіла «Дню», що способи уникнути прикрощів існують. По-перше, треба добре придивитися до самої людини. Запросити його спершу в гості у свою країну, потім поїхати подивитися на його життя, і лише потім приймати рішення про шлюб. Крім того, треба одразу ознайомитися із законодавством країни, у якій, можливо, житимеш. І особливо з шлюбним законодавством. Почитати літературу про цю країну, газетні статті. Існують спеціальні інтернет-сайти «мисливиць за іноземцями», де описані не лише особливості побуту та культури, а й набагато інтимніші подробиці життя з представниками різних країн. «Рекомендується також укласти шлюбний контракт, — каже Катерина Черепаха. — Ця форма тепер вважається нормальною практично в усіх країнах». Що стосується найбільш «ризикованих» національностей, то найчастіше українки не вживаються саме з представниками мусульманських країн. Дуже велика різниця в менталітеті. Хоча скаржаться в правозахисні центри і дружини американців, і європейців. Кількість наречених, які виїхали за кордон, точно не відома. Але скарг від них правозахисні організації отримали вже десятки тисяч.